Постанова 4857 № 460/566/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/566/21 пров. № А/857/22426/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Зозуля Д.П.) про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду, постановлену за правилами спрощеного позовного провадження в м.Рівне 08 листопада 2021 року, повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року, у справі №460/566/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмов протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: 29.01.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Управління), просив: визнати протиправними відмову у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 липня 2002 року, крім періодів з 09 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, з 13.03.2014 по 02.08.2014; зобов`язати Управління нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати, починаючи з 01 липня 2002 року, крім періодів з 09 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, з 13.03.2014 по 02.08.2014; визнати протиправною відмову Управління у нарахуванні та виплаті державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою, починаючи з 18 вересня 2009 року, крім періодів з 09.09.2010 по 22.07.2011, з 13.03.2014 по 02.08.2014; зобов`язати нарахувати та виплатити пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно, починаючи з 18 вересня 2009 року, крім періодів з 09.09.2010 по 22.07.2011, з 13.03.2014 по 02.08.2014. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними дії щодо відмови нарахувати доплати до пенсії, згідно з статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.07.2002 по 25.07.2020, а також здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за період з 18.09.2009 по 25.07.2020, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум, - залишено без розгляду. Залишаючи позовну заяву в частині позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що отримання позивачем листа відповідача від 05.10.2020 у відповідь на звернення щодо перерахунку пенсії відповідно до статей 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 18 років після отримання пенсії за липень 2002 року - моменту, коли він повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 та зазначив, що пенсійні виплати за період з 01.07.2002, крім періодів з 09.09.2010 по 22.07.2011, з 13.03.2014 по 02.08.2014, пенсійним органом позивачу не нараховувалися, а тому позов з вимогами, пов`язаними з нарахуванням пенсії за минулий час, та відповідно їх подальшої виплати може бути подано до суду в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України. Суд першої інстанції звернув увагу, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, а позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до суду, та з тексту позовної заяви і доданих матеріалів не вбачається, що підстави пропуску цього строку є поважними. Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу судді Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що право на звернення з даним адміністративним позовом виникло з дати отримання листа відповідача про відмову у виплаті компенсації позивачу. Скаржник вказує, що відсутнє строкове обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Вважає, що пенсія стала «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою до її чергової зміни. Скаржник зазначає, що строк звернення до суду з позовом про зобов`язання нарахувати і виплатити державну пенсію, щомісячне підвищення до пенсії та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, має обчислюватися з дати отримання позивачем листа відповідача про відмову в такій виплаті. Вважає, що строк звернення до суду не пропущено. Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), непрацюючим пенсіонером, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності. Листом від 05.10.2020 за №8140-7764/М-02/8-1700/20 Управління на звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії відповідно до статтей 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки обчислення та виплата таких здійсненні відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с.10-13). Не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії за спірний період, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99). Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, тривала пасивна поведінка особи не вказує про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Вказане відповідає висновкам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 (провадження №К/9901/15971/20). Разом з тим, системний аналіз статті 123 КАС України дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що у випадку пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, позивачу слід надати строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, і лише у випадку неподання такої заяви або якщо підстави, вказані у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Така послідовність дій суду відповідає принципу забезпечення права особи на доступ до суду та судовий захист. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач не просив поновити строк звернення до адміністративного суду, заяву з цього питання не подавав. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року залишено позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог. Таким чином, за відсутності в матеріалах справи заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та ненадання судом першої інстанції аналізу вказаних у заяві підстав пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Аналізуючи обставини справи в контексті поданого позову та доданих до нього документів а, також, аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, що має наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 241, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду у справі №460/566/21 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук