Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2587/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2020 р.Справа № 480/2587/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Сіренко О.І., Суддів: Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, повний текст складено 25.10.19 року по справі № 480/2587/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просить- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.04.2019 р. №49412-5413-1819, яким позивачу нараховано податок на земельну ділянку в сумі в сумі 12 954,69 грн 69 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч п.286.1 ст. 286 Податкового кодексу України щодо позивача відсутні відомості у Державному земельному кадастрі України про перебування у його користуванні земельної ділянки на території міста Суми з ідентифікуючими ознаками переліченими у вказаній статті, тому у відповідача відсутні підстави для нарахування земельного податку, визначеного у податковому повідомленні-рішенні № 49412-5413-1819 від 10 квітня 2019 року. Звертає увагу на те, що відповідач у оскаржуваному повідомленні-рішенні взагалі не вказує на яку земельну ділянку нараховується земельний податок, а також на підстави його нарахування. Отже, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення від 10.04.2019 р. №49412-5413-1819. Відповідачем надано клопотання про заміну відповідача, яке мотивовано тим, що Наказом Державної податкової служби України №14 від 12.07.2019 Про затвердження Положення про територіальні органи ДПС затверджено Положення про Головне управління ДПС у Сумській області, відповідно до п.1 якого ГУ ДПС у Сумській області є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Сумській області. Наказом ГУ ДПС у Сумській області №9 від 29.08.2019 Про початок діяльності Головного управління ДПС у Сумській області розпочато виконання ГУ ДПС у Сумській області функцій і повноважень ГУ ДФС у Сумській області, що припиняється (а. с. 21-22). 25 жовтня 2019 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду клопотання представника Головного управління ДФС у Сумській області про заміну відповідача - задоволено. Замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Сумській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Звертає увагу на те, що стосовно озивача, відсутні відомості у Державному земельному кадастрі України, а також з оспорю ванного повідомлення рішення не вбачається на яку саме площу нараховано земельний податок. Посилаючись на викладені доводи вважає неправомірним нарахування йому податку на земельну ділянку в сумі в сумі 12 954,69 грн. 69 коп., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.04.2019 ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення - рішення №49412-5413-1819, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 12954,69 грн (а.с. 5). Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має обов`язок зі сплати земельного податку, який виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України). Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пп.14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Згідно п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку. Відповідно до п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви. Відповідно ч.1 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Пунктом 286.6 статті 286 ПК України передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 25.10.2010 року позивачем укладено із ОСОБА_2 договір купівлі продажу 30/100 часток нежилого приміщення загальною площею 435,0 м2, частка яка відчужується складає 133,7 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 28-29). Враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, колегія суддів вказує на те, що позивач як власник частки нежитлового приміщення наділений обов`язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно до площі нежитлової будівлі, яка йому належить. Однак, такий податок нараховується контролюючим органом виключно із врахуванням (на підставі) даних державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України). Під час розгляду справи встановлено, що розрахунок земельного податку позивачу здійснювався на підставі площі земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні останнього та нормативну грошову оцінку якої не проведено. Так, при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці. З огляду на вищевикладене, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано того, що позивач є власником лише частки нежитлового приміщення, та необхідності розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на нежитлове приміщення загальною площею загальною площею 435,0 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку не враховувались та не використовувались дані Державного земельного кадастру, помилково враховувалась загальна площа земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належало позивачу. Наведені обставини роблять неможливим визначення позивачу в установленому порядку правильної суми плати за землю. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та податковим законодавством, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів законності визначення нарахованої позивачу суми земельного податку, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, скасування судового рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні вимог. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 16 Закону N 2011-XII. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року по справі № 480/2587/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.04.2019 р. №49412-5413-1819 про сплату ОСОБА_1 земельного податку фізичних осіб в сумі 12 954 (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 69 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 11.03.2020 року