Постанова 4856 № 120/913/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/913/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук Костянтин Олександрович Суддя-доповідач - Сушко О.О. 30 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , за участю: секретаря судового засідання: Платаш В.О., представника відповідача: Вербицької Т.А. представника позивача: Катеренюка В.М. позивача: Довгаленка П.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20 січня 2020 року №905060139105 про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язати відповідача повторно провести перевірку правильності нарахування пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 802/1284/18-а. Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження, на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України. Не погоджуючись з ухвалою суду про відмову у відкритті провадження, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду, який виніс рішення, для продовження розгляду. Позивач та його представник в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що у травні 2018 позивач вже звертався до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язати відповідача зробити перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали; внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 жовтня 2017 року. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі №802/1284/18-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено. 24 травня 2019 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення суду першої інстанції за виключними обставинами, за результатами розгляду якої Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 10 липня 2019 року заяву позивача про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року задовольнив. Зокрема, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в адміністративній справі №802/1284/18-а скасовано та ухвалено нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Вінницьке приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести позивачу з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року включно перерахунок і виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено перерахунок пенсії позивача за період з 25 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року. Не погоджуючись із проведеним перерахунком, позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо проведення перерахунку пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, завданих здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня відповідного року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20 січня 2020 року №905060139105 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, посилаючись при цьому на те, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначеним порядком з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №851 від 15 листопада 2017 року та №543 від 26 червня 2019 року, визначено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року, за формулою П=Зс х Кзс х Кв/100 %. Оскільки, п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати не є сталою величиною, з якої визначається розмір пенсії, а складовою формули для визначення середньомісячного коефіцієнту заробітку, з врахуванням якого проводиться обчислення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відтак, для обчислення пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з числа військовослужбовців, призваних на військові збори, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати без застосування формули, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543, підстав немає. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, керувався положеннями ч.5 ст.170 КАС України, відповідно до якої, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, вкладені у позовній заяві обставини свідчать про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично зводяться до оскарження дій відповідача щодо неналежного, на думку позивача, виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 802/1284/18-а, яке набрало законної сили. Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. В силу ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом Водночас, із поданих матеріалів слідує, що спірні правовідносини між позивачем та пенсійним органом виникли у зв`язку з неналежним виконанням останнім, на думку ОСОБА_1 , рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 802/1284/18-а, що в подальшому викликало звернення його із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до раніше ухваленого рішення Вінницького окружного адміністративного суду. Відтак, оскаржуючи рішення органу пенсійного фонду, позивач тим самим висловлює незгоду із способом виконання судового рішення, що й слугувало підставою його звернення до суду із іншим позовом. При цьому, позивачем не враховано того, що у межах позовного провадження у цій справі неможливо зобов`язати відповідача виконувати судове рішення, що набрало законної сили, у бажаний для позивача спосіб, оскільки виконання судового рішення від 10 липня 2019 року у справі №802/1284/18-а є завершальною стадією судового провадження саме у справі №802/1284/18-а. Якщо позивач не погоджується із станом виконання прийнятого на його користь судового рішення, то він вправі ініціювати процедуру його примусового виконання. За приписами ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з ч. 1 ст. 1 згаданого Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону про виконавче провадження). Слід звернути увагу позивача на недопустимості зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення із конкретизацією способу та порядку виконання рішення від 10 липня 2019 року у справі № 802/1284/18-а (без застосування формули, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року №543). Примусове виконання рішення суду повинно здійснюватися в порядку, передбаченому Законом про виконавче провадження, у рамках виконавчого провадження. Саме на стадії виконання рішення від 10 липня 2019 року у справі № 802/1284/18-а може бути надана оцінка способу та порядку його виконання і повноті виконання відповідачем судового рішення. Також, розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення у бажаний для позивача спосіб. Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право позивача у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду у певний спосіб шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі №816/2016/17, від 22 серпня 2019 року у справі №522/10140/17. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 01 липня 2020 року. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.