Постанова 4851 № 520/9999/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 р.Справа № 520/9999/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.12.19 року по справі № 520/9999/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №655788-5806-2038 від 20.03.2019 року, яке прийнято Головним управління ДФС у Харківській області. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5870 грн. 66 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що відповідно до ІС «Податковий блок», ОСОБА_1 був зареєстрований як платник земельного податку з 01.01.2014 року за земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки становить - 0,95224 га. Нарахування земельного податку за користування такою земельною ділянкою здійснювалося контролюючим органом, виходячи з рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 року № 1269/13 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», рішенням 40 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.06.2015 року № 1894/15 та рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року № 542/17, яким затверджені ставки плати за землю та пільги з земельного податку. З урахуванням зазначеного рішення Міськради та відповідно до наказу Мінагрополітики України №162 від 27.03.2018 було винесено податкове повідомлення-рішення із земельного податку. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2010 року ОСОБА_1 належать на праві приватної власності виключно нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 1-го поверху № 1-:-16, 18-:-29, антресоль 1-го рівня № 30-:-33, антресоль 2-го рівня № 34-:- 38 в літ. «ГТ-1» загальною площею 1083,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16). ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення №655788-5806-2038 від 20.03.2019 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 587 065,66 грн. (а.с. 14). Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області протиправним, звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Згідно з пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту14.1 статті 14 ПК України). Стаття 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. У частинах 1-2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Згідно з підпунктом 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Пунктом287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до пункту286.6статті286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК Українипередбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку. Відповідно до п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви. Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. З аналізу норм Закону вбачається, що оскільки позивач є співвласником нежитлових приміщень, які знаходяться у нежитловій будівлі частини нежитлових приміщень у буд. АДРЕСА_1 , то нарахування позивачу податку на земельну ділянку за зазначеною адресою повинно відбуватися з урахуванням частки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці. Однак, відповідачем не встановлено осіб, які є власниками іншої частини нежитлових приміщень у буд. АДРЕСА_1 . Крім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 286.6 статті 286 ПК України визначено, що нарахування податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, відбувається з урахуванням площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласників, а також частки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Аналізуючи викладене, особа має сплачувати земельний податок, який вираховується контролюючим органом з урахуванням площі земельної ділянки під належними їй будівлями та спорудами з урахуванням прибудинкової території, належної кожної з таких осіб та встановленої для даної ділянки нормативно-грошової оцінки. Проаналізувавши наведений в тексті апеляційної скарги розрахунок земельного податку у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів доходить висновку про неможливість встановлення правильності та достовірності визначення площі земельної ділянки, з якої проведено нарахування позивачу земельного податку, оскільки такий розрахунок проведено без урахування частини будівлі та споруди, що належать іншим фізичним особам. Тобто, в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено нарахування земельного податку пропорційно належній частці кожної особи під належними їм будівлями та спорудами, що не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог п.286.6 ст.286 ПК України та правильність обрахунку суми податкового зобов`язання по земельному податку. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та використовувалась інформація центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, помилково враховувалась загальна площа земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належать позивачу. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначення позивачу земельного податку за 2019 рік оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням відбулось всупереч вимог чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення №655788-5806-2038 від 20.03.2019 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року по справі № 520/9999/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова Повний текст постанови складений 23.03.2020 року