Постанова 4856 № 240/12310/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12310/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 25 жовтня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувально-діагностичний центр «ПАН-ЛІКАР» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ЛДЦ «ПАН-ЛІКАР» перебуває на спрощеній системі оподаткування та у момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване платником єдиного податку третьої групи. 11 січня 2022 року позивач подав звітну податку декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у якій визначено грошове зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 4121,33 грн. 29 березня 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану позивач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, в якій зменшив податкове зобов`язання на суму 3434,35 грн (за мінусом сум, сплачених за січень та лютий 2022 року). 28 вересня 2022 року позивач знову подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, в якій збільшив своє податкове зобов`язання на суму 3434,35 грн, а також самостійно задекларував штраф у розмірі 103,00 грн. 30 вересня 2022 року ТОВ «ЛДЦ «ПАН-ЛІКАР» помилково було повторно подано зазначену вище уточнюючу податкову декларацію. 21 квітня 2023 року, виправляючи зазначену помилку, позивач подав уточнюючу податкову декларацію, в якій зменшив податкове зобов`язання на суму 3125,23 грн та визначив грошове зобов`язання з плати за землю у 2022 році в сумі 4533,35 грн. 26 квітня 2023 року ГУ ДПС у Житомирській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку позивачем вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за наслідками якої складено акт №6012/06-30-04-06. За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачено відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10. статті 299 анулювання ПК України реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів по орендній платі з юридичних осіб. У зв`язку з виявленням зазначеного порушення 26 квітня 2023 року ГУ ДПС у Житомирській області прийняло рішення №9725/6/06-30-04-06 про відключення з реєстру платників єдиного податку. Вважаючи таке рішення протиправним, ТОВ «ЛДЦ «ПАН-ЛІКАР» звернулася з цим позовом до суду. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Як зазначено в оскаржуваному рішенні позивачем порушено вимоги абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України. У свою чергу, згідно названого абзацу платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів. Приписами пункту 299.11 статті 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято на підставі того, що позивач має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Водночас, суд звертає увагу, що передумовою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За правилами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Таким чином, як слідує зі змісту наведеної правової норми, контролюючий орган має право шляхом проведення камеральної перевірки проконтролювати своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, що спростовує доводи позивача у цій частині. Відповідно до пунктів 86.2, 86.7 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Отже, нормами Податкового кодексу України передбачено право платника податків у разі незгоди з висновками камеральної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта, до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, які є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії супровідного листа від 26 квітня 2023 року Акт перевірки надісланий позивачу разом з оскаржуваним рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку. Ураховуючи те, що Акт перевірки отриманий позивачем одночасно з оскаржуваним рішенням, суд приходить до висновку, що у нього не було можливості реалізувати право на подання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, які є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Отже, прийнявши 26 квітня 2023 року на підставі Акту перевірки оскаржуване рішення, відповідач фактично позбавив позивача можливості подати свої заперечення (пояснення) та/або додаткові документи, у зв`язку з чим таке рішення прийнято без дотримання вимог, закріплених у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню. Аналогічний висновок викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі №640/20073/21. Надаючи правову оцінку твердженню податкового органу про існування у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, суд зауважує на таке. Як установлено судом та не заперечує відповідач, ТОВ «ЛДЦ «ПАН-ЛІКАР» 21 квітня 2023 року подало уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, в якій зменшив суму грошового зобов`язання на 3125,23 грн. Подання такої декларації обумовлено помилковим подвійним поданням уточнюючої податкової декларації з ідентичними даними. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Як установлено судом, позивачем на виконання вимог статті 50 ПК України подано уточнюючу декларацію, якою зменшено суму податкового зобов`язання, зокрема на ту суму, яка за позицією ГУ ДПС у Житомирській області є податковим боргом. Згідно усталеної судової практики Верховного Суду, зокрема у постановах від 03 травня 20118 року у справі №820/4177/17, від 31 липня 2018 року у справі №824/2675/14-а, від 14 серпня 2018 року у справі №818/1507/17, зменшення грошового зобов`язання шляхом подання уточнюючої податкової декларації не сплатою такого. Отже, визначена у помилково поданій уточнюючій декларації з плати за землю сума грошового зобов`язання, не набула статусу податкового боргу, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави для її врахування під час прийняття оскаржуваного рішення. Суд не приймає до уваги твердження позивача про помилкове виключення його з реєстру платників єдиного податку з 31 березня 2023 року рішенням контролюючого органу від 26 квітня 2023 року, оскільки наведені вище положення пункту 299.11 статті 299 ПК України передбачають виключення саме з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення, а не першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому виявлено таке порушення. Відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Однак, названою правовою нормою також передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Надаючи правову оцінку способу захисту порушеного права позивача, суд зауважує на таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд, про що неодноразово вказано у постановах Верховного Суду Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17, від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18. У світлі обставин цієї справи судом установлено, що рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку є протиправним. Згідно пункту 193.1 статті 193 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать, зокрема: - здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; - виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом. Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання, як платника єдиного податку, здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Інші варіанти правомірної поведінки за обставин, що склалися на момент вчинення оспорюваних дій, окрім, як поновити правовий статус позивача платника єдиного податку, у відповідача відсутні. Тобто, згідно процесуального закону і встановлених фактичних обставин, суд може зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії для захисту прав позивача. Отже, з метою відновлення права позивача, з метою захисту якого подано відповідний позов, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ДПС у Житомирській області поновити реєстрацію ТОВ «ЛДЦ «ПАН-ЛІКАР» як платника єдиного податку з 31 березня 2023 року, про що внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 березня 2019 року у справі №822/1676/18, від 05 лютого 2019 року у справі №80, викладеною у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №816/543/17, від 05 березня 2019 року у справі №822/1676/18, від 12 квітня 2019 року у справі №2240/2504/18, від 27 червня 2019 року у справі №806/1086/17. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.