Постанова 4855 № 640/379/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/379/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві № 84318-1305-2658 від 27.04.2018 щодо сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 16 854,27 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на безпідставність висновків відповідача, оскільки він не є платником земельного податку, та, що при обрахунку спірної суми земельного податку контролюючий орган використав недостовірні відомості про площу земельної ділянки (211,46 кв.м.) під належними позивачу нежилими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що позивач є платником земельного податку, а розрахунок суми, визначеної податковим повідомленням-рішенням у розмірі 16 854,27 грн. здійснено у відповідності до вимог закону. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач разом з ОСОБА_2 є власником нежилих приміщень з АДРЕСА_1 . За даними реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 13 червня 2007 року 1/2 частина вказаних нежилих приміщень зареєстрована за позивачем. Доказів реєстрації за ОСОБА_1 права власності чи права користування земельної ділянки під належною йому частиною нежилих приміщень матеріали справи не містять. Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 84318-1305-2658 від 27.04.2018, яким позивачу відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено суму податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2018 рік у розмірі 16 854,27 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 16854,27 грн., з огляду на відсутність в останньому всіх складових необхідних для визначення податку. Колегія суддів оцінюючи обгрунтованість висновків суду першої інстанції та доводи апелянта зазначає наступне. В частині посилань апелянта щодо наявності у позивача обов`язку зі сплати земельного податку, колегія суддів зазначає, що зазначені обставини враховані судом першої інстанції, який правомірно погодився із зазначеними твердженнями контролюючого органу, врахувавши правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а, від 24.11.2015 у справі № 826/14303/13-а та від 02.12.2015 № 826/3130/15. Разом з тим, підставою для скасування податкового повідомлення-рішення були інші обставини, які підлягають оцінці під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, власники (фізичні особи) нежитлових приміщень в багатоповерховому і багатоквартирному житловому будинку наділені обов`язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно від площі, яку займають, в розмірі ідеальної частки площі будинку і прибудинкової території, що розміщений на відповідній землі. Пунктом 286.6 статті 286 ПК України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Також відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Перевіряючи правильність здійсненого відповідачем розрахунку спірної суми земельного податку, суд першої інстанції встановив, що останній був визначений за наступною формулою: 211,46 кв.м. x 1400,38 x 2 x 1,5 x 1,249 x 1,433 x 1,06 x 1% = 1685426,72 грн., де контролюючим органом застосовано наступні показники: - 211,46 м.кв. - площа земельної ділянки, на яку нараховано податок (згідно витягу з технічної документації № Н-00346/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер № 8000000000:72:096:0033); - 1400,38 - грошова оцінка в грн./кв.м. (відповідно до рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року № 23/23 "Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель міста Києва". Рішення вводиться в дію з 1 липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 565/565); - 1% - ставка податку на землю відповідно до пп. 5.3.3.29 рішення Київської міської Ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями; - 2 - коефіцієнт на функціональне використання землі (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 із змінами та доповненнями); - 1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно 2.1 пункту 2 Додатку 5 до рішення Київської міської ради 26 липня 2007 року № 43/1877 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення" із змінами та доповненнями - 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14 січня 2015 року № 6-28-0 22-215/2-15; - 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року № 6-28- 0.22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"; - 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року № 22-28-0.22-443/2- 17 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель"). Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вказав не неможливість з даного розрахунку встановити правильність визначення площі земельної ділянки (211,46 кв.м.), з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в розмірі 16 854,27 грн., з огляду на відсутність належно підтверджених відомостей щодо площі всієї земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутні відомості щодо проведення розрахунку щодо площі приміщень зазначеного будинку з урахуванням Ѕ частки позивача, позаяк, як було вказано вище, нежитлові приміщення знаходяться у спільній власності позивача та ОСОБА_2 . Контролюючий орган був також зобов`язаний здійснити вирахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на позивача. Зазначене в сукупності позбавило суд першої інстанції можливості провести перевірку дотримання відповідачем вимог пункту 286.6 статті 286, пункту 287.8 статті 287 ПК України та належно встановити вірність розрахунку суми податкового зобов`язання, з чим погоджується і колегія суддів. Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на витяг КП "Київський інститут земельних відносин" з технічної документації № Н-00346/2008 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер №8000000000:72:096:0033), виданий ОСОБА_1 , де вказано площу земельної ділянки в розмірі 211,46 кв.м., оскільки наявність такого витягу не підтверджує правомірність здійсненого відповідачем розрахунку, та жодним чином не вказує на факт врахування Ѕ частки позивача, як співвласника приміщень, та урахування пропорційної частки прибудинкової території. Відтак, колегія суддів погоджується з правомірністю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 84318-1305-2658 від 27.04.2018 Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя О.М.Оксененко Суддя В.П.Мельничук