Постанова 4855 № 640/7436/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7436/20 Суддя першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві №961/26-15-13-14-26/2741012066 від 29.03.2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ; - зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві відновити статус платника єдиного податку 2 групи ФОП ОСОБА_1 , починаючи з 31.03.2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи спростовується наявність у ФОП ОСОБА_1 впродовж двох послідовних кварталів податкового боргу з огляду на те, що сплата коштів на інший бюджетний рахунок не свідчить про невиконання обов`язку із сплати податку, то у ГУ ДПС у м. Києві були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення, що має своїм наслідком його скасування. Крім того, суд підкреслив, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку прийнято не на підставі акту перевірки, а згідно відомостей інтегрованої картки платника податків і довідки, що суперечить приписам ст. 299 ПК України. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі положень п. 299.10 ст. 299 ПК України, який не передбачає проведення перевірки та складання за її результатами акту. Окремо наголошує, що документально підтверджена наявність на перше число місяця протягом двох послідовних кварталів податкового боргу у Позивача є самостійною і безумовною підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Після усунення визначених в ухвалі від 09.07.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що твердження ГУ ДПС у м. Києві про наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів є безпідставним, оскільки сплата податку на інший бюджетний рахунок не свідчить про невиконання податкового зобов`язання. Окремо наголошує, що Апелянтом не було враховано передбачений п. 299.11 ст. 299 ПК України порядок реалізації повноважень, наданих п. 299.10 ст. 299 ПК України, а тому відсутність акту перевірки унеможливлює прийняття рішення про анулювання реєстрації особи платником єдиного податку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, ФОП ОСОБА_1 з 21.08.2007 року перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у місті Києві (а.с. 9), а з 01.01.2012 року була зареєстрована, як платник єдиного податку 2 групи за ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 10). Матеріали справи свідчать, що 29.03.2019 року Відповідачем у зв`язку з наявністю у Позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України прийнято рішення №961/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 31.03.2019 року (а.с. 18). Уважаючи вказане рішення протиправним, ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в адміністративному порядку, однак листом від 26.02.2020 року №9804/ФОП/26-15-33-17-15 ГУ ДПС у м. Києві відмовила у задоволенні скарги (а.с. 15-17). Матеріали справи свідчать, що станом на 24.02.2016 року в інтегрованій картці по єдиному податку ФОП ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість у розмірі 4884,35 грн. Згідно доданих до матеріалів справи платіжних доручень вбачається, що впродовж жовтня 2018 року-березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 сплачувала авансовий внесок по єдиному податку на неналежний рахунок, а саме рахунок № НОМЕР_2 «Єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків» (а.с. 20-25). На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 298, 299 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 45 Бюджетного кодексу України, ряду підзаконних актів та позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на прийняття оскаржуваного рішення без належних на те правових підстав за відсутності у Позивача податкового боргу. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 Податкового кодексу України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 та пп. 298.8.6 п. 298.8 ст. 298 цього Кодексу. У свою чергу, згідно абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Як було встановлено раніше, за твердження контролюючого органу, за суб`єктом господарювання на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів в останній день другого із двох послідовних кварталів обліковувався податковий борг з єдиного податку у зв`язку не несплатою самостійно визначеної суми грошового зобов`язання. Разом з тим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, єдиний податок було сплачено у повному обсязі, однак на інший казначейський рахунок, про що свідчать наявна у матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 20-25). Як правильно зазначив суд першої інстанції, з урахуванням ряду правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15 та від 02.12.2015 року у справі №826/6059/13-а, а також Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 року у справі №813/676/17, від 12.06.2018 року у справі №826/1/16, від 14.05.2018 року у справі №813/2747/16, від 17.01.2018 року у справі №2а-2686/09/2670, віл 28.05.2019 року у справі №826/24675/15, помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником єдиного податку свого обов`язку. Колегією суддів враховується, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України). Згідно ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Викладене, у свою чергу, свідчить, що невірне зазначення платником призначення платежу не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк. Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у межах спірних правовідносин Позивачем своєчасно сплачене податкове зобов`язання, яке зараховано до Державного бюджету України. Відтак, ФОП ОСОБА_1 , як платник податків, вчинила дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов`язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення Позивача з реєстру платника єдиного податку. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі № 813/1373/16. Щодо висновків суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення про анулювання реєстрації особи платником єдиного податку на підставі п. 299.10 ст. 299 ПК України законодавець вимагає від контролюючого органу проведення перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Приписи п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України визначають, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Так, оскаржуване рішення №961/26-15-13-14-26/2741012066 від 29.03.2019 року прийнято на підставі доповідної №8058/26-15-13-14-17 від 27.03.2019 року, складеної у зв`язку з тим, що Позивач має податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Водночас, суд першої інстанції вірно підкреслив, що передумовою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проведення контролюючим органом перевірки ФОП ОСОБА_1 та складання акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку. У свою чергу, спірне рішення було прийняте ГУ ДПС у м. Києві на підставі даних інтегрованої картки платника, а не на підставі акта перевірки, як встановлено п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України, що вказує на те, що останнє прийняте всупереч порядку та без дотримання вимог спеціального законодавства, що свідчить про відсутність законних підстав для його прийняття та, відповідно, має наслідком скасування такого індивідуального акту. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2020 року у справі №820/5346/17, від 19.11.2019 року у справі №200/5738/19-а, від 14.05.2019 року у справі №813/1373/16, від 24.01.2019 року у справі №813/1346/18, від 14.07.2021 року у справі №808/224/18 Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що законодавець, наділяючи у п. 299.10 ст. 299 ПК України контролюючий орган повноваженнями з анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за відповідним рішенням, у п. 299.11 ст. 299 ПК України визначив спосіб реалізації такого повноваження - прийняття такого рішення на підставі акта перевірки. У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак Н.М. Єгорова Повний текст постанови складено та підписано « 20» жовтня 2021 року.