Постанова 4856 № 120/432/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/432/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 29 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішенні, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905290170830 від 25.12.2019 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у даній справі залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року - без змін. 27.05.2020 до суду першої інстанції надійшла заява від позивача про ухвалення додаткового рішення в даній справі. В обґрунтування поданої заяви позивач вказав на те, що суд першої інстанції вирішивши питання про право позивача на здійснення перерахунку та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», з 01.01.2020 не в повному обсязі встановив спосіб виконання судового рішення, не зазначивши відсоток перерахунку пенсії та наявне у позивача право на отримання пенсії без обмеження її граничним розміром, що може ускладнити виконання рішення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №120/432/20 відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви. Судова колегія, дійшла висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, тому розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога позивача не є способом виконання судового рішення, а її задоволення призведе до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, наслідком чого стане зміна самого судового рішення та відповідно резолютивної частини. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Положеннями ст. 252 КАС України регулюється питання ухвалення додаткового судового рішення. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати (ч.1 ст.252 КАС України). Тобто, нормами КАС України передбачені випадки, коли суд може ухвалити додаткове судове рішення, перелік яких є вичерпним. Згідно з ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Таким чином, додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог, за результатами розгляду справи по суті. Крім того, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Для встановлення чи зміни способу виконання судового рішення необхідним є з`ясування питання чи не призведе встановлення чи зміна способу виконання рішення до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки встановлюючи чи змінюючи спосіб виконання основного судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті. Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905290170830 від 25.12.2019 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У заяві про ухвалення додаткового рішення та у апеляційній скарзі, позивач вказує, що у рішенні від 11.03.2020 року суд, вирішивши питання про право, не в повному обсязі визначив спосіб виконання даного судового рішення, з огляду на що, він просить третій абзац резолютивної частини судового рішення викласти у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яка згідно рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 підлягає застосуванню в первинній редакції, застосувавши для розрахунку суму середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 11.11.2019 року № 18-ф-356 з додатками від 11.11.2019 року № 18-ф-357, 18-ф-358, 18-ф-358, 18-ф-359, 18-ф-360, 18-ф-361 та 18-ф-362 в розмірі 90%, без обмеження її максимального розміру, із врахуванням виплаченої суми». Колегія суддів, проаналізувавши рішення суду першої інстанції та вимоги заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, вважає правильним висновок суду прешої інстанції про те, що така вимога позивача не є способом виконання судового рішення, а її задоволення призведе до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, наслідком чого стане зміна самого судового рішення та відповідно резолютивної частини рішення. Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що встановлення способу виконання судового рішення не змінює та не зачіпає суті самого судового рішення, то слід зазначити, що позивачем не зазначено недоліків рішення суду першої інстанції, зокрема, в частині встановлення чи зміни способу його виконання у заяві про прийняття додаткового судового рішення. Слід також відзначити, що позивач рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.03.2020 не оскаржував, а відтак фактично погодився з його змістом. З урахуванням викладеного, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. В даному випадку, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2020 слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.