Постанова 4855 № 361/7151/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 361/7151/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Колеснікової І.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Хмарській К.І. за участю: представника позивача: Угринюк Б.Б. представника відповідача: Мовчан В.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Броварської міської ради Київської області (далі - Відповідач) у якому просив визнати незаконною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду в місячний строк клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся, через свого представника, з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Броварської міської ради Київської області з клопотанням від 09.03.2016 року №4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель комунальної власності територіальної громади м. Бровари орієнтовним розміром не більше 0,10 га з цільовим призначенням - «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» зазначеної у графічному матеріалі, до якої додано копію паспорта та ідентифікаційного коду позивача, а також графічний матеріал із зазначенням контуру бажаного місця розташування земельної ділянки. Рішенням Броварської міської ради від 07.06.2016 року № 218-15-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари, в зв`язку тим, що земельна ділянка, зазначена на графічному матеріалі, доданому до клопотання від 09.03.2016 №11-16-3/1485, знаходиться в користуванні ДП «Радіопередавальний центр» - землі державної власності. Позивач, вважаючи незаконною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду в місячний строк клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що самі дії відповідача, які полягали виключно у вчиненні законодавчо передбачених процедур з порушенням встановленого строку розгляду клопотання позивача, за своєю суттю не є бездіяльністю, та не мають юридичної значимості, оскільки безпосередньо не призводять до порушення прав позивача, його свобод, інтересів та не створюють жодних правових наслідків для позивача (не позбавляють можливості реалізувати наявне право на отримання земельної ділянки, не покладають жодного додаткового обов`язку на позивача). Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Земельним кодексом (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 01.03.2016 року). Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1-4 статті 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу). Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу). Частинами 10-11 ст. 118 Земельного кодексу регламентовано, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Броварської міської ради Київської області із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведенням у власність із земель комунальної власності територіальної громади м. Бровари земельної ділянки орієнтовним розміром не більше 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зазначеної у графічному матеріалі в порядку статті 118 ЗК України - 09.03.2016 року. Починаючи з 09.03.2016 року, у зв`язку з неприйняття відповідачем рішення з питань надання на розроблення проекту землеустрою з відведенням у власність земельної ділянки, останнім було допущено бездіяльність, внаслідок якої позивач більше трьох місяців намагався отримати у власність земельну ділянку. Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, непереривним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваюче правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання оббовязку відповідним суб`єктом або припинення дії норми закону. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №810/1224/17, від 23.11.2018 року у справі №489/4756/16-а. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а. Отже, оскільки ОСОБА_1 звернувся до Броварської міської ради Київської області 09.03.2016 року із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведенням у власність останньому із земель комунальної власності територіальної громади м. Бровари земельної ділянки, в порядку статті 118 ЗК України, а відповідачем обов`язок прийняти рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу виконано фактично - 07.06.2016 року, тобто майже через 3 місяці, має місце незаконна бездіяльність відповідача. У свою чергу, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Так, матеріалами справи підтверджується, що Броварською міською радою розгляд клопотання позивача відбувся лише на сесійному засіданні 07.06.2016 року, під час якого прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про допущення відповідачем незаконної бездіяльності, як суб`єктом земельних відносин, щодо нерозгляду протягом місячного строку клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах м. Бровари Київської області, зазначеної на графічному матеріалі, доданому до клопотання. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність з його боку бездіяльності з огляду на вчинення ним підготовчих дій, спрямованих на розгляд клопотання позивача з метою винесення обґрунтованого рішення, оскільки суб`єкт земельних відносин, до повноважень якого входить передача земельних ділянок у власність або у користування, зобов`язаний вчинити підготовчі дії протягом відведеного для цього законодавцем місячного строку. Продовження строку розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, в тому числі з підстав підготовки до розгляду клопотання, Земельним кодексом не передбачено. Отже, враховуючи, що рішення за результатами розгляду заяви позивача було прийнято поза межами місячного строку, колегія суддів апеляційної інстанції висновку про задоволення позовних вимог, а саме: визнання незаконною бездіяльність Броварської міської ради Київської області щодо нерозгляду в місячний строк клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 року в справі № 823/1547/18. Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що бездіяльність Броварської міської ради Київської області, яка полягала в нерозгляді в місячний строк клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, без оскарження рішення Броварської міської ради Київської області, яким вирішено права та обов`язки позивача як суб`єкта земельних відносин, не порушує права та інтереси позивача щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою. Також, помилковим є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Броварської міської ради Київської області щодо нерозгляду в місячний строк клопотання громадянина позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки з вищезазначених висновків суду апеляційної інстанції вбачається, що відповідачем допущено незаконну бездіяльність, а позивачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не оскаржується, що є його правом, відповідно до норм чинного законодавства. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що неоскарження в судовому порядку ОСОБА_1 рішенням Броварської міської ради від 07.06.2016 року № 218-15-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою», яким останньому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари, не спростовує наявну бездіяльність відповідача, а тому даний позов підлягає задоволенню. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України). Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України. Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Відповідно до пп. «б» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 551,21 грн. судового збору за подання адміністративного позову, та 826,80 грн. грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача. Також, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 640,00 грн., які підтверджено належним чином, відповідно до норм чинного законодавства, а тому підлягають стягненню на користь позивача. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною задовольнити. Визнати незаконною бездіяльність Броварської міської ради Київської області щодо нерозгляду в місячний строк клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 26376375) шляхом їх безспірного списання судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 551,21 грн. (п`ятсот п`ятдесят одна грн. 21 коп.) та 826,80 грн. (вісімсот двадцять шість грн. 80 коп.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 26376375) шляхом безспірного списання на користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 640,00 грн. (чотири тисячі шістсот сорок грн. 00 копійок) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 01.12.2020 року