Постанова 4856 № 120/133/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/133/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 05 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. , за участю: секретаря судового засідання: Охримчук М.Б., представника відповідача: Іванова Юрія Віталійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2019 року позивачем подано до Вінницького окружного адміністративного суду заяву в порядку визначеному статтею 383 КАС України, згідно прохальної частини якої просив: - визнати протиправними дії і бездіяльність Департаменту ДВС та зловживання ним процесуальними правами при виконанні ним судового рішення, чим порушуються законні інтереси стягувача; - ухвалити рішення про притягнення відповідача до відповідальності шляхом накладення штрафу; - стягнути з відповідача 2000 грн. моральної шкоди та 500 грн. понесених судових витрат шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України; - прийняти окрему ухвалу в адресу Мін`юсту України про протиправні дії і бездіяльність відповідача; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом надання звіту відповідачем протягом місяця з дня прийняття судового рішення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2020 заяву ОСОБА_1 від 15.10.2019, подану в порядку статті 383 КАС України, залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та ненаданням аргументування усім обставинам справи. Виходячи з приписів ч.1 ст.311 КАС України та ст.383 КАС України, зазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Разом з тим, позивачем подано заяву про зупинення провадження у справі до закінчення карантину або відкладення розгляду справи. Колегія суддів вважає, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки ст. 236 КАС України не передбачає таку підставу для зупинення, як карантин. Під час розгляду справи в письмовому провадженні, з урахуванням виявлення бажання позивачем брати участь у судовому засіданні, давати пояснення та з урахуванням призначення судом першої інстанції розгляд заяви ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні, суд прийшов до висновку про перегляд апеляційної скарги на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.02.2020 в відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма, яка наявна в матеріалах справи. При цьому, 03.08.2020 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи до закінчення карантину. Суд приходить до висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України установлено карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» дія карантину була продовжена шляхом введення з 21 травня 2020 року адаптивного карантину, зокрема, у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, серед іншого, дозволяється: з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 25 травня: - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. Залежно від епідеміологічної ситуації всі регіони поділено на декілька зон: зелену, жовту, помаранчеву і червону за рівнем епідемічної небезпеки поширення COVID-19. Зелена зона передбачає: - перебування у громадських будівлях в масках або респіраторах; - проведення масових заходів: не більше 1 людини на 5 квадратних метрів; - кінотеатри із заповненістю на 50%; - перевезення пасажирів тільки в межах сидячих місць. Жовта зона (+ обмеження зеленої), забороняється: - відвідування установ соціального захисту, в яких перебувають люди похилого віку, крім тих, що надають послуги кризово. Згідно оприлюдненої карти на сайті Кабінету Міністрів України (https://covid19.gov.ua/karantynni-zakhody) Вінницька область знаходиться у жовтій зоні. Також, колегія суддів зазначає, що п. 20 Постанови № 641 визначено перелік осіб, які підлягають самоізоляції: 1) особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком COVID-19, крім осіб, які під час виконання службових обов`язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування; 2) особи з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом COVID-19 в легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації; 3) особи, що перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянинами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 (крім осіб, які не досягли 12 років, є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19 та не перебували на території таких держав протягом останніх 14 днів або прямують територією України транзитом та мають документи, що підтверджують виїзд за кордон протягом двох діб, працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїздних і локомотивних бригад, інструкторів збройних сил держав членів НАТО та держав учасниць програми НАТО Партнерство заради миру, які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил України, діячів культури за запрошенням закладу культури разом з однією особою, що супроводжує кожного з них, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою). Робота державних органів та виконання їх функцій не припинена. Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", від 16.03.2020 № 215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" та постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», не припинено роботу органів державної влади. Колегія суддів зауважує, що явка позивача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалася, ОСОБА_1 не був позбавлений права подавати додаткові письмові пояснення по суті справи, про які апелянт зазначає у клопотання від 03.08.2020. Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Колегія суддів відмічає, що позивачем, попередньо також, до суду надавались письмові клопотання про відкладення розгляду справу з посиланням на запроваджений карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Постанову КМУ № 211 " Про запобігання поширенню на всій теритої України короновірусу COVID-19" (зі змінами внесеними Постановами КМУ), Постанову КМУ № 392 від 20.05.2020, у зв`язку з чим судом неодноразово відкладався розгляд справи з метою забезпечення позивачу доступу до правосуддя (13.05.2020, 27.05.2020, 01.01.2020, 05.08.2020), позивач в судові засідання не з`являвся. При цьому, суд зазначає, що позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 01.07.2020, а також те, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтверджується клопотанням позивача про відкладення розгляду справи від 03.08.2020, призначеної на 05.08.2020. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ЄСПЛ у рішенні від 27 червня 2019 року у справі «Єрьоміна та інші проти України» (заява № 30510/18 та 2 інші заяви) наголосив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див. рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» та «Фрідлендер проти Франції»). У пункті 9 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що з огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Також ЄСПЛ вказав на критерії розумного строку розгляду справи у рішеннях «Зяя проти Польщі», «Бочан проти України», «Бараона проти Португалії» та «Бухкольц проти Німеччини». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, беручи до уваги, що апеляційне провадження ініційоване саме позивачем, який виклав свої доводи в апеляційній скарзі, з метою дотримання розумного строку розгляду справи (ст.309 КАС України), колегія суддів зазначає, що причини, викладені в клопотанні позивача з посиланням на запроваджений карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, не є поважною підставою для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності самоізоляції у передбачених Постановою № 641 від 22.07.2020 випадках, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі позивача. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням висновків суду у даній справі. 02.04.2019 позивачем подано апеляційну скаргу від 01.04.2019 на рішення ВОАС від 25.03.2019. 09.04.2019 адміністративну справу №120/133/19-а направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду. 15.04.2019 відповідачем подано апеляційну скаргу від 11.04.2019 на рішення ВОАС від 25.03.2019. 18.04.2019 апеляційну скаргу направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто особі, яка її подала. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення ВОАС - без змін. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України повернуто особі, яка її подала. 13.06.2019 апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.06.2019 направлено до Сьомого апеляційного адміністративного суду. 18.07.2019 ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 03.09.2019 адміністративну справу №120/133/19-а повернуто на адресу ВОАС. 04.09.2019 ВОАС видано виконавчий лист у справі. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що визначені статтею 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Щодо протиправності дій Департаменту ДВС відповідача у справі №120/133/19-а, які полягають у неодноразовому поданні апеляційної скарги на рішення ВОАС від 25.03.2019, суд першої інстанції вказав, що судом повноважним вирішувати питання щодо можливості прийняття апеляційної скарги, відкриття апеляційного провадження є саме апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення. А отже, з урахуванням вказаного та матеріалів справи суд першої інстанції не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача в контексті даної спірної ситуації. Щодо вимог заяви про визнання протиправною бездіяльності ДВС, яка полягає у не виконанні рішення ВОАС від 25.03.2019, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 зокрема, зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням висновків суду у даній справі. Згідно висновків рішення ВОАС від 25.03.2019, вказано, що виконавчий лист виданий 04.01.2018 у справі №802/2272/16-а є дублікатом виконавчого листа виданого ВААС 10.10.2017 №802/2272/16-а. Тобто, вказаний виконавчий лист повністю відповідає та відтворює зміст виконавчого листа виданого ВААС 10.10.2017 №802/2272/16-а, має на меті виконання виконавчого листа ВААС №802/2272/16-а від 10.10.2017 в рамках виконавчого провадження №55027823. Відповідач за наслідками скасування судом у справі №802/922/18-а повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2018, мав вжити заходів, прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" відносно дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а. В свою чергу мотивами для скасування судом повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 31.01.2018 у справі №802/922/18-а, слугувало те, що зі змісту заяви ОСОБА_1 від 10.01.2018 року адресованої начальнику Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС про поновлення виконавчих проваджень ВП №50963031 та ВП №44360795 і відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, позивач звернувся до органу ДВС з клопотанням про відкриття провадження з виконання одного виконавчого листа за №802/2272/16-а, та надав до заяви один виконавчий лист №802/2272/16-а. Отже, твердження відповідача, і відповідно підстава повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання така як необхідність подання окремої заяви про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа ВААС від 04.01.2019 №802/2272/16-а, є помилковим. Так, заявником долучено до матеріалів справи №120/133/19-а копію заяви ОСОБА_1 від 05.10.2019 адресовану начальнику Відділу примусового виконання рішень ДВС Мін`юсту України, відповідно якої заявник просив прийняти до виконання виконавчий лист №120/133/19-а від 04.09.2019. Крім того, суд першої інстанції вказав, що 05.12.2019 на адресу суду надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Савки Л.О. про закінчення виконавчого провадження ВП №60375721 від 01.11.2019 з виконання виконавчого листа №120/133/19-а від 04.09.2019, відповідно до якої вказано, що рішення суду боржником виконано фактично до відкриття виконавчого провадження, а саме: прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу (дублікату) без прийняття до виконання. Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи міститься, копія повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.10.2019. Так, підставами для повернення виконавчого документу №802/2272/16-а від 04.01.2018 вказано, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, оскільки на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України вже перебував оригінал виконавчого листа Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 №802/2272/16-а та по якому було відкрито виконавче провадження №55027823. Постановою від 17.04.2018 №55027823 державним виконавцем закінчено виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження", у зв`язку з фактичним виконанням. На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на момент вирішення заяви позивача, в порядку визначеному ст.383 КАС України, рішення суду у справі № 120/133/19-а виконане боржником, зокрема останнім розглянуто питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням висновків суду у даній справі та прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу (дублікату) без прийняття до виконання. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та щодо накладення штрафу на відповідача, постановлення окремої ухвали про визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача та про зобов`язання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до суду у місячний строк з дня отримання окремої ухвали суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень, та відповідно про стягнення з відповідача моральної шкоди та понесених судових витрат. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Як передбачено ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом Згідно з ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду Отже, судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Разом з тим, як вірно зазначає суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи - рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №120/133/19 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невжиття дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження" стосовно дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а, виданого 04.01.2018 з урахуванням висновків викладених у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі № 802/922/18-а. Зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням висновків суду у даній справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. 00 коп., завданої протиправною бездіяльністю Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України. Повний тест рішення складений 25.03.2019 (т.2 а.с.27). 02.04.2019 позивачем подано апеляційну скаргу від 01.04.2019 на рішення ВОАС від 25.03.2019. 15.04.2019 відповідачем подано апеляційну скаргу від 11.04.2019 на рішення ВОАС від 25.03.2019. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто особі, яка її подала. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення ВОАС - без змін. 06.05.2019 відповідачем подано апеляційну скаргу вдруге на рішення ВОАС від 25.03.2019. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 апеляційну скаргу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України повернуто особі, яка її подала. 07.06.2019 відповідачем подано апеляційну скаргу втретє на рішення ВОАС від 25.03.2019. 18.07.2019 ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Отже, враховуючи зазначене, ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не був позбавлений можливості повторно звертатись з апеляційною скаргою до суду до 18.07.2019, а тому й підстави визнання протиправності дій відповідача у справі №120/133/19-а, які полягають у неодноразовому поданні апеляційної скарги на рішення ВОАС від 25.03.2019 суд апеляційної інстанції не знаходить. Тобто, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій відповідача в контексті даної спірної ситуації. Щодо доводів апелянта, що неодноразовим оскарженням рішення суду першої інстанції відповідач порушив його права, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Разом з тим, поновлення строку на апеляційне оскарження в межах даної справи не здійснювалось, тобто дія оскаржуваного рішення не зупинялась (що передбачено ч.4 ст.300 КАС України). Тобто, рішення суду набрало законної сили, після першого повернення апеляційної скарги поданої на це рішення, зупинення дії рішення не відбувалось, що в свою чергу унеможливлює порушення прав позивача, повторним поданням апеляційної скарги. Крім того, згідно з ч.1 ст.326 КАС України (в редакції на момент оскарження рішення ВОАС від 25.03.2019) після закінчення апеляційного провадження матеріали справи, крім тих, що зберігаються виключно в електронній формі, повертаються до суду першої інстанції, який її розглядав, у п`ятиденний строк з дня вручення постанови (ухвали) учасникам справи. Тобто, суд апеляційної інстанції повертав справу до суду першої інстанції лише після отримання копії судового рішення усіма сторонами по справі. 21.08.2019 сформовано супровідний лист щодо передачі справи до Вінницького окружного адміністративного суду. 03.09.2019 адміністративна справа №120/133/19-а надійшла на адресу Вінницького окружного адміністративного суду (т.3 а.с.98). 04.09.2019 Вінницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі. Згідно з ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тобто, виконавчий лист може видати лише суд, який розглядав справу як суд першої інстанції. В свою чергу, суд позбавлений можливості видати виконавчий лист без самої справи. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019, зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням висновків суду у даній справі. Згідно висновків рішення ВОАС від 25.03.2019, вказано, що виконавчий лист виданий 04.01.2018 у справі №802/2272/16-а є дублікатом виконавчого листа виданого ВААС 10.10.2017 №802/2272/16-а. Тобто, вказаний виконавчий лист повністю відповідає та відтворює зміст виконавчого листа виданого ВААС 10.10.2017 №802/2272/16-а, має на меті виконання виконавчого листа ВААС №802/2272/16-а від 10.10.2017 в рамках виконавчого провадження №55027823. (т.3 а.с.157) 05.12.2019 до суду першої інстанції надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Савки Л.О. про закінчення виконавчого провадження ВП №60375721 від 01.11.2019 з виконання виконавчого листа №120/133/19-а від 04.09.2019, відповідно до якої вказано, що рішення суду боржником виконано фактично до відкриття виконавчого провадження, а саме: прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу (дублікату) без прийняття до виконання. Відповідно до копії повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.10.2019, підставами для повернення виконавчого документу №802/2272/16-а від 04.01.2018 вказано, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, оскільки на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України вже перебував оригінал виконавчого листа Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 №802/2272/16-а та по якому було відкрито виконавче провадження №55027823. Постановою від 17.04.2018 №55027823 державним виконавцем закінчено виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження", у зв`язку з фактичним виконанням. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції станом на момент вирішення заяви позивача, в порядку визначеному ст.383 КАС України, рішення суду у справі № 120/133/19-а виконане боржником, зокрема останнім розглянуто питання щодо можливості прийняття до виконання дубліката виконавчого листа №802/2272/16-а в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням висновків суду у даній справі та прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу (дублікату) без прийняття до виконання. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність ухвали суду першої інстанції щодо залишення заяви без задоволення. Щодо доводів апелянта в частині не виконання рішення щодо моральної шкоди в розмірі 2000 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає, що виконавчий лист (т.3 а.с.172) не містив вимогу щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо залишення заяви позивача поданої в порядку 383 КАС України, без задоволення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 06 серпня 2020 року. Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.