Постанова 4855 № 361/7151/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 361/7151/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Колеснікова І.С. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Рудник Анни Сергіївни на ухвалу Окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року (розглянута у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 23 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконною бездіяльність, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2016 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської міської ради Київської області (далі - відповідач) про визнання незаконною бездіяльності Броварської міської ради Київської області щодо нерозгляду в місячний строк клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовано бездіяльністю відповідача, що виразилась у нерозгляді впродовж місячного строку на виконання вимог статті 118 Земельного кодексу України клопотань позивача про надання дозволу на розроблення проекту відводу землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари Київської області, зазначеної на графічному матеріалі, доданому до клопотання №4, що зареєстроване у Броварській міській раді Київської області за вх. №11-16-3/1485 від 09.03.2016. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позовну заяву залишено без розгляду. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року N2 1401-VIII, який передбачає значні зміни не лише у судовій системі, але і у системі адвокатури У Конституції України закріплюється, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Водночас законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Представництво адвокатами впроваджуватиметься поетапно: у Верховному Суді та судах касаційної інстанції - з 1 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року, у судах першої інстанції-з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. На підстав вище зазначеного, та з огляду на те, що норми Конституції України є нормами прямої дії, колегія суддів приходить до висновку про те, що з 01.01.2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування у Шостому апеляційному адміністративному суді здійснюється виключно прокурорами або адвокатами, проте представництво в суді у провадженнях, розпочатих до 01.01.2020 року, набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюватиметься за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного господарського суду України від 20.04.2017 року у справі №910/19968/16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов поданий з порушенням строку на звернення до суду. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, що предметом спору у даній справі є встановлення наявності чи відсутності бездіяльності, що полягає у невиконанні суб`єктом певної дії протягом конкретно визначеного законом строку, а саме - неприйняття відповідачем у місячний строк з дня подання клопотання (визначено ст. 118 ЗК України), тобто до 09.04.2016, одного з двох можливих рішень: або про надання згоди, або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. 09.03.2016 ОСОБА_1 подано до Броварської міської ради Київської області клопотання №4 (вх. №11-16-3/1485 від 09.03.2016) щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення безоплатно у власність ОСОБА_1 із земель комунальної власності територіальної громади м. Бровари земельної ділянки орієнтовним розміром не більше 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зазначеної у графічному матеріалі в порядку статті 118 ЗК України. У вказаному клопотання позивач також просив розглянути питання на черговому пленарному засіданні сесії Броварської міської ради Київської області у встановлений ЗК України місячний строк з прийняттям об`єктивного, законного та обґрунтованого рішення, а також повідомити ОСОБА_1 про прийняте рішення Броварською міською радою Київської області шляхом направлення на поштову адресу або видачі особисто в руки відповідно примірника рішення. 18.04.2016 позивачем до відповідача подано запит на отримання публічної інформації, а саме копії клопотання від 09.03.2016 №16-3/1485 з додатками. Рекомендованим листом від 22.04.2016 №04-01/217 відповідачем позивачу направлено відповідь, із зазначенням відсутності рішення щодо розгляду клопотання. 07.06.2016 Броварською міською радою прийнято рішення №218-15-07, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари, у зв`язку тим, що земельна ділянка, зазначена на графічному матеріалі, доданому до клопотання від 09.03.2016 №11-16-3/1485, знаходиться в користуванні ДП «Радіопередавальний центр» - землі державної власності. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 5 КАС України передбачено право особи на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, якщо вона вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно частини 2 статті 118 ЗК України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Тому у відповідності до статті 2 КАС України предметом аналізу і правової оцінки за даними позовними вимогами є дії (бездіяльність) відповідача безпосередньо в межах вказаного строку. Згідно частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відтак, до даних позовних вимог встановлено шестимісячний строк звернення до суду. Вказаний строк розпочав свій перебіг з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її права. Враховуючи встановлений статтею 118 ЗК України конкретний строк, протягом якого відповідач зобов`язаний вчинити певну дію (у даному випадку розглянути клопотання) - один місяць, кінцевою визначеною законом датою виконання певної дії є тридцятий (або тридцять перший ) день з дня надходження клопотання, виходячи з дати вихідної реєстрації. В даному випадку визначений законом відповідачеві строк для вчинення дії закінчувався для нього 10.04.2016. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на підстави скасування та приписи Верховного Суду у даній справі. Так, повертаючи адміністративну справу на новий розгляд Верховним Судом зазначено, що ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не встановлено дату отримання позивачем листа від 14.04.2016 №1-18/-563 з метою встановлення точної дати, коли позивач дізнався, що його клопотання від 09.03.2016 №11-16-3/1485 не розглянуто у місячний строк. На виконання вимог постанови Верховного Суду від 26.10.2018 судом встановлено факт отримання позивачем вказаного листа 15.04.2016, що підтверджується листом проходження, в якому позивачем особисто проставлено підпис про його отримання та вказано дату - 15.04.2016 (а.с.64, том 2). Колегія суддів звертає увагу на пояснення представника позивача з цього приводу, згідно яких, з огляду на несуттєвість вказаного листа як проміжного та зважаючи на сплив часу - інформація щодо дати отримання листа відповідача від 14.04.2016 №1-18/-563 - є відсутньою, а сам факт його отримання не заперечено. Надаючи оцінку зазначеному вище, колегія суддів керуючись практикою Верховного Суду , викладеною у постанові від 24.12.2019 року у страві №1570/9/2012, вважає за доцільне відступити від позиції суду Верховного Суду у даній справі. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звернувся до Броварської міської ради Київської області із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведенням у власність ОСОБА_1 із земель комунальної власності територіальної громади м. Бровари земельної ділянки орієнтовним розміром не більше 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зазначеної у графічному матеріалі в порядку статті 118 ЗК України - 09.03.2016 року. Починаючи з 09.03.2016 року та неприйняття вказаними органами рішення з питань надання на розроблення проекту землеустрою з відведенням у власність земельної ділянки, колегія суддів вказує, що відповідачем було допущено бездіяльність, внаслідок якої позивач більше трьох місяців намагався отримати у власність земельну ділянку. Окрім зазначеного вище, суд апеляційної інстанції звертає увагу на пояснення позивача відповідно до яких встановлено, що останньому стало самостійно відомо з перегляду он-лайн засідання сесії про винесення питання щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 09.03.2016 року на розгляд 07.06.2016. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, непереривним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваюче правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушенну вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання оббовязку відповідним суб`єктом або припинення дії норми закону. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від т11.12.2018 року у справі №810/1224/17, від 23.11.2018 року у справі №489/4756/16-а. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а. Отже, оскільки ОСОБА_1 звернувся до Броварської міської ради Київської області із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведенням у власність останньому із земель комунальної власності територіальної громади м. Бровари земельної ділянки в порядку статті 118 ЗК України і на час звернення позивача до суду обов`язок прийняти рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу не виконано, має місце триваюче порушення прав позивача, у зв`язку з чим, строк звернення до суду не порушено. Щодо посилання на те, що предмет спору відсутній, оскільки Броварська міська рада Київської області 07 червня 2016 року прийняла рішення щодо клопотання позивача ввід 09.03.2016 року, колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідачів щодо розгляду заяви ОСОБА_1 . Така бездіяльність тривала до моменту прийняття рішення Броварською міською радою Київської області 07.06.2016 року, і факт прийняття цього рішення припинив протиправну бездіяльність, однак не нівелює того, що така протиправна бездіяльність мала місце до прийняття рішення Броварською міською радою Київської області 07.06.2016 року. Саме даний факт потребував дослідження судом першої інстанції. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Окрім зазначено вище, колегія суддів звертає вагу на те, що матеріали справи свідчать, що даний позов надійшов до канцелярії Броварського міськрайонного суду Київської області суду 13.12.2016, подано до суду поштою. Щодо послання позивача на те, що ним не пропущено шестимісячного строку звернення до суду, оскільки перебіг такого строку розпочався саме з 08.06.2016, - тобто з наступної дати після дати прийняття відповідачем на сесійному засіданні 07.06.2016 рішення про відмову позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне. Обчислення строку звернення до суду саме з вказаної дати позивач обґрунтовує посиланням на бездіяльність як на триваючий процес, а тому перебіг строку звернення до суду, на його думку, розпочався після закінчення такої бездіяльності. Судом апеляційної інстанції звертається увага на приписи частини 3 статті 2 КАС України згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Крім того, зауважує, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Колегія суддів зазначає, що встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Броварською міською радою розглядалося клопотання позивача від 09.03.2016 № 11-16-3/1485 та листами від 14.04.2016 №1-18/563, від 22.04.2016 №04-01/217 та від 10.05.2016 №1-18/681 позивача повідомлено про хід розгляду його клопотання та винесення даного клопотання на розгляд сесії Броварської міської ради. Зокрема, у листі від 05.04.2016 №1-18/-471 позивача повідомлено про те, що його звернення будуть подані на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури. У листі від 14.04.2016 №1-18/-563 відповідачем зазначалось, що при розгляді клопотання позивача міська рада зобов`язана перевірити об`єкт (земельну ділянку) на відповідність до генеральних планів населених пунктів, містобудівної документації та інших вимог зазначених у частині сьомій статті 118 ЗК України. Відтак, земельним відділом Броварської міської ради направлено запити в Управління містобудування та архітектури, а також до відділу Держземагенства в місті Броварах для отримання зазначеної інформації. У листі від 22.04.2016 №04-01/217 відповідачем зазначено про відсутність рішення щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 №11-16-3/1485 від 09.03.2016 та зауважено, що вказане клопотання буде подано на розгляд чергової сесії Броварської міської ради, а проект буде розміщено на офіційному веб - сайті не пізніше 20 днів до дати розгляду у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI. Листом від 10.05.2016 №1-18/687 позивача повідомлено про включення питання позивача до проекту рішення чергової сесії Броварської міської ради, що запланована на 02.06.2016 та розміщення на офіційному сайті відповідно до чинного законодавства. На підтвердження вказаних листів відповідачем надано належним чином завірену копію листа проходження, в якому містяться підписи позивача про отримання вказаних листів відповідача із зазначенням прізвища з ініціалами та дати отримання, зокрема, лист від 14.04.2016 №1-18/-563 позивачем отримано 15.04.2016, а лист від 23.05.2016 №1-18/-785 отримано позивачем 07.06.2016 (а.с.64, том 2). Лист проходження повернуто адміністратору 08.06.2016, що підтверджується підписом адміністратора у відповідній графі. Втім, колегія суддів звертає увагу на пояснення позивача, а саме про те, що про винесення його питання на розгляд ОСОБА_1 дізнався самостійно 07.06.2016 з перегляду он-лайн засідання сесії. На підставі вище зазначеного судом першої інстанції ненадано належну оцінку щодо дати з якої почав обраховуватись строк на звернення з позовною заявою до суду з метою захисту своїх порушених прав. Так, колегія суддів звертає увагу на те, що триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі. Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що діяння (дія або бездіяльність) - правопорушення - є активним (чи пасивним), усвідомленим, вольовим, винним (у формі наміру і необережності) заподіянням шкоди, що спричиняє юридичну відповідальність. Дія - здійснення посадовою особою своїх обов`язків у межах наданих чинним законодавством повноважень чи всупереч їм. Бездіяльність - певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків і згідно з законодавством України. Тобто, дія та бездіяльність є протилежними за своїми основними характерними ознаками: дія завжди є активною, а бездіяльність - пасивною поведінкою. Строк - це певний період у часі. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про оскарження бездіяльності, оскільки у такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. А тому позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц. На підставі вище викладеного, колегія суддів зазначає, що право на оскарження бездіяльності повинно зберігатись протягом усього періоду невчинення дії чи неприйняття рішення. Доки триває бездіяльність доти й особа, яка вважає, що її право порушено, повинна мати можливість оскаржити таку бездіяльність в судовому порядку. Колегія суддів зазначає, що відлік строків для звернення з метою реалізації права розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відлік строків розпочався з моменту прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, а саме 07.06.2016 року. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. З огляду на вимоги адміністративного позову, позивач не погоджується з бездіяльністю Броварської міської ради, яка виразилась у нерозгляді його клопотання про надання дозволу на розроблення проету землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, тобто правовідносини, з якими позивач пов`язує порушення свого права, є триваючими і продовжується на момент подання адміністративного позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1*9.03.2019 року у справі №806/1952/18. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. На підставі вище зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач - Броварська міська рада Київської області, вчиняючи бездіяльність з 09 березня 2016 року до 07 червня 2016 року, тобто до моменту внесення клопотання позивача ОСОБА_1 «про надання йому дозволу на розроблення проетку землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки під забудову на підставі ст. 118 Земельного кодексу України в межах міста Бровари Київської області» на розгляд сесії Броварської міської ради, вчиняла протягом майже трьох календарних місяців подовжувану в часі протиправну триваючу бездіяльність, щодо якої не можуть застосовуватись процесуальні строки для звернення до суду, встановлені ч. 2 ст. 99 КАС України (редакція чинна на момент зернення до суду першої інстанції 13.12.2016 року). Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Аналізуючи оскаржувані рішення, колегія суддів вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03). У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07). На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та матеріали справи у зв`язку із чим суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви без розгляду, чим порушив норми процесуального права. За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Рудник Анни Сергіївни - задоволити. Ухвалу Окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 20 лютого 2020 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаля