Постанова 4856 № 120/93/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/93/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 05 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року (проголошено в м. Вінниці, повний текст складено 07.04.20) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність, що виразилась у невидачі з вини відповідача письмово запитуваної відкритої інформації - копій усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104, з моменту вилучення у позивача та поміщення його 15.07.2019 р. на майданчик відповідача по день повернення 07.08.2019 р. включно; завіреної копії запиту від 21.07.2019 р. та інформації про приймаючих осіб та відповідальних за видачу відповіді на нього; - зобов`язати видати зазначену в пункті 1 вимог позову запитувану інформацію; - визнати протиправною бездіяльність, що виразилась у нескладанні відносно пішохода ОСОБА_2 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачених ст.124 та ч.4 ст. 127 КУпАП, вчинені ним 15.07.2019 р.; - зобов`язати скласти відносно пішохода ОСОБА_2 протоколи про адміністративні правопорушення, передбачених ст.124 та ч.4 ст. 127 КУпАП, вчинені ним 15.07.2019 р. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, що полягає у невидачі ОСОБА_1 письмово запитуваної у інформаційному запиті від 21.07.2019 р. інформації, а саме: копії усіх аудіофайлів зображень з усіх відеокамер Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. на майданчик Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області по день повернення 7.08.2019 р. включно. Визнано протиправною бездіяльність Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, що полягає у невидачі позивачу письмово запитуваної у інформаційному запиті №2 від 21.07.2019 р. інформації, а саме: завіреної копії інформаційного запиту ОСОБА_1 від 21.07.2019 р., інформацію про приймаючих цей запит осіб та відповідальних за видачу відповіді на запитувану у інформаційному запиті від 21.07.2019 р. інформацію. Зобов`язано Козятинське відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області видати запитувану в інформаційному запиті №2 від 21.07.2019 р. інформацію, а саме: завірену копію інформаційного запиту від 21.07.2019 р., інформацію про приймаючих інформаційний запит від 21.07.19р. осіб та відповідальних за видачу відповіді на нього. В решті позовних вимог відмовити. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 5 серпня 2020 року. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. В судове засідання третя особа не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.07.2019 р. в м.Козятин сталась дорожньо-транспортна пригода за участю керованого позивачем автомобіля та пішохода ОСОБА_2 . На місце пригоди прибули працівники патрульної поліції Козятинського ВП. Як вказує позивач, гр. ОСОБА_2 , будучи пішоходом, не виконав вимог у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, порушив правила дорожнього руху (перетинав проїжджу частину у невстановленому місці та перед транспортним засобом), що спричинило створення аварійної ситуації та наїзд на пішохода, внаслідок чого було пошкоджено лобове скло транспортного засобу, яке слід було замінити, і вартість нового склала 530 грн. На думку позивача, в діях пішохода вбачається склад правопорушень, передбачених ст.124 та ч.4 ст.127 КУпАП., а тому відносно гр. ОСОБА_2 повинен бути складений протокол про адміністративні правопорушення по двом порушенням, що зроблено не було. Крім цього, 21.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області із інформаційним запитом щодо збереження та надання копій усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 д.н.з. НОМЕР_1 за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. на майданчик по день отримання запиту (цілодобове фіксування). Цього ж дня, позивачем сформовано інформаційний запит №2 (отриманий відділенням поліції 29.07.2019 р.), в якому просив: надати копії отриманого 21.07.2019 р. письмового запиту; повідомити хто приймав вказаний запит і хто повинен давати на нього відповідь та запитувану інформацію; надати відповідь на згаданий запит; зберегти та надати копії усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104 за період з моменту його поміщення 15.07.2019р. на майданчик Козятинського ВП по день отримання запиту; щоденно зберігати та надавати вказані файли за попередню добу до моменту повернення автомобіля. За наслідком розгляду запиту, Козятинським відділенням поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області листом від 30.07.2019р. за вих. №10267/Н9-01 повідомлено про неможливість надання копій аудіо, відео файлів, зображень з усіх відеокамер відділення поліції, на яких зображено автомобіль «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки сервер знаходиться в Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області та рекомендовано звернутись до останнього. 07.08.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУНП у Вінницькій області із інформаційним запитом про надання копій усіх аудіовідеофайлів усіх зображень з усіх відеокамер Козятинського ВП, на яких зображено автомобіль ВАЗ 2104, за період з моменту його поміщення 15.07.2019 р. по день отримання запиту та надання інформації про технічну неможливість надати дану інформацію Козятинським ВП. Листом від 13.08.2019 р. за вих. №183/19/01-2019 ГУНП у Вінницькій області повідомило про відсутність сервера та про те, що відео файли зберігаються на жорсткому диску відеореєстратора, який встановлений в кожному територіальному підрозділі ГУНП у Вінницькій області. Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю Козятинського відділення поліції, звернувся до суду.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Так, ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.2 ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Статтею 1 Закону України Про інформацію від 02.10.1996 № 2657-XII (далі Закон - № 2657-XII)I передбачено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до статті 5 Закону № 2657-XII, кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Згідно з статтею 1 Закону України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі Закон - № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Згідно з ст.3 Закону № 2939-VI обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону № 2939-VI, одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно із статтею 12 Закону № 2939-VI, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до ч.4 вищевказаної статті у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.2 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженим постановою КМУ від 17.12.2008 р. №1102 (далі - Порядок №1102) тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з п.4 Порядку №1102, у разі тимчасового затримання транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу повинно бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків тимчасового затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України Про виконавче провадження. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення поліцейським за допомогою технічних засобів, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу відносно нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час здійснення фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних боків. Вказані зображення чи відеозапис разом з іншою інформацією про адміністративне правопорушення за наявної технічної можливості негайно, однак не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вносяться до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. У разі тимчасового затримання транспортного засобу (крім випадків тимчасового затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України Про виконавче провадження) інформація про таке затримання невідкладно передається на абонентський номер рухомого (мобільного) зв`язку та на адресу електронної пошти, які відповідальна особа, зазначена в частині першій статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вказала у відповідній заяві, поданій уповноваженому органу (підрозділу) МВС, та які внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Відповідно до п. 6 Порядку №1102 зазначена інформація повинна містити відомості про адресу веб-сайту в Інтернеті, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, а також про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу. Згідно з розділом VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС 18 грудня 2018 року № 1026 (далі-Інструкція №1026) вивантаження відеозаписів з карт пам`яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам`яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера. Строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб; з автомобільної або стаціонарної системи залежно від технічних характеристик - не менше 30 діб; у стаціонарних системах, які використовуються під час відбору кандидатів на службу до поліції,- 60 діб; під час проведення поліцейськими навчальних занять та навчальних зборів зі службової підготовки - встановлюється керівником навчань. Строк зберігання відеозаписів за рішенням керівника органу, підрозділу поліції може бути збільшено у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань. Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов`язки. Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України. Передавання відеозаписів, отриманих з портативних та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, автомобільних та стаціонарних систем для використання засобами масової інформації, а також поширення в мережі Інтернет, здійснюється з дозволу керівника органу, підрозділу поліції з дотриманням Закону України Про захист персональних даних. Таке передавання здійснюється виключно з метою забезпечення безпеки та захисту інтересів громадян, суспільства і держави, а також з метою захисту гідності та честі працівника поліції. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, на підставі вищевказаних нормативних актів визначено строк зберігання відеозаписів, який становить 30 діб та відповідно може бути збільшено за рішенням керівника органу у разі використання їх у процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, у разі фіксації надзвичайних подій за участю особового складу поліції, інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності органів, підрозділів поліції, під час проведення службових розслідувань. Доводи апеляційної скарги про можливість зберігання відповідних аудіовідеоматеріалів понад визначених строк не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовуються вищевказаними нормативно правовими актами, яким було надано оцінку під час судового розгляду в суді першої інстанції. Стосовно доводів апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності щодо не складання протоколів про адміністративні правопорушення щодо гр. ОСОБА_2 та зобов`язання їх скласти, колегія суддів зазначає наступне. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності. Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Уряду від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Згідно з ч.3 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що відсутність оформлених протоколів про адміністративне правопорушення відносно пішохода ОСОБА_2 за ст. 124 та ч.4 ст. 127 КУпАП порушує майновий інтерес позивача на відшкодування матеріальної шкоди, завданої транспортному засобу ВАЗ 210, оскільки відшкодування такої шкоди здійснюється в порядку, який визначений Цивільним кодексом України. Висновки з результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд першої інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 01 вересня 2020 року. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.