Постанова 4855 № 320/21216/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/21216/23 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Шведа Е.Ю., суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» (далі - Позивач, ТОВ «Євро Смарт Пауер») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2021 №0966860707, №0966870707, №0966850707. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що фактична перевірка підприємства проведена без наявних на те правових підстав з огляду на відсутність у наказі жодних посилань на обставини, що передували її проведенню, а відтак прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися правомірними, а тому підлягають скасуванню. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що оскарження наказу про призначення перевірки після допуску контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту, оскільки подальше скасування такого наказу не зумовлює відновлення порушених прав. Водночас наголошує, що з огляду на виявлені у ході перевірки порушення оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому безпідставно скасовані судом першої інстанції. Після усунення визначених в ухвалі від 22.05.2024 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 20.06.2024. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Євро Смарт Пауер» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та актуальну практику Верховного Суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2021 року посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 19.11.2021 №5665-п (т. 1 а.с. 28), направлень від 19.11.2021 №6053 та №6054 (т. 1 а.с. 212-213) була проведена фактична перевірка ТОВ «Євро Смарт Пауер», а саме автозаправного комплексу з магазином за адресою: с. Балівка, вул. Центральна, 1а, висновки якої викладені в акті від 03.12.2021 №4346/04-36-07-09-РРО-42547705 (т. 1 а.с. 53-56). У ході перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено неподання платником податків посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Підприємством не надані контрольні стрічки в надрукованому виді або створені в електронній формі на РРО за період з 01.10.2021 по 23.11.2021 в зв`язку з відсутністю в ГУ ДПС у Дніпропетровській області даної інформації в АІС «Податковий блок», у зв`язку з чим відсутня можливість дослідити в повному обсязі обставини щодо наявності всіх обов`язкових реквізитів в роздрукованих документах РРО. Згідно інформаційної системи ДПС України ТОВ «Євро Смарт Пауер» зареєстровано платником акцизного податку. Незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу №1014014 своєчасного подання або подання до ДПС України контрольних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяги пального, згідно довідки за формою 0210401 звіти подаються з 23.04.2020. Довідка про розпорядника акцизного складу пального, розташованих на них резервуарів пального, рівноміри та витратоміри за формою 0210301 подана 30.03.2020. Кількість не поданих звітів з 01.04.2020 по 29.04.2020 - 22 штуки. Крім того, не подано за 29.04.2020, за 27.06.2020, з 10.07.2020 по 16.07.2020, несвоєчасно подано за 18.12.2020 (подано 20.12.2020), за 01.06.2021 (подано 07.06.2021). Загальна кількість звітів 33 штуки. Указаним порушено п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 81, п. 85.2 ст. 85, пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС у м. Києві 31.12.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення: - форми «ПС» № 0966860707 про накладення штрафу в розмірі 33 000 грн за порушення п.п. 230.1.3. п. 230.1 ст. 230 ПК України (т. 1 а.с. 33); - форми «ПС» № 0966870707 про накладення штрафу в розмірі 2 040,00 грн за порушення п.п. 20.1.6 та 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, ст. 81, п. 85.2 ст. 85 ПК України (т. 1 а.с. 34); - форми «С» № 0966850707 про накладення штрафу в розмірі 510 грн за порушення п. 10 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (т. 1 а.с. 35). За результатами адміністративного оскарження (т. 1 а.с. 37-111) рішенням ДПС України від 06.06.2023 №14337/6/99-00-06-03-01-06 спірний індивідуальний акт було залишено без змін, а скаргу ТОВ «Євро Смарт Пауер» - без задоволення (т. 1 а.с. 112-115). На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 75, 80, 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також ряду правових позицій Верховного Суду, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність підстав у ГУ ДПС у Дніпропетровській області для проведення фактичної перевірки ТОВ «Євро Смарт Пауер» та, як наслідок, незаконність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно абз. абз. 1-2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Приписи пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. За нормами п. 81.1 ст. 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки є пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. У свою чергу, абзацами 5 і 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23 сформулював правовий висновок, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. Оскільки, зокрема, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі. Тобто, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації в наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, за висновком Верховного Суду можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення в наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав. Аналогічні правила застосовуються й щодо обсягу інформації в наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №160/2480/22. Разом з тим, як правильно підкреслив суд першої інстанції, у наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.11.2021 №5665-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Євро смарт пауер» (ЄДРПОУ 42547705) за адресою: с. Балівка, вул. Центральна, 1а» відсутні будь-які посилання на те, що саме є підставою для проведення перевірки - податкова інформація чи покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин; або інформація від державних органів чи органів місцевого самоврядування, та чого саме така інформація стосується. Тобто, призначаючи перевірку, контролюючий орган у наказі від 19.11.2021 №5665-п обмежився лише посиланням на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України і не конкретизував, у зв`язку з чим саме проводиться фактична перевірка платника податків. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що згаданий вище наказ не може вважатися правомірним, а з огляду на наведені вище приписи п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу не мали право приступати до проведення фактичної перевірки платника без наявності підстав для її проведення. Посилання Апелянта на те, що після допуску контролюючого органу до проведення перевірки оскарження наказу не є належним способом захисту порушених право платника податків колегія суддів вважає обґрунтованим. Водночас, ГУ ДПС у м. Києві залишено поза увагою, що предметом цього спору є податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведення перевірки, правомірність якої ТОВ «Євро Смарт Пауер» ставиться під сумів в якості однієї з підстав позову. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, за яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Отже, доводи Позивача щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання ним вимог норм ПК України щодо процедури призначення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними актів індивідуальної дії, прийнятих за її результатами. Як було встановлено раніше, у спірному випадку фактичну перевірку ТОВ «Євро Смарт Пауер» проведено на підставі наказу, оформленого з істотним порушенням вимог чинного законодавства, що, відповідно, нівелює її наслідки. Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ГУ ДПС у м. Києві не довело наявність підстав у розумінні підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 Податкового кодексу України для проведення фактичної перевірки ТОВ «Євро Смарт Пауер», що обумовлює висновок про те, що у контролюючого органу не виникло законних підстав для проведення фактичної перевірки платника податків. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/20, від 19.11.2020 року у справі №160/7971/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18. Колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку, сформульованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства». У ще одній палатній справі (постанова від 22.09.2020 у справі №520/8836/18) окрім наведених, суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання». У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків. Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. За таких обставин, зважаючи на те, що ГУ ДПС у м. Києві не було надано документів та відомостей, що свідчили б про виникнення у нього передумов для проведення фактичної перевірки ТОВ «Євро Смарт Пауер» на підставі пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перевірка підприємства була проведена за відсутності на те правових підстав, що в силу неодноразово згаданих вище позицій Верховного Суду свідчить про протиправність прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, необхідність їх скасування. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, й у постанові від 24.03.2023 у справі № 640/13521/19. Крім того, колегія суддів також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевіри без законних підстав у суду відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень. Указану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 320/6192/19. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач Е.Ю. Швед Судді О.В. Голяшкін М.М. Заїка Повний текст постанови складено та підписано 02 липня 2024 року.