Постанова 4855 № 826/13519/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13519/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.04.2018 № 73385-1305-2659. В обґрунтування позову зазначив, що зі змісту витягу, на підставі якого контролюючим органом обчислено земельний податок, неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки, з якої проведено розрахунок грошових зобов`язань у відповідному розмірі, зокрема, немає даних щодо площі прибудинкової території, на якій розташований будинок, площі самого будинку, немає даних щодо площі приміщень зазначеного будинку у співвідношенні до кількості співвласників, що не дає можливості перевірити пропорційність формул нарахування, а отже дотримання відповідачем вимог пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, що, на його думку, унеможливлює перевірку правильності визначення позивачу суми грошового зобов`язання, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні. Також, позивач звертає увагу, що відповідачем не надано жодного документального підтвердження, що інформація, використана під час розрахунку, відповідає даним, які містяться в державному земельному кадастрі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про обґрунтованість здійсненого розрахунку земельного податку, нарахованого позивачу, згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, в той же час наявність у відповідача інформації з Державного земельного кадастру, як підстави для нарахування податку на землю при визначенні суми цього податку, згідно з податковим повідомленням-рішенням, входить до предмету доказування у цій справі. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Свої доводи обґрунтовує тим, що обов`язок фізичних осіб по сплаті земельного податку у разі переходу права власності на будівлю, споруду, право власності на які в установленому порядку не оформлені, підтверджено позицією Верховного Суду у постанові від 23.05.2019 у справі № 826/1430/16. Апелянт, також, наголошує, що згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Враховуючи, що позивач є власником нежитлових приміщень, контролюючим органом нараховано земельний податок виходячи з відомостей, що містяться у витязі з технічної документації № Н-00775/2019 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданому Головним управлінням земельних ресурсів від 20.08.2009 №

201. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 07.11.2008 та від 15.01.2008 року ОСОБА_1 є співвласником нежилих приміщень з № 1 по № 5 групи приміщень № 34а, загальною площею 36,30 кв.м. та з № 1 по № 4 групи приміщень № 34 (в літ. А), загальною площею 52,80 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Головним управлінням ДФС у м. Києві 27.04.2018 сформовано податкове повідомлення-рішення № 73385-1305-2659, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання з податку на землю в сумі 12 164, 89 грн. Незгода позивача із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, обумовила його звернення до суду із цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів перед судом правомірність свого рішення, в той же час, надані позивачем пояснення вказують на наявність підстав для його скасування. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано за нею право власності/користування земельною ділянкою під таким приміщенням. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 червня 2018 року в справі № 826/8009/16 та від 21 листопада 2018 року в справі № 826/10289/16. У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. Наведене дає підстави для висновку про те, що власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Нормою пункту 287.6 статті 287 ПК України, законодавець пов`язував обов`язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015) та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015). Однак, зважаючи на те, що позивач набув право власті на нежитлову будівлю у 2008 році, тобто до зміни правового регулювання пункту 287.6 статті 287 ПК України (01.01.2015), то у такого виник обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, саме з моменту набуття права власності на такий об`єкт нерухомого майна. За змістом пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. Згідно п. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Також, відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. При цьому, колегія суддів зазначає, що власники будівель, споруд (їх частини), що розташовані на земельній ділянці, сплачують податок за земельні ділянки на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, натомість, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. За встановленими обставинами справи, належні позивачеві нежилі приміщення площею 36, 30 кв.м. та 52,80 кв.м. є частиною багатоквартирного жилого будинку. При обчисленні земельного податку за користування земельною ділянкою під належним позивачу на праві власності нежитловим приміщенням Головне управління ДФС у м. Києві використало інформацію реєстраційного посвідчення БТІ від 22.01.2008 № 029538 та № 8023-П, а також витяг з технічної документації № Н-00775/2009 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 20.08.2009 №

201. Судом апеляційної інстанції, виходячи з принципу офіційного з`ясування обставин справи, в ході розгляду справи перевірено правильність обчислення відповідачем податкового зобов`язання позивачу за 2018 рік в розмірі 12 164, 89 грн. Так, згідно з пунктом 29.1 статті 29 ПК України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів. Як вже було зазначено вище, положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою: Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях: Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони; Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50); Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки. Відтак, суму податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб за 2018 рік визначено за наступною формулою: (149, 69 кв.м. х 1427, 84 х 2,5 х 1,2 х 1,249 х 1,433 х 1, 06 х 1% = 12 164,89 грн. У вказаній формулі: 149, 69 кв.м. - площа земельної ділянки, з урахуванням прибудинкової території; 1427, 84 - грошова оцінка згідно Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23; 2,5 - коефіцієнт а функціональне використання землі згідно витягу з технічної документації № Н-00775/2009 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 20.08.2009 № 201; 1,2 - узагальнюючий локальний коефіцієнт згідно витягу з технічної документації № Н-00775/2009 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки, виданий Головним управлінням земельних ресурсів від 20.08.2009 № 201; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 № 6-28-0.22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16; 1, 06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 № 22-28-0.22-443/2-16; 1% - ставка податку на землю відповідно до пп. 5.3.3.29 Рішення Київської міської Ради № 242/5629 від 23.06.2011. Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», яке введено в дію з 01.07.2015 (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 № 217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 із змінами та доповненнями. Відповідно сума земельного податку за 2018 рік, розрахованого ОСОБА_1 за земельну ділянку, становить: 12 164, 89 грн. Колегія суддів знаходить слушними доводи апелянта щодо правомірності застосування контролюючим органом при обчисленні земельного податку даних державного земельного кадастру, відображених у витязі з технічної документації № Н-00775/2009, виданому Головним управлінням земельних ресурсів від 20.08.2009 № 201, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, що міститься в постанові від 23 травня 2019 року в справі № 826/1430/16. Відтак, оскільки контролюючим органом правильно здійснено розрахунок суми земельного податку за 2018 рік виходячи з площі нежитлового приміщення, що належить на праві власності позивачеві та пропорційно частці прибудинкової території, суд апеляційної інстанції приходить висновку про правомірність спірного податкового повідомлення рішення та відсутність підстав для його скасування. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 139, 242, 250, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року - скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.М. Оксененко