Постанова 4824 № 758/10715/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8405/2024 Справа № 758/10715/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Подільського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Ковбасюк О.О. в м. Київ 12 грудня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У вересні 2023 року позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь суму 33386,38 грн. як відшкодування витрат, заподіяних позивачем, покласти на нього судові витрати - суму судового збору 2684 грн. та судові витрати на правничу допомогу 5000 грн. Позов мотивував тим, що 18 вересня 2018 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 425/18-Т/Ц7, згідно якого позивач взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 18 квітня 2019 року на пл. Шевченка при виїзді з вул. Сошенко у м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля VolkswagenT4 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 31 травня 2019 року постановою Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок даної ДТП транспортному засобу Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 11144, наданого ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит», вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 114181,45 грн., а вартість матеріального збитку 65156,73 грн. Проте, згідно рахунку-фактури № АС-00002152 від 04 травня 2019 року ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту склала 98543,11 грн. В зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування № 425/18-Т/Ц7 (з урахуванням п. 17.3 договору), страхового акту № 006.00652719-1, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило страхове відшкодування на підставі рахунку-фактури № АС-00002152 від 04 травня 2019 року ФОП ОСОБА_3 в розмірі 98543,11 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля VolkswagenT4 д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна» полісом № ЕР-1822192052. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 11144, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу (вартість матеріального збитку) склала 65156,73 грн., отже, на ПрАТ СК «ПЗУ Україна» покладається обов`язок сплати страхового відшкодування в розмірі 65156,73 грн. В зв`язку з цим, різниця між фактичною шкодою 98543,11 грн. та страховим відшкодуванням страховика винної в ДТП особи 65156,73 грн. у розмірі 33386,38 грн. підлягає стягненню з відповідача. Також, враховуючи факт, що страховий випадок стався 18 квітня 2019 року, строк позовної давності закінчився 18 квітня 2022 року, однак в зв`язку з введенням воєнного стану в Україні Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 19 зі змістом, що в період воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк його дії. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року в позові відмовлено. Позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, пояснював, коли застосовується коефіцієнт фізичного зносу та чому його необхідно враховувати в регресних справах, з посиланням на ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказував, що належне страхове відшкодування, яке б підлягало сплаті від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на рахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до умов полісу ЕР-1822192052 з урахуванням зазначених вимог закону, та відповідно звіту про визначення вартості матеріального збитку № 11144, за яким вартість матеріального збитку з урахуванням зносу складає 65156,73 грн., саме цю суму має право отримати позивач від ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Отже, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» мало право звернутися до відповідача тільки за різницею між фактичною шкодою 98543,11 грн. та страховим відшкодуванням страховика винної у ДТП особи 65156,73 грн. у розмірі 33386,38 грн., що ним і було зроблено в даній справі. Звертав увагу на правові висновки Верховного Суду в постанові від 22 квітня 2021 року в справі № 759/7787/18 про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Винуватець відповідає за заподіяну шкоду, якщо вона перевищує розмір страхової суми або належить до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Покладення відповідальності в розмірі заподіяної шкоди, яку повинен відшкодовувати страховик винуватця, суперечить інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Вказував, що даний висновок полягає в тому, що при відшкодуванні шкоди страхова компанія повинна відшкодувати шкоду, яка має бути розрахована відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і якщо ці розрахунки повністю не покривають відновлювальний ремонт, то різницю має відшкодувати винуватець. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, і такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов в постановах від 11 листопада 2020 року № 369/11812/18, від 05 листопада 2020 року у справі № 753/10416/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 299/3583/15-ц, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 131/709/18 та інших. Наголошував, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося саме за різницею між виплатою страхової компанії відповідача та своєю виплатою потерпілій особі, однак причиною відмови в позові стало саме ненадання доказів оплати страховою компанією відповідача та звернення до нього. Натомість ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було надано платіжні інструкції № 308 від 17 січня 2022 року на суму 3250 грн., № 54012 від 15 листопада 2021 року на суму 4783,57 грн., картку рахунку № НОМЕР_3 на суму 53955,90 грн. як докази, які підтверджують розрахунок між страховиками відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які містяться як додатки у відповіді на відзив від 20 жовтня 2023 року. Вважав, що вказані платіжні документи, а також звіт про визначення вартості матеріального збитку № 11144 судом першої інстанції належним чином досліджені не були. Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов правильного висновку, відмовляючи в задоволенні позову, що право потерпілого на пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди безпосередньо до завдавача шкоди виникає після звернення потерпілого до страховика винної особи та одержання ним страхового відшкодування у розмірі, недостатньому для повного відшкодування шкоди. Суд першої інстанції правомірно зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що страховиком винуватця ДТП, яким є ПрАТ СК «ПЗУ Україна», було виплачено страхове відшкодування, як і не містять доказів повідомлення страховика відповідача про виплату страхового відшкодування та прийняття ним рішенням про відмову в такій виплаті. Вказував, що в запереченнях на відзив на позовну заяву ним зазначалось, що він заперечує проти розгляду та прийняття судом доказів, наданих позивачем разом із відповіддю на відзив, оскільки вони були подані поза межами процесуального строку - після подання позовної заяви, в позовній заяві ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не зазначив, що такі докази не можуть бути надані разом з позовною заявою, не вказав поважності причин їх неподання разом з позовною заявою, чим порушив ст. 175 ч. 3 п. 8, ст. 83 ч. 2, ч. 4 ЦПК України. Просив застосувати до спірних правовідносин правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц. Зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Вперше з аналогічними вимогами ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося в січні 2022 року в межах позовної давності, однак в зв`язку з тим, що позов було подано не уповноваженою на те особою, суд першої інстанції залишив позов без розгляду. Строк позовної давності у даній справі сплив 08 травня 2022 року, і позивачем не зазначено поважних причин його пропуску. Заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки спроба позивача стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в справі № 758/10715/23 на підставі доказів таких витрат, наданих за складання попередньої позовної заяви у справі № 758/1298/22, позов у якій було залишено без розгляду, є незаконною. Крім того, матеріали позовної заяви містять відомості, що оплата за надання правової допомоги вчинена на користь ФОП ОСОБА_4 , договір № 280921 про надання правової допомоги, укладений з ФОП ОСОБА_4 , а не адвокатом. Також з даною особою укладено акт виконаних робіт. Крім того, відповідно до Положення про ордер на надання правничої допомоги з 01 січня 2022 року діє форма ордеру, відмінна від наданого адвокатом Даниловим А.Г. ордеру серії АА № 32310 від 28 вересня 2021 року. Дефект даного ордеру вказував на відсутність повноважень у адвоката на ведення справи в Подільському районному суді м. Києва від імені позивача та відсутність повноважень на підписання та подачу позовної заяви. Відповідно, даний позов було залишено без розгляду. Від позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивачем викладалися власні спростування доводів апеляційної скарги щодо строку позовної давності та повторного подання позовної заяви, щодо звернення на різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, щодо направлення коштів страхового відшкодування, та стосовно правової допомоги, про яку було зазначено в позовній заяві. 23 травня 2024 року від ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просив з метою повного та всебічного розгляду справи долучити до матеріалів справи копію акту виконаних робіт від 27 червня 2019 року, копію витягу з ЄДР. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про долучення доказів не містить обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, в ньому не наведено об`єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів. Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником автомобіля Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а. с. 23). 18 вересня 2018 року ОСОБА_2 уклав договір добровільного страхування з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», за умовами якого застрахованим транспортним засобом є Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 , предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (а. с. 6 - 17). Згідно п. 27.10 договору страхування, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО. Згідно п. 27.20 договору страхування, до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах виплаченої суми право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки. 18 квітня 2019 року ОСОБА_2 подав до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, а саме дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 квітня 2019 року у м. Київ на пл. Шевченка, на виїзді з вул. Сошенка, за участі автомобіля VolkswagenT4 д.н.з. НОМЕР_2 (а. с. 21 - 22). Постановою Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року в справі № 758/5895/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Встановлено, що 18 квітня 2019 року о 08:05 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем VolkswagenT4 д.н.з. НОМЕР_2 на пл. Шевченка, при виїзді з вул. Сошенка на нерегульоване перехрестя з вул. Вишгородською в м. Києві, не надав перевагу в русі автомобілю Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 16.11 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а. с. 25 - 26). На а. с. 27 - 30 наявна копія відповіді від Національної поліції України, а саме довідка про обставини ДТП. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу 25 квітня 2019 року № 11144, складеного ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит» на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 , дорівнює 65156,73 грн. (а. с. 47). 06 травня 2019 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» складено страховий акт № 006.00652719-1, яким визначено суму страхового відшкодування в розмірі 98543,11 грн. за договором страхування наземного транспорту 425/18-Т/Ц7 від 18 вересня 2018 року, одержувач - ФОП ОСОБА_3 (а. с. 31). На а. с. 32 знаходиться копія розрахунку страхового відшкодування від 06 травня 2019 року, згідно якого вартість робіт та матеріалів в розмірі 34847,10 грн. та вартість складових 63696,01 грн. визначено на підставі рахунку-фактури № АС-00002152 від 04 травня 2019 року, ФОП ОСОБА_3 ; вартість ремонту (з урахуванням зносу у випадках відшкодування з урахуванням зносу) - 98543,11 грн. Страхове відшкодування визначено в розмірі 98543,11 грн. Платіжним дорученням № 25890873 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило страхове відшкодування в розмірі 98543,11 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 , яким проводились ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 (а. с. 66). Згідно витягу з Централізованої бази МТСБУ щодо полісу № ЕР-182219205, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля VolkswagenT4 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна» полісом № ЕР-182219205 (а. с. 20). На а. с. 114 - 116 наявні копія картки рахунку НОМЕР_3 за період з січня 2019 року по серпень 2019 року, згідно якої 31 серпня 2019 року проведено фінансову операцію з такими ознаками: закриття доходів, реалізація регресного права, страхування наземного транспорту, крім залізничного, ПЗУ Україна СК, страховий акт 006.00652719-1 від 06 травня 2019 року; копії платіжних інструкцій № 54012 від 15 листопада 2021 року в сумі 4783,57 грн., платник ПрАТ СК «ПЗУ Україна», призначення платежу - страхове відшкодування в порядку регресу за страхування ОСОБА_5 (потерпілий ОСОБА_6 ), та від 17 січня 2022 року в сумі 3250 грн., платник ПрАТ СК «ПЗУ Україна», призначення платежу - страхове відшкодування в порядку регресу за страхування ОСОБА_5 (потерпілий ОСОБА_6 ). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною згідно постанови Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2019 року в справі № 758/5895/19 і сторонами не заперечується. В матеріалах справи також наявні платіжні доручення на підтвердження сплати ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ФОП ОСОБА_3 , яким проводились ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 , грошових коштів в сумі 98543,11 грн. на підставі складених рахунків на оплату та страхового акту (а. с. 66). Виплата страхового відшкодування в розмірі 98543,11 грн. складається з вартості робіт та матеріалів в розмірі 34847,10 грн. та вартість складових 63696,01 грн. визначено на підставі рахунку-фактури № АС-00002152 від 04 травня 2019 року, ФОП ОСОБА_3 . Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу 25 квітня 2019 року № 11144, складеного ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит» на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження Toyota Rav4 д.н.з. НОМЕР_1 , дорівнює 65156,73 грн. Таким чином, розмір збитків, понесених позивачем внаслідок виплати страхового відшкодування в розмірі 33386,38 грн. як різниці між своєю виплатою потерпілій особі, в розмірі 98543,11 грн., та виплатою, яка підлягала страховою компанією відповідача, в розмірі 65156,73 грн., підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку з виплатою ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Із матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу ЕР-182219205 з лімітом за шкоду майну 100000 грн., чого сторонами не заперечується. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу 25 квітня 2019 року № 11144, матеріальний збиток 65156,73 грн. визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні. Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі N 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі N 754/1114/15-ц (провадження N 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі N 755/5374/18 (провадження N 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі N 756/2632/17 (провадження N 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року в справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20). В постанові від 22 грудня 2020 року в справі № 565/1210/19 Верховний Суд зробив такі висновки: «Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку» В постанові від 22 квітня 2021 року в справі № 759/7787/18 Верховний Суд дійшов висновку, що «Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)». Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів того, що страховиком винуватця ДТП ОСОБА_1 , яким є ПрАТ СК «ПЗУ Україна», було виплачено страхове відшкодування, як і не містять доказів повідомлення страховика відповідача про виплату страхового відшкодування та прийняття ним рішення про відмову в такій виплаті, та дійшов висновку, що звернення позивача з даним позовом до ОСОБА_1 є передчасним, оскільки відповідно до положень ст. 1194 ЦК України відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт страховика. Апеляційний суд не може погодитися з даними висновками, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося з позовом про стягнення саме різниці між виплатою страхової компанії відповідача та своєю виплатою потерпілій особі, розмір у даних виплатах обумовлений законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а відтак звернення чи незвернення позивача до страховика винуватця ПрАТ СК «ПЗУ Україна» не мало правового значення в контексті даного позову. Крім того, позивачем ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надано докази здійснення розрахунків між страховиками відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме платіжні інструкції № 308 від 17 січня 2022 року на суму 3250 грн., № 54012 від 15 листопада 2021 року на суму 4783,57 грн., та копію картки рахунку № НОМЕР_3 на суму 53955,90 грн. які були залишені поза увагою суду першої інстанції, оскільки цим доказам не надано жодної оцінки, а у випадку відхилення - не мотивовано підстав такого відхилення. Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо вмотивованості та обґрунтованості судового рішення, оскільки вони зводяться до підтримки помилкових висновків суду першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, що зазначені докази отримання розрахунку від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» були подані поза межами процесуального строку - після подання позовної заяви, в позовній заяві ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не зазначив, що такі докази не можуть бути надані разом з позовною заявою, не вказав поважності причин їх неподання разом з позовною заявою, чим порушив ст. 175 ч. 3 п. 8, ст. 83 ч. 2, ч. 4 ЦПК України. Апеляційний суд звертає увагу, що зазначені докази подані ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» разом із відповіддю на відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, з метою спростування викладених ним у відзиві заперечень. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 цього Кодексу. Зокрема, частиною 5 ст. 178 ЦПК України передбачено долучення доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються відповідні заперечення. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, відтак вказане судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. Верховний Суд в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 911/482/17 виклав правову позицію, відповідно до якої, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Отже, наявність рахунку на оплату СТО, якою проводилися ремонтно-відновлювальні роботи забезпеченого транспортного засобу, складений на його підставі страховий акт, а також платіжне доручення вважається достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Вирішуючи по суті позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», апеляційний суд виходить із того, що стягнення з відповідача як винної особи різниці 33386,38 грн. між сумою страхового відшкодування, виплаченого позивачем його страхувальнику ОСОБА_2 (у вигляді відшкодування вартості ремонтно-відновлювальних робіт на рахунок особи, якою такі роботи проводилися) на підставі рахунків СТО, в розмірі 98543,11 грн., та сумою страхового відшкодування в розмірі 65156,73 грн., отриманого позивачем від страхової компанії відповідача, відповідає обставинам справи та вимогам закону. Апеляційний суд враховує, що відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву здійснено заяву про застосування позовної давності (а. с. 90). Вирішуючи дану заяву по суті, апеляційний суд враховує наступне. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Строк карантину неодноразово продовжувався, в зв`язку з чим карантин в Україні діяв в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року. Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зважаючи на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася 18 квітня 2019 року, позовна давність за вимогами ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» мала сплинути 18 квітня 2022 року, однак на час такого спливу строки позовної давності вже були продовжені вищенаведеними вимогами закону, отже підстави для застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України відсутні. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Крім того, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» просило стягнути на свою користь витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 5000 грн., на підтвердження чого надало копію договору про надання правової допомоги, копію рахунку № 006.00652719 та платіжного доручення № 3597051 від 20 січня 2022 року, яким ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило на користь адвоката Данилова А.Г. 5000 грн., копію акту виконаних робіт від 15 січня 2022 року № 006.00652719 до договору про надання правової допомоги № 280921 від 28 вересня 2021 року. Так, згідно умов договору про надання правової допомоги від 28 вересня 2021 року № 280921, укладеного ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з адвокатом Даниловим А.Г., адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а довіритель зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Згідно п. 3.1 договору, за правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, довіритель сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному додатком № 1 до цього договору. Згідно п. 4 договору, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору. Згідно акту виконаних робіт, укладеного ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з адвокатом Даниловим А.Г., останнім надано правову допомогу відповідно до договору від 28 вересня 2021 року № 280921 в загальному розмірі 5000 грн., наведено види наданої правової допомоги, витрачений час та вартість однієї години. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що спроба позивача стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в справі № 758/10715/23 на підставі доказів таких витрат, наданих за складання попередньої позовної заяви у справі № 758/1298/22, позов у якій було залишено без розгляду, є незаконною, з огляду на те, що послуги, надані адвокатом Даниловим А.Г., стосуються саме даного спору, і повторне подання ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» аналогічної позовної заяви з такими ж вимогами не внесло змін у правовідносини між позивачем та відповідачем, предмету та підстав позову. Разом із тим, в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 922/1163/18 викладено правовий висновок, згідно якого відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Договір про надання правничої допомоги 28 вересня 2021 року № 280921 не містить порядку обчислення розміру оплати праці адвоката, ціни послуг, будь-які додаткові угоди до цього договору відсутні. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість витрат позивача на правничу допомогу і відсутність підстав для включення їх до судових витрат, що підлягають розподілу. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов задовольняється в повному обсязі, апеляційним судом здійснюється перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України та з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати за подання позову в розмірі 2684 грн. та апеляційної скарги в розмірі 4026 грн., всього 6710 грн. Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (м. Київ вул. Борщагівська 154 код ЄДРПОУ 33908322) 33386,38 грн., а також судовий збір в розмірі 6710 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.