Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/1659/25

Дата документу 03.06.2026 Справа № 337/1659/25 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 337/1659/25 Пр. № 22-ц/807/159/26Головуючий у 1-й інстанції: Завгородній Є.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А. за участі секретаря Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (надалі ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»), про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом(т.с.1 а.с.3-8), в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь різницю між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та страховою виплатою у розмірі 319235,96 грн, витрати на послуги евакуатора у розмірі 2500,00 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 6500,00 грн, витрати на правову допомогу покласти на відповідача. В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 14.11.2024 року у м. Запоріжжя по пр. Інженера Преображенського, біля б. 1, відповідач, керуючи транспортним засобом Mazda CX-5, д.н. НОМЕР_1 , в порушення п. 16.13, 2.3.б Правил дорожнього руху України, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку прямо, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, в результаті чого вчинила зіткнення з транспортним засобом Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2024 року відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок пошкодження автомобіля позивачу було завдано матеріальної шкоди, розмір якої позивач оцінила в 678911,55 грн. Частково, в межах ліміту відповідальності, шкода (у розмірі 359675,59 грн) була відшкодована ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача. В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Завгороднього Є.В. (т.с.1 а.с.48). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.50) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.146) клопотання представника відповідача про витребування копії страхової справи у цій справі задоволено, витребувано від ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» належним чином завірену копію страхової справи за фактом ДТП, яка мала місце 14.11.2024 року зіткнення транспортних засобів під керуванням водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (поліс №218526728). На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції, ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» надало суду першої інстанції копії документів, на підставі яких позивачу було визначено розмір та сплачено страхове відшкодування (т.с.1 а.с.151-215). Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року (т.с.1 а.с.238-243) позов позивача у цій справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 319235,96 грн, яка складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та страховою виплатою, витрати за послуги евакуатора у розмірі 2500,00 грн, витрати на експертне транспортно-товарознавче дослідження у розмірі 6500,00 грн, а також судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2625,89 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, а всього на суму 345861,85 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.1-8) просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити у цій справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В автоматизованому порядку 24.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Онищенка Е.А. (т.с.2 а.с.38). Ухвалою апеляційного суду від 25.09.2025 року (т.с.2 а.с.39) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 07.10.2025 року (т.с.2 а.с.42). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08.10.2025 року (т.с.2 а.с.43), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.44), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі. Позивач в особі свого представника подала апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі (т.с.2 а.с.60-66). Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 14.01.2026 року, не відбувся та був відкладений (т.с. 2 а.с. 103) в порядку задоволення першого клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кальній Д.С. про його відкладення через зайнятість останнього в іншій кримінальній справі в іншому суді відносно іншої особи, де він приймає участь в якості захисника та обвинуваченому обрано запобіжний захід тримання під вартою, із додатками на підтвердження останнього (т.с. 2 а.с. 72-75). Позивач ОСОБА_3 в особі представника адвоката Фельського С.Л. подала апеляційному суду через «Електронний суд» клопотання про долучення доказів (т.с. 2 а.с. 76-102). У судовому засіданні 04.02.2026 року (т.с. 2 а.с. 121-126) апеляційним судом розпочато розгляд цієї справи апеляційним судом по суті: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін - адвокатів: - Кальній Д.С. (відповідача Кошевої Т.В. т.с.2 а.с. 9) та Фельського С.Л. (позивача Дементьєвої А.С. т.с.2 а.с. 67), у розгляді справи оголошено перерву в порядку задоволення клопотання представника апелянта з метою надання представникові апелянта відповідача ОСОБА_1 адвокату Кальній Д.С. можливості отримати на його запит відповідь в УПП в Запорізькій області відносно того, де на теперішній час знаходиться адмінматеріал відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КпАп України та надати апеляційному суду у цій справі (клопотання т.с. 2 а.с. 114-120), з урахуванням перебування судді доповідача у відпустці у період з 16.02.2026 по 02.03.2026 року (т.с. 2 а.с. 133) та на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року (т.с. 2 а.с. 136). В автоматизованому порядку 26.05.2026 року суддею Трофимовою Д.А. у цій справі замінено суддю Кочеткову І.В. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 134-135). У судовому засіданні 27.05.2026 року апеляційним судом продовжено розгляд цієї справи по суті за відсутності сторін та представника третьої особи: заслухано доповідь судді доповідача, додаткові пояснення представників сторін - адвокатів: - Кальній Д.С. (відповідача Кошевої Т.В. т.с.2 а.с. 9) та Фельського С.Л. (позивача ОСОБА_3 т.с.2 а.с. 67), - які у тому числі на запитання апеляційного суду визнали, що 15.05.2026 року у справі про адміністративне правопорушення ЄУН 337/457/26 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КпАп України, ініційованого стороною ОСОБА_1 , Запорізький апеляційний суд (суддя Рассуждай В.Я.) прийняв постанову про закриття провадження у цій справі за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАп України, копія постанови відсутня, але сторони у цій справі визнають цей факт та факт відсутності вини ОСОБА_3 у вищезазначеному ДТП (ст. 82 ч. 1 ЦПК України «Обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню»); - та додатково представник позивача ОСОБА_3 адвокат Фельський С.Л. на запитання апеляційного суду у тому числі пояснив, що ОСОБА_3 дійсно вже провела відновлюваний ремонт свого автомобілю після ДТП, але в неї немає документального підтвердження його проведення (чеків чи квитанцій на покупку деталей, актів виконаних робіт по її автомобілю з будь-якою ремонтною організацією тощо), тому, ОСОБА_3 не вважала за доцільне звертатись і не зверталась саме до страхової компанії відповідача ОСОБА_1 ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» і не залучала останню у цій справі саме в якості другого відповідача, хоча вартість відновлюваного ремонту дійсно частково знаходиться в межах ліміту страхування, оскільки за умовами договору добровільного страхування, стороною якого вона не була, передбачено така умова, як надання страховій компанії відповідача документально підтвердження такого ремонту; - на запитання апеляційного суду сторони визнали, що укладення будь-якої мирової угоди сторін у цій справі є неможливим; у розгляді справи оголошено перерву за власною ініціативою апеляційного суду. У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі сторони - додатково через своїх представників, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (т.с. 2 а.с. 145-152), сторони та представник третьої особи не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та сторін, які не з`явились, за присутності представників сторін - адвокатів: - Кальній Д.С. (відповідача ОСОБА_1 т.с.2 а.с. 9) та ОСОБА_4 (позивача ОСОБА_3 т.с.2 а.с. 67). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, додаткові пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідача лише частково. Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що 14.11.2024 року у м. Запоріжжя по пр. Інженера Преображенського, біля б. 1, відповідач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda CX-5, д.н. НОМЕР_1 , в порушення п. 16.13, 2.3.б Правил дорожнього руху України, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку прямо, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, в результаті чого вчинила зіткнення з транспортним засобом Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає. Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2024 року у справі № 337/6241/24 відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т.с.1 а.с. 11). Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, суду надана заява, в якій ОСОБА_1 вину у скоєнні адміністративного правопорушення визнала в повному обсязі. Вказана постанова суду першої інстанції не оскаржувалась та набрала законної сили 13.12.2024 року. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. В суді першої інстанції представник відповідача фактично ставив під сумнів обставини, встановлені зазначеною постановою, надавши суду копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (копія т.с.1 а.с. 132) та копію постанови слідчого від 18.07.2025 року (копія т.с.1 а.с. 227-229) у кримінальному провадженні № 12024082050002501 від 11.12.2024 року за ч. 1 ст. 286 про доручення проведення інженерно-транспортної експертизи, зі змісту яких вбачається наявність досудового розслідування, яке здійснюється за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної події 14.11.2024 року. Також, представник відповідача заявив, що органами поліції за даним фактом здійснюється досудове розслідування, а відтак, можливо, існує взаємна вина двох учасниць ДТП (як відповідача, так і позивача), тому ухвалення рішення у цій цивільній справі може бути передчасним до встановлення всіх обставин кримінального правопорушення. Проте, суд першої інстанції, досліджуючи докази, надані стороною відповідача, правильно критично поставився до них, оскільки, на правильне переконання суду першої інстанції, наявність кримінального провадження, яке триває понад вісім місяців (дата внесення до ЄРДР 11.12.2024 року, винесення постанови слідчого про проведення експертизи 18.07.2025 року) не може спростовувати обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21). Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)). Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18). Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Враховуючи, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, і з формулювання обставин події суд першої інстанції правильно не вбачав наявність вини позивача та дійшов правильного висновку, що вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та завданні збитків є встановленою та доведеною. Також суд першої інстанції правильно звернув увагу, що затягування вирішення цієї цивільної справи, у зв`язку з наявністю фактового кримінального провадження, яке може тривати роками з невизначеним результатом, позбавляє сторону позивача права на справедливий суд у зв`язку з порушенням розумних строків розгляду справи. Крім того, як вже було додатково підтверджено при перегляді цієї справи апеляційним судом, тобто вже після відкриття апеляційного провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою сторони відповідача ОСОБА_1 у цій справі, у тому числі з підстави, передбаченої ст. 1188 ЦК України (Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), остання у цій справі відсутня. Оскільки, в апеляційному суді у судовому засіданні 27.05.2026 року (звукозапис наявний у матеріалах цієї справи) у цій справі представники сторін - адвокати: - Кальній Д.С. (відповідача ОСОБА_1 т.с.2 а.с. 9) та ОСОБА_4 (позивача ОСОБА_3 т.с.2 а.с. 67) на запитання апеляційного суду визнали, що 15.05.2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КпАп України, ініційованого стороною ОСОБА_1 , Запорізький апеляційний суд (суддя Рассуждай В.Я.) прийняв постанову про закриття провадження у цій справі за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАп України, копія постанови відсутня, але сторони у цій справі визнають цей факт та факт відсутності вини ОСОБА_3 у вищезазначеному ДТП (ст. 82 ч. 1 ЦПК України «Обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню»). Однак, так як сторона відповідача ОСОБА_1 в апеляційному суді від своєї апеляційної скарги в порядку ст. 364 ч. 4 ЦПК України в частині цього доводу не відмовилась у встановленому законом порядку та апеляційне провадження у цій справі у цій частині апеляційним судом не закривалось, то в задоволенні апеляційним судом апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі слід відмовити. Проте, на доводи сторони відповідача ОСОБА_1 у цій справі про те, що право звернення ОСОБА_3 до неї з вищезазначеним позовом є передчасним, оскільки цивільно-правова відповідальність останньої була на час ДТП застрахована та страховий ліміт відповідальності ще не вичерпано, суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги. Пославшись на те, що з матеріалів справи вбачається: ОСОБА_3 у встановленому порядку звернулася до страховика відповідача - третьої особи у цій справі ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» з заявою про виплату страхового відшкодування, і їй таке відшкодування було виплачено двома платежами: у розмірі 160000,00 грн (платіж від 19.12.2024 року) та у розмірі 199675,59 грн (платіж від 15.01.2025 року), що сторонами не оспорюється. Відшкодування в розмірі 160000,00 грн було виплачено за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № 218526728, ліміт за шкоду, заподіяну майну, 160000,00 грн) (копія т.с.1 а.с. 152), а відшкодування у розмірі 199657,59 грн було виплачено відповідно до умов договору добровільного страхування від 20.12.2023 року (агрегатний ліміт відповідальності 500000,00 грн) (копія т.с.1 а.с. 153-163), з посиланням на пункт 24.10 договору: у разі пошкодження транспортного засобу потерпілої особи страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою рятування потерпілих осіб. Страховик має право проводити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу потерпілої особи частинами, зокрема: перша частина в розмірі 80 % від суми страхового відшкодування розрахованої в порядку та на умовах договору страхування; друга частинна в розмірі 20 % страхового відшкодування від суми страхового відшкодування, розрахованої в порядку та на умовах договору страхування, але не більше документально підтверджених фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та за умови пред`явлення для огляду представником страховика відновленого транспортного засобу. Досліджуючи доводи сторони відповідача, що сума страхового відшкодування виплачена позивачу страховиком не в повному обсязі (а тому позивач повинен звертатися з позовом до страховика щодо стягнення недоплачених сум відшкодування в межах ліміту відповідальності), суд першої інстанції помилково посилався на правовий висновок (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.01.2016 № 6-2808цс15). Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Делікатне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України. Розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Беручи до уваги вказаний правовий висновок, а також, констатуючи, що в даному цивільному спорі встановлені аналогічні правовідносини, суд першої інстанції помилково критично у цій справі поставився до доводів сторони відповідача, що позивач повинен звернутися до страховика (а не до відповідача) з позовними вимогами про виплату страхового відшкодування в належному розмірі. Водночас, суд першої інстанції звертав увагу сторони відповідача, що сама відповідачка, будучи стороною договірних відносин між нею та страховиком, може оспорити розмір страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією, у разі, якщо вона виконає свій обов`язок перед потерпілою стороною. Заперечення відповідача щодо неналежного виконання договірних обов`язків страховиком не може бути підставою для звільнення від деліктних зобов`язань. Проте, із таким висновком суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідно до висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 4297 від 13.01.2025 року (копія - т.с.1 а.с. 12-23), виконаного на замовлення сторони позивача ОСОБА_3 (висновок ОСОБА_5 ), вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , становить: без урахування зносу 678911,55 грн; з урахуванням зносу 417177,72 грн. Згідно зі звітом про оцінку автомобіля Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , № 121 від 17.01.2025 року (копія т.с.1 а.с. 81-83), виконаного на замовлення сторони відповідача ОСОБА_1 (звіт ОСОБА_6 ), вартість відновлювального ремонту становить: без урахування зносу 679403,35 грн; з урахуванням зносу 447408,37 грн. Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, в якому було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд виснував, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець. Проте, суд першої інстанції помилково не врахував у цій справі саме останній правий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2021 року у справі ЄУН № 147/66/17 основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Оскільки, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначала, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. При цьому, апеляційним судом встановлено, що частина завданої шкоди відповідачем позивачу у вищезазначеній ДТП ще знаходиться в межах страхової суми (розрахунок: ліміт страхування обов`язкового та добровільного разом 650000,00 грн. (розрахунок: 160000,00 грн. (франшиза 00,00 грн.) за договором обов`язкового страхування + 500000,00 за договором обов`язкового страхування) виплачено третьою особою у цій справі страховою компанією відповідача ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» 359675,59 грн. (розрахунок: 160000,00 грн. за договором обов`язкового страхування + 199675,59 грн. за договором добровільного страхування) = 290324,41 грн. (навіть, якщо виходити із суми шкоди не 650000,00 грн., а з урахуванням зносу - 417177,72 грн. чи 447408,37 грн. в залежності від висновків сторін). Оскільки, в силу вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). То за згодою позивача, як потерпілого, та страхової компанії відповідача не може змінюватись розмір страхового ліміту, визначеного в установленому законом порядку у вищезазначеному страховому полісі відповідача. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, позивач ОСОБА_3 та представник останньої не надали апеляційному суду доказів, передбачених ст. 367 ч. 3 ЦПК України, та зокрема щодо документального підтвердження проведення відновлюваного ремонту автомобілю позивача. При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи страховою компанією, в якій застраховано цивільну відповідальність по вищезазначеному автомобілю, яким керувала відповідач ОСОБА_1 на час вищезазначеної ДТП, є саме ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (лише третя особа у цій справі), яка до участі позивачем за вищезазначеним позовом останньої у цій справі в якості відповідача не залучалась. Апеляційний суд в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України переглядає в апеляційному порядку в межах позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду у суді першої інстанції у цій справі. Поза межами компетенції апеляційного суду, передбаченої ЦПК України, у цій справі є також залучення на стадії апеляційного перегляду цієї справи в якості другого відповідача у цій справі ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». І лише, якщо потерпіла ОСОБА_3 звернеться до страховика ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» й одержить страхове відшкодування в межах страхового ліміту (650000,00 грн.), але його все одно буде недостатньо для повного відшкодування шкоди, зобов`язання наступає у особи ОСОБА_1 , яка завдала шкоди, в силу вимог ст. 1194 ЦК України у вигляді відшкодування потерпілій ОСОБА_3 різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка нею одержана від страховика, яка, відповідно, може бути зовсім іншою, ніж просила позивач у своєму позові у цій справі. Вимоги позивача до відповідача про стягнення моральної шкоди та інш. у цій справі є похідними від первісних позовних вимог позивача до відповідача про стягнення майнової (матеріальної) шкоди у цій справі. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови; у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у цій справі відмовити. Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що ОСОБА_3 не позбавлена права у подальшому вирішувати питання про відшкодування обґрунтованої шкоди за ремонтною калькуляцією у позасудовому порядку чи судовому порядку окремо від цієї справи із залученням двох відповідачів ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2025 року у цій справі скасувати. Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у цій справі відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова апеляційним судом складена 12.06.2026 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.