Ухвала КАС ВС № 640/18388/18

УХВАЛА 20 жовтня 2020 року м. Київ справа № 640/18388/18 адміністративне провадження № К/9901/25801/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М, перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі №640/18388/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0513421213 від 14.08.2018, УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14 серпня 2018 року №0513421213 про сплату штрафу на суму 31512,30 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати - відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року, Головне управління ДПС у м. Києві оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду 24 квітня 2019 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві) подана апеляційна скарга, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статтею 296 КАС України, в частині сплати судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у справі №640/18388/18 - повернуто заявникові. 08 травня 2020 року Головне управлінням ДПС у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) повторно подало апеляційну скаргу, до якої долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, на обґрунтування якого скаржник зазначав, що Головне управління ДФС у м. Києві у межах встановленого законом строку зверталося до суду із апеляційної скаргою, яку було повернуто судом з підстав ненадання документа про сплату судового збору у розмірах, визначених ухвалою суду від 01 липня 2019 року. Також скаржник зазначає, що через велике навантаження на працівників Головного управління ДПС у м. Києві несвоєчасно було виявлено той факт, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року не оскаржено в апеляційному порядку. Крім того, відповідач просить врахувати, що з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було встановлено карантин на всій території України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року Апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення була залишена без руху. Апелянту був встановлений строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, визначений відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України шляхом надіслання на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду докази сплати судового збору та заяви про поновлення строку з зазначенням поважності причин такого пропуску, достатніх для його поновлення та належних доказів пропуску строку. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що подане до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить поважних причин, які перешкоджали скаржнику у період з 06 серпня 2019 року по 12 березня 2020 року повторно подати до суду належним чином оформлену апеляційну скаргу. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з матеріалів справи також встановлено, що ухвала суду від 29 липня 2019 року про повернення апеляційної скарги була отримана Головним управлінням ДФС у м. Києві 06 серпня 2019 року, а карантин, що встановлений на всій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) введено з 12 березня 2020 року. На виконання вимог ухвали від скаржника надійшло клопотання, в якому він просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року з та про відстрочення або звільнення від сплати судового збору. Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з ухвалою суду від 25 червня 2020 року суд надавав правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке було обґрунтоване великим навантаженням на працівників податкового органу та впровадженням Кабінетом Міністрів України з 11 березня 2020 року карантину на всій території України. Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року Головне управління ДПС у м. Києві повторно просило суд поновити пропущений строк з підстав, яким вже було надано правову оцінку ухвалою суду від 25 червня 2020 року та які суд апеляційної інстанції визнав неповажними. Водночас, Головне управління ДПС у м. Києві не повідомило про існування інших обставини, які стали причиною пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою крім тих, яким вже надано правову оцінку. Разом з тим суд апеляційної інстанції вважав, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження. Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для відкриття касаційного провадження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі. У решті обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доводів та не спростовують висновків останніх. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. За таких обставин подана касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року є необґрунтованою. У даному випадку правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі №640/18388/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0513421213 від 14.08.2018. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді І. В. Дашутін М. М. Яковенко