Постанова 4856 № 120/2390/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2390/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 25 листопада 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : в липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №5790144-5806-0223 від 23.05.2019 року, яким нараховано суму грошового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2019 рік в сумі 102463,23 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Так, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вказана нормативно-грошова оцінка, яка стала підставою для нарахування податкового зобов`язання, не відповідає дійсності, складена з порушенням вимог законодавства, а дії щодо її проведення є протиправними, у зв`язку з чим оскаржив у судовому порядку дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що є предметом розгляду в адміністративних справах №120/4100/19 та №120/2672/20, тому рішення у цих справах прямо впливає на правильність вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №5790144-5806-0223 від 23.05.2019. Посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи в зупиненні провадження у справі 120/2390/19 порушив принцип змагальності сторін та не дотримав принципу офіційного зясування усіх обставин справи. 10.11.2020 до суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/2672/20. Посилається на те, що рішення у справі №120/2672/20 прямо впливає на правильність вирішення справи №120/2390/19, оскільки визначення податкового зобов`язання зі сплати земельного податку залежить від достовірності нормативно-грошової ділянки. Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Вінницькій області № 5790144-5806-0223 від 23.05.2019 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 102463,23 грн. У той же час предметом спору у адміністративній справі № 120/2672/20 є протиправність дій Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, які пов`язані із визначенням нормативно грошової оцінки належної позивачу земельної ділянки площею 0,1804 га, з кадастровим номером 0510900000:00:003:0439, яка є об`єктом оподаткування земельним податком згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Однак, колегія суддів зазначає, що наявність можливих змін в подальшому щодо визначення іншої нормативної грошової оцінки належної позивачу земельної ділянки не варто ототожнювати з протиправністю дій податкового органу щодо застосування такої бази оподаткування, яка мала місце на момент винесення оскаржуваного рішення. Податковий орган не є ні стороною, ні іншим учасником процесу у справі №120/2672/20, тому прийняте рішення у справі №120/2672/20 не впливає на його права та інтереси. З огляду на викладене відсутні передбачені п.3 ч.1 ст.236 КАС України підстави для зупинення провадження у даній справі, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. 24.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2017 року, укладеного з Хмільницькою міською радою, є власником земельної ділянки площею 0,1804 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої: 0510900000:00:003:0439. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. У відповідності до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 26.02.2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером: 0510900000:00:003:0439 становить 3415441,04 грн. Рішенням 50 сесії Хмільницької міської ради 7 скликання від 27.06.2018 року № 1593 «Про встановлення податку на майно», затверджено ставки земельного податку, які вводяться в дію з 01 січня 2019 року. Зокрема, щодо земель громадської забудови із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі встановлена ставка земельного податку для фізичних осіб в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки. 23.05.2019 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 5790144-5806-0223, яким позивачу, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2019 податковий період в сумі 102463,23 грн. (що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі). Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як власник земельної ділянки площею 0,1804 га, розташованої в АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої: 0510900000:00:003:0439 є платником земельного податку, а відтак має обов`язок сплачувати земельний податок, нарахований контролюючим органом. Суд першої інстанції зазначив, що фактично спірним питанням у межах даної справи є визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка має враховуватись як база оподаткування при визначенні позивачу розміру земельного податку в 2019 році. Оскільки на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення будь-яких інших даних ДЗК та відомостей на підставі який визначалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки до контролюючого органу не надходило, тому на переконання суду і підстав для скасування такого рішення не має. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на таке. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №5790144-5806-0223, позивачу, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2019 податковий період в сумі 102463,23 грн. (що становить 3% від нормативної грошової оцінки землі). Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції враховує наступне. У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. А базою оподаткування згідно підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 270 ПК України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Статтею 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Особливості оподаткування платою за землю передбачено статтею 284 ПК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), згідно пункту 284.1 якої Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. За приписами пункту 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. При цьому, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України також встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку. Оскільки апелянт як власник земельної ділянки площею 0,1804 га, кадастровий номер якої: 0510900000:00:003:0439 є платником земельного податку, то виходячи з наведеного вище, має обов`язок сплачувати земельний податок нарахований контролюючим органом. При нарахуванні такого податку відповідачем враховано ставку податку, що визначено органом місцевого самоврядування для відповідної категорії земель - 3% від нормативної грошової оцінки (для земель громадської забудови із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі), а також нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки, яка згідно наданого Головним управлінням Держеокадастру у Вінницькій області Витягу від 26.02.2019 року становить 3415441,04 грн. Так, позивач звертаючись до суду з цим позовом та з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції фактично не погоджується із визначенням розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка має враховуватись як база оподаткування при визначенні позивачу розміру земельного податку в 2019 році. На думку позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області при проведенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0510900000:00:003:0439 неправомірно застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф) 2,50, що в свою чергу призвело до явного завищення грошової оцінки такої земельної ділянки та є предметом розгляду у справі №120/2672/20. Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок щодо визначення нормативної грошової оцінки земель та подання відповідної інформації до податкового органу, яка є підставою для нарахування земельного податку, не лежить в площині повноважень відповідача. Натомість межі повноважень податкового органу у даному спірному питанні полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі тієї інформації, яка надана йому про земельні ділянки, що є об`єктом оподаткування земельним податком. Як зазначалось вище, положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку. Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви. Отже, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових). Як слідує із наявного у матеріалах справи Витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.02.2019, наданого ГУ Держеокадастру у Вінницькій області, саме даний коефіцієнт Кф - 2,50 застосований при визначені нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Колегія суддів зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення будь-яких інших даних ДЗК та відомостей на підставі який визначалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки до контролюючого органу не надходило, а тому сума земельного податку, нарахована контролюючим органом виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку на час винесення спірного рішення. Тому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що нормативно-грошова оцінка, яка стала підставою для нарахування податкового зоовязання не відповідає дійсності, оскільки як зазначалось вище, контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно. Апелянтом, в свою чергу, не вказано про неправомірність проведення розрахунків при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, або іншого застосування некоректних сум або ставок податку. Зокрема, незгода апелянта із коефіцієнтом нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, яким сума земельного податку нарахована контролюючим органом в порядку, визначеному статями 271, 274, 284, 286 ПК України. Щодо посилання апелянта на справи №120/2672/20, 120/4100/19, де предметом розгляду є неправомірні дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області нормативно грошової оцінки земельної ділянки із застосування коефіцієнту та коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки, то колегія суддів зазначає, що у випадку здійснення іншого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2019 рік, останній набуде право ініціювати питання про здійснення перерахунку земельного податку згідно п. 286.5 ст. 186 ПК України, що може мати наслідком прийняття контролюючим органом нового податкового повідомлення-рішення та скасування (відкликання) попереднього. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не спрстовують висновку суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.