Постанова 4850 № 200/6998/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2025 року справа №200/6998/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року (повне судове рішення складено 14 лютого 2025 року) у справі № 200/6998/24 (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - Управління), відповідно до якої просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку; - зобов`язати відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи, 5 відсотків, з 01.10.2024 та включити його до реєстру платників єдиного податку. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він, будучи постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який здійснює діяльність відповідно до вимог Закону України "Про електронні комунікації" (внесений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг згідно з рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, від 22.08.2022 № 1315), 19.09.2024 отримав від відповідача лист за № 10486/6/05-99-24-11 про надання інформації щодо правомочності його перебування на спрощеній системі оподаткування, із повідомленням про можливість анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. У подальшому, 01.10.2024, в кабінеті платника податків позивача була зазначена інформація про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.10.2024. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 30.09.2024 № 1043/05-99-24-11/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи, зі ставкою 5 відсотків, з 01.10.2024 та включити його до реєстру платників єдиного податку. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач є постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, тобто сфера діяльності, якою займається позивач, відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України віднесена до тих сфер діяльності, у якій суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку 1-3 групи. Враховуючи наведене, на переконання відповідача, ним було прийнято цілком законне рішення, яке ґрунтується на приписах статті 291 Податкового кодексу України. У відзиві позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У запереченні на відзив відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа підприємець. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є: "43.21 Електромонтажні роботи" (інші види діяльності позивача: "01.63 Післяурожайна діяльність", "01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві", "01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників", "82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.", "61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку", "33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування", "47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах", "47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами"). 30.09.2024 Головним управлінням ДПС у Донецькій області було складено акт про результати камеральної перевірки щодо дотримання платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування № 5311/05-99-24-11/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме - наявність видів діяльності, що не відповідають вимогам перебування на спрощеній системі оподаткування єдиного податку першої - третьої групи: "61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку", що є порушенням підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України). За результатами цієї перевірки на підставі підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України за рішенням від 30.09.2024 № 1043/05-99-24-11/ НОМЕР_1 було анульовано реєстрацію платника єдиного податку (позивача) з 01.10.2024. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями пунктів 291.2, 291.3 та 291.4 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. За змістом положень пунктів 299.1, 299.2 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Згідно з абзацом 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Наведений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що були викладені, зокрема, у постановах від 02.10.2018 у справі № 805/1307/17-а, від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а, від 14.07.2021 у справі № 808/224/18, тощо. Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16.12.2020 № 1089-IX "Про електронні комунікації" (далі - Закон № 1089-IX), яким визначено правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов`язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами. За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону № 1089-IX: - мережа Інтернет (Інтернет) - глобальна електронна комунікаційна мережа, що призначена для передачі даних та складається з фізично та логічно взаємоз`єднаних окремих електронних комунікаційних мереж, взаємодія яких базується на використанні єдиного адресного простору та на використанні інтернет-протоколів, визначених міжнародними стандартами (пункт 54 частині 1 статті 2); - послуга доступу до мережі Інтернет - електронна комунікаційна послуга, що забезпечує доступ до мережі інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, а також кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (пункт 80 частині 1 статті 2); - електронна комунікаційна мережа - комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг (пункт 25 частині 1 статті 2); - електронна комунікація (телекомунікація, електрозв`язок) - передавання та/або приймання інформації незалежно від її типу або виду у вигляді електромагнітних сигналів за допомогою технічних засобів електронних комунікацій (пункт 28 частині 1 статті 2); - електронна комунікаційна послуга - послуга, що полягає в прийманні та/або передачі інформації через електронні комунікаційні мережі, крім послуг з редакційним контролем змісту інформації, що передається за допомогою електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 27 частині 1 статті 2); - оператор електронних комунікацій (оператор) суб`єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов`язаними засобами; у разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж; у разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 70 частині 1 статті 2); - постачальник електронних комунікаційних мереж - суб`єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов`язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж (пункт 85 частині 1 статті 2); - постачальник електронних комунікаційних послуг - суб`єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг (пункт 87 частині 1 статті 2). Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 1089-IX право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі-підприємцю або юридичній особі, незалежно від форм власності, які є резидентами України. Надання електронних комунікаційних мереж та послуг на території України є виключним правом юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих відповідно до законодавства (резиденти України). Тобто, відповідно до Закону № 1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій. Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку (далі - НКЕК) від 20.04.2022 № 30 "Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг" (зі змінами) затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг. У даному Орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг наведено визначення послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет, незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується, а також послуги передачі сигналів у електронних комунікаційних мережах для здійснення між машинної взаємодії та/або IoT (код послуги TS.S1) - послуга із приймання/передавання інформаційних сигналів, інформації у формі, придатній для автоматизованої обробки її засобами обчислювальної техніки, технічними та програмними засобами, у мережі для потреб між машинної взаємодії та/або IoT з використанням проводового або безпроводового доступу до мережі. Відповідно до Орієнтованого переліку видів електронних комунікаційних послуг постачальник електронних комунікаційних послуг може надавати послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.SI), що, за визначенням, означає послугу з підтримки у працездатному стані обладнання електронних комунікаційних мереж в процесі його експлуатації, при якому воно здатне виконувати задані функції, зберігаючи задані значення параметрів у межах, які встановлені в нормативно-технічній документації; експлуатації електронних комунікаційних мереж. Як видно зі змісту витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, позивач у повідомленні до НКЕК подав інформацію та, відповідно, був включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних послуг лише як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання: - послуги доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S1) - послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з`єднання з кінцевими точками мережі Інтернет, незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується (із використанням мережі - фіксованого зв`язку); - послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет (код послуги IA.S2) - послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів (із використанням мережі - фіксованого зв`язку). В Офіційному узагальненому роз`ясненні наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, зокрема: послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації (код послуги IC.S1), а також послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код послуги OS.S1). Отже, лише при здійсненні вказаних двох видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування. Разом із тим, судом установлено, що під час реєстрації діяльності у НКЕК відповідно до вимог Закону № 1089-IX позивач не зазначав таких видів діяльності, як OS.SI (послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж) та/або ІС.SI (послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації). При цьому відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що позивач використовував у своїй власній діяльності обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не здійснює фактично діяльності за вказаними у статті 291 ПК України видами, а доводи відповідача стосовно необхідності позивачу перейти на загальну систему оподаткування є необґрунтованими. Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Як установлено судом, порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування були встановлені за результатами саме камеральної перевірки, про що було складено відповідний акт від 30.09.2024 № 5311/05-99-24-11/3617500832. Суд зауважує, що камеральна перевірка за своєю правовою суттю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. Відтак, камеральною перевіркою охоплюються виключно такі показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування і суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом із податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення контролюючим органом повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (зокрема, повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, правильності заповнення, тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Законодавчо установлені обмеження стосовно повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується, серед іншого, спрощеним порядком призначення та проведення і не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів. Камеральна перевірка проводиться лише на підставі даних, вказаних у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, тому при проведенні камеральної перевірки немає правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки. Наведене дає підстави вважати, що під час проведення камеральної перевірки стосовно позивача контролюючий орган з`ясував такі питання, що не охоплюються визначеними законодавчо межами проведення такого виду податкової перевірки Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16, від 26.02.2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17). Таким чином, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), та, як наслідок, - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Отже, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини. У справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок та сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Отже, контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав. З огляду на викладене вище, місцевий суд дійшов вірного висновку, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним і підлягає скасуванню. Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке. У позовній заяві позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку, не зазначаючи при цьому реквізитів спірного рішення відповідача. Як було встановлено судом, реєстрація платника єдиного податку була анульована за рішенням відповідача від 30.09.2024 № 1043/05-99-24-11/3617500832. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Враховуючи викладені у цьому рішенні висновки суду та встановлені судом обставини, з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача та реального їх поновлення, окружний суд обґрунтовано вважав за необхідне застосувати положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України і задовольнити позовні вимоги шляхом: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 30.09.2024 № 1043/05-99-24-11/3617500832 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ; - зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3 групи, зі ставкою 5 відсотків, з 01.10.2024 та включити його до реєстру платників єдиного податку. Отже, заявлені підлягають задоволенню у повному обсязі, із застосуванням частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/6998/24 залишити без змін. Повне судове рішення 21 липня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук