Постанова Київський апеляційний суд № 754/2095/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року м. Київ справа № 754/2095/20 провадження № 22-ц/824/13298/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач) суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д. за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А. учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» відповідач - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» - Каплі Аліни Степанівни на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2020 року у складі судді Селезньової Т.В. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року представник ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп» - Капля А.С. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства 93 000 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2 102 грн судового збору. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2020 року позов залишено без розгляду. Не погоджуючись з указаною ухвалою 21 вересня 2020 року представник позивача Капля А.С. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивує тим, що 04 червня 2020 року позивачем надіслано на адресу Деснянського районного суду м. Києва (inbox.ds.ki.court.gov.ua) клопотання про розгляд справи без участі позивача, на підтвердження чого долучає до апеляційної скарги копію такого електронного листа. Уважає, що вказані обставини свідчать про те, що позивач не знехтував своїми процесуальними обов`язками. Стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що сторона позивача не з`явилася у судові засідання у період дії карантинних обмежень, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Звертає увагу суду на те, що у позовній заяві представник ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп»просив розглядати спір у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Учасники справи у судове засіданні не з`явилися, свого представника не направили, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився у судове засідання, а тому є підстави для застосування наслідків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Проте, ухвала суду не відповідає вказаним нормам, що згідно статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що 17 лютого 2020 року представник Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» - Капля А.С. звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року матеріали даної цивільної справи передано за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2020 року вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 24 червня 2020 року. Як убачається з матеріалів справи, копія даної ухвали отримана стороною позивача 28 травня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи на аркуші

38. У протоколі судового засідання від 24 червня 2020 року зазначено, що сторони не з`явилися, у зв`язку з чим суд ухвалив відкласти судове засідання на 20 серпня 2020 року. Судова повістка про призначення судового засідання на 20 серпня 2020 року отримана позивачем 14 липня 2020 року (а.с. 43). Проте, 20 серпня 2020 року позивач повторно не з`явився у судове засідання. Таким чином, суд доходить висновку про те, що сторона позивача була належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Станом на час постановлення оскаржуваної ухвали Броварським міськрайонним судом Київської області у матеріалах справи була відсутня заява про розгляд справи без участі позивача, також як і клопотання про відкладення судового засідання або повідомлення про причини неявки. Судом першої інстанції залишено без розгляду позовну заяву ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс груп»з підстав повторної неявки сторони позивача в судове засідання та ненадходження від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності. Згідно частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Отже, правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, яка у такому разі визначається як друга поспіль неявка, при ненадходженні від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким продовжено процесуальні строки під час дії карантину. Зазначені законодавчі зміни поширюються на правовідносини, пов`язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, тобто тих, які вже знаходяться на розгляді в судах усіх інстанцій, так і тих, які будуть відкриті у подальшому. Згідно роз`яснень щодо продовження процесуальних строків під час дії карантину від 22 квітня 2020 року, наданих Верховним Судом,процесуальні строки у визначених Законом № 540-ІХ випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються. Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. При цьому у статті 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, суду слід розрізняти строки, тривалість яких наперед визначена законом, і строки, тривалість яких визначається судом з урахуванням обставин кожної конкретної справи та особливостей кожної конкретної процесуальної дії. За змістом пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України (у редакції, чинній станом на 20 серпня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Вказані обмеження передбачені змінами, внесеними у Цивільний процесуальний кодекс Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року, що набув чинності 17 липня 2020 року. Отже, починаючи з 17 липня 2020 року процесуальні строки у випадках, визначених вищевказаним законом, могли бути поновленні судом тільки у разі подання відповідної заяви стороною по справі. Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що неявка позивача у судове засідання, яке відбулось 24 червня 2020 року, не може вважатися неповажною, оскільки станом на 24 червня 2020 року діяли карантинні обмеження та Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, відповідно до якого процесуальні строки під час дії карантину продовжувались автоматично. Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України (у редакції, чинній станом на 24 червня 2020 року) та не враховано, що причини неявки сторони позивача в судове засідання 24червня 2020 року з огляду на наявні карантинні обмеження, є поважними. Неявка сторони позивача у судове засідання, призначене на 20 серпня 2020 року, про яке останній був повідомлений належним чином, є неповажною, оскільки позивачем не повідомлено суд про причини неявки та відповідна заява про продовження процесуальних строків і відкладення розгляду справи з повідомленням поважної причини неможливості явки, що пов`язана з розповсюдженням коронавірусної інфекції, до суду не подавалась. З огляду на вказані норми законодавства, колегія суддів уважає, що належним чином повідомлений позивач не з`явився у призначене судом першої інстанції судове засідання без поважних на те причин одноразово, лише 20 серпня 2020 року. Посилання апелянта на те, що 04 червня 2020 року позивачем надіслано на електронну адресу Деснянського районного суду м. Києва (inbox.ds.ki.court.gov.ua) клопотання про розгляд справи без участі представника позивача не заслуговують на увагу суду, оскільки ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року матеріали даної цивільної справи передано за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області, копія даної ухвали була отримана позивачем 24 березня 2020 року (а.с. 28), аБроварським міськрайонним судом Київської областіотримано вказане клопотання лише 27 серпня 2020 року, тобто через тиждень після постановлення оскаржуваної ухвали (а.с. 50-51). Тобто представник позивача, будучи завчасно обізнаним про передачу справи за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області, помилково направив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача до Деснянського районного суду м. Києва. Згідно частини третьої статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці «право на суд» передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У своєму рішенні в справі «Голдер проти Сполученого Королівства», 1975 року суд відзначив: «Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду. Характеристики «справедливості, публічності та оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження». Тож право на доступ до правосуддя має дуже важливе значення і без сумніву його необхідно вважати засадою. Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Виходячи з наведеного, колегія суддів доходить висновку, що місцевий суд, залишаючи без розгляду позовну заяву, порушив норми процесуального права, оскільки помилково уважав неявку представника позивача в судове засідання, призначене на 20 серпня 2020 року, повторною з огляду на те, що 24 червня 2020 року позивач не з`явився у судове засідання з поважних причин, зумовлених встановленими карантинними обмеженнями, та мав право очікувати застосування судом передбачених Законом № 540-ІХ гарантій автоматичного продовження процесуальних строків, а тому підстави для залишення позову без розгляду на час постановлення такої ухвали були відсутні. Враховуючи дію карантинних заходів, суд першої інстанції, залишивши позов без розгляду, порушив право позивача на справедливий розгляд його справи судом. Отже, з вищенаведених підстав колегія суддів не погоджується з постановленою ухвалою та уважає, що відповідно до вимог статті 379 ЦПК України остання підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» - Каплі Аліни Степанівни- задовольнити. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2020 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до цього суду. Повне судове рішення складено «02» грудня 2020 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.Ф. Мазурик Л.Д. Махлай