Постанова 4855 № 640/15887/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15887/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), про: - визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року про виключення з реєстру платників єдиного податку; - визнання протиправними дій Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з внесення до реєстру платників податку єдиного податку дати анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01.07.2016 року та зобов`язання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві видалити з реєстру платників єдиного податку дату анулювання реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку 01.07.2016 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку прийнято не на підставі акту перевірки, а згідно відомостей інтегрованої картки платника податків, що суперечить приписам ст. 299 ПК України, а Позивач взагалі заперечує існування заборгованості, то спірне рішення прийняте поза межами правового поля. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі положень п. 299.10 ст. 299 ПК України, який не передбачає проведення перевірки та складання за її результатами акту, а тому висновки суду першої інстанції суперечать нормам матеріального права. Окремо наголошує, що наявність на перше число місяця протягом двох послідовних кварталів податкового боргу у Позивача є самостійною і безумовною підставою для прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку. Після усунення визначених в ухвалі від 16.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.12.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що Апелянтом не було враховано передбачений п. 299.11 ст. 299 ПК України порядок реалізації повноважень, наданих п. 299.10 ст. 299 ПК України, а відтак суд першої інстанції правильно вказав на те, що відсутність акту перевірки унеможливлює прийняття рішення про анулювання реєстрації особи платником єдиного податку. Указана позиція суду також підтверджується численною практикою Верховного Суду. У судовому засіданні представники Відповідача доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю. Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 14.03.2005 року та з 01.01.2012 року перебував на обліку як платник єдиного податку другої групи за ставкою 20%. Матеріали справи свідчать, що 30.03.2018 року Відповідачем на підставі доповідної від 22.03.2018 року №3512/26-15-13-02-17 прийнято рішення №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України (а.с. 20). Копію спірного індивідуального акту направлено на адресу Позивача 30.03.2018 року, однак конверт повернуто 30.04.2018 року контролюючому органу у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 21). Судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що на адресу адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла відповідь від ГУ ДФС у м. Києві від 04.06.2019 року №67836/К/26-15-42-03-27, якою повідомлено, що станом на 01.03.2018 року за даними інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів був наявний податковий борг з єдиного податку, який виник у зв`язку з відсутністю авансових платежів по єдиному податку. Крім того, зазначено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування та з 01.07.2016 року не застосовано сплату інших податків і зборів у зв`язку з чим до реєстру платників єдиного податку внесено дату анулювання 01.07.2016 року (а.с. 18-19). На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 49, 54, 291, 294, 295, 298, 299 Податкового кодексу України, а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на прийняття оскаржуваного рішення без належних на те правових підстав. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. У свою чергу, згідно абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Приписи п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України визначають, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Як було встановлено раніше, оскаржуване рішення №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року прийнято на підставі того, що Позивач має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що підтверджується, за даними контролюючого органу, відомостями інтегрованої картки платника (а.с. 107-111). Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що передумовою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті. За таких обставин суд першої інстанції вірно підкреслив, що жодної перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом проведено не було та, відповідно не було складено акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку. У свою чергу, рішення №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року було прийняте ГУ ДФС у м. Києві на підставі даних інтегрованої картки платника, а не на підставі акта перевірки, як встановлено пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, що вказує на те, що останнє прийняте всупереч порядку та без дотримання вимог спеціального законодавства, що свідчить про відсутність законних підстав для його прийняття та, відповідно, має наслідком скасування такого індивідуального акту. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2020 року у справі №820/5346/17, від 19.11.2019 року у справі №200/5738/19-а, від 14.05.2019 року у справі №813/1373/16, від 24.01.2019 року у справі №813/1346/18. До того ж колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що законодавець, наділяючи у п. 299.10 ст. 299 ПК України контролюючий орган повноваженнями з анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за відповідним рішенням, у п. 299.11 ст. 299 ПК України визначив спосіб реалізації такого повноваження - прийняття такого рішення на підставі акта перевірки. У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Судовою колегією враховується, що за правилами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14. Згідно п. 19-3.1. ст. 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом. Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується правильність доводів Позивача щодо безпідставності прийняття Відповідачем рішення №287/26-15-13-02-26/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку, то повним, всебічним та об`єктивним способом відновлення порушеного права ФОП ОСОБА_1 є зобов`язання визнання протиправними дій ГУ ДФС у м. Києві з внесення до реєстру платників податку єдиного податку дати анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку 01.07.2016 року та зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві видалити з реєстру платників єдиного податку дату анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку 01.07.2016 року. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено « 02» грудня 2020 року.