Постанова 4856 № 120/1243/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1243/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 12 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Агрономічної сільської ради про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : в березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Агрономічної сільської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2020 року за № 59866621 та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року позов задоволено частково: - визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2020 року ВП № 59866621; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду на 12.05.2020 о 14:00. Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. 08.05.2020 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження. Також 08.05.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та розглянути справу без участі представника відповідача. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2018 року по справі № 0240/2577/18-а позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Агрономічної сільської ради задоволено та, зокрема, зобов`язано виконавчий комітет Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст.15, ст. 18 Закону України "Про доступ до публічної інформації" оприлюднювати інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник, шляхом обов`язкової реєстрації в системі обліку, що має містити: 1) назву документа; 2) дату створення документа; 3) дату надходження документа; 4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7) галузь; 8) ключові слова; 9) тип, носій (текстовий документ, електронний документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12) форму та місце зберігання документа та забезпечити доступ до системи обліку публічної інформації на офіційному веб-сайті http://agronomichne.vinrayrada.gov.ua. 12.11.2018 року на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист. У подальшому, 15.08.2019 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного вище виконавчого листа, що отримана останнім 21.08.2019 року. Постановою державного виконавця Вінницького РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Паламарчук Ю.В. від 23.08.2019 року відкрито виконавче провадження ВП №59866621 щодо примусового виконання даного судового рішення. Вказаною постановою боржнику встановлено 10-денний термін виконання рішення суду. Цього ж дня, була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 16692,00 грн. 28.08.2019 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2019 року надіслано сторонам, що підтверджується витягом реєстру рекомендованої кореспонденції за 28.08.2019 року (п.п. 19 та 22). Станом на 06.09.2019 року рішення суду боржником не було виконано, про що складено акт державного виконавця від 06.09.2019 року. 20.11.2019 року сформовано вимогу державного виконавця щодо необхідності виконання виконавчого листа № 0240/2577/18-а, виданого 12.11.2018 року в строк до 03.12.2019 року. Зокрема, повідомлено, що відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Повідомлено, що за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, винні особи несуть кримінальну відповідальність згідно зі ст. 382 КК України. У зв`язку з тим, що вимога державного виконавця залишилась боржником без виконання і останнім рішення суду у встановлений строк до 03.12.2019 року не виконане, державним виконавцем 06.12.2019 року винесена постанова ВП № 59866621, якою на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн. Цією ж постановою зобов`язано останнього виконати судове рішення протягом десяти робочих днів, тобто до 19.12.2019 року, та повідомлено про кримінальну відповідальність за неумисне невиконання рішення суду. По завершенню визначеного для боржника терміну, 24.02.2020 року державним виконавцем винесена наступна постанова, якою на боржника за повторне невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 10200 грн. Враховуючи, що станом на 28.02.2020 року рішення суду боржником виконане не було, про поважні причини його невиконання державного виконавця не повідомлено, штрафи накладені на боржника за невиконання рішення суду не сплачені, Вінницьким РВ ДВС служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) направлено Вінницькому районному відділенню поліції ГУНП у Вінницькій області повідомлення від 28.02.2020 року № 11696/15.3-25/05 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КАС України - умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Взявши до уваги зазначені факти, головним державним виконавцем Вінницьким РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчук Ю.В. 02.03.2020 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 59866621 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Незгода позивача із такою постановою зумовила звернення останнього до суду із цим позовом. Частково відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що хоча оскаржувана позивачем постанова про закінчення виконавчого проводження і є неправомірна, однак за своїм характером не може вважатися засобом негативного впливу на позивача як і причиною досягнення позивачем негативних емоцій рівня страждання або приниження. Також судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваним позивачем порушенням його звичайного ритму життя, що позбавило можливості в реалізації своїх звичок та бажань, приниження його честі та гідності, психологічного стану та неправомірними діями відповідача, що виразились у прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2020 року, що є предметом оскарження у цій справі, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Позивач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме щодо відмови у стягненні з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн. зазначає, що у зв`язку з тим, що позивач на протязі тривалого часу був вимушений звертатися за правовою допомогою та осаржувати бездіяльність головного державного виконавця, його рішення в судах, в результаті невиконання судового рішення боржником, порушено його звичайне життя, що призвело до позбавлення можливості в реалізації своїх звичок та бажань, принизило його честь, гідність, психологічний стан, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення його прав в судах. Даючи правову оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. В силу приписів частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Слід зауважити, що вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди з суб`єкта владних повноважень має наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності СВП щодо особи. Проте, у цій справі неправомірність дій відповідача не знайшло свого підтвердження. Другою умовою для стягнення шкоди є підтвердження наявності такої шкоди. Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України. Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, відповідно до частин другої, третьої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови). У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 (справа № 464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Слід врахувати, що аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась і в інших постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 173/424/17(2-а/173/41/2017), від 27.02.2020 року у справі за № 813/731/18, а також від 24.03.2020 року у справі за № 818/607/17. Обґрунтовуючи заподіяння моральної шкоди протиправними діями, позивач вказує, що відповідачем позивачу спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму в зв`язку з необхідністю неодноразового звертатись до різних органів державної влади, суду за захистом своїх прав. Не звертаючи увагу на судове рішення, яке залишилось невиконаним тривалий час, відповідач допустив не виконання судового рішення, не вживши всіх передбачуваних законом заходів та закінчив виконавче провадження передчасно, чим порушив права позивача. Однак, слід зазначити, що хоча оскаржувана позивачем постанова про закінчення виконавчого провадження і є неправомірна, однак за своїм характером не може вважатися засобом негативного впливу на позивача як і причиною досягнення позивачем негативних емоцій рівня страждання або приниження. Також судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваним позивачем порушенням його звичайного ритму життя, що позбавило можливості в реалізації своїх звичок та бажань, приниження його честі та гідності, психологічного стану та неправомірними діями відповідача, що виразились у прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2020 року, що є предметом оскарження у цій справі. Слід зазначити, що позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними чи фізичними стражданнями, які призвели до негативних змін у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 50 000 грн. та не підтверджено її документально. Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 50 000 грн. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.