Постанова 4856 № 120/260/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/260/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 15 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника філії Вінницького обласного управління ПАТ "Ощадбанк" Бокового Юрія Євгеновича про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника філії Вінницького обласного управління ПАТ "Ощадбанк" Бокового Юрія Євгеновича, у якому просив: - витребувати у відповідача Положення про порядок проведення компенсації на грошові заощадження громадян, поміщені у цінні папери, що затверджене рішенням Правління Державного ощадного банку України від 25 березня 1997 року; - стягнути з відповідача понесені матеріальні збитки в сумі 114000 грн. станом на 01.01.2020 року; - стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 500000 грн. за нанесені психічні, фізичні та моральні страждання. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 . Роз`яснено позивачу про можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів до суду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що в позовній заяві ним було детально описані допущені відповідачем порушення внаслідок чого і вимагалась компенсація моральних та матеріальних збитків. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та зазначив, що зі змісту як позовної заяви, так і апеляційної скарги чітко прослідковується, що ОСОБА_1 звернувся до суду виключно з вимогами щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Враховуючи сукупність наявних в матеріалах справи доказів та їх достатність, а також постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", заяву Голови Ради Суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 на офіційному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як встановлено з матеріалів справи, ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 передувала ухвала від 28.01.2020 року, якою позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано заявнику у десятиденний термін з дня вручення копії ухвали усунути недоліки позовної заяви. Зокрема, окружний суд пояснив позивачу про необхідність подати клопотання про поновлення строку звернення до суду та уточнити правову природу пункту 1 прохальної частини позову, у якому висловлено прохання витребувати у начальника філії Вінницького обласного управління ПАТ "Ощадбанк" Бокового Юрія Євгеновича Положення про порядок проведення компенсації на грошові заощадження громадян, поміщені у цінні папери, що затверджене рішенням Правління Державного ощадного банку України 25 березня 1997 року. При цьому, судом зазначено про нечіткість вказаної вимоги та можливість її сприйняття як клопотання про витребування доказів. 13.02.2020 до суду надійшла заява позивача про усунення, вказаних в ухвалі від 28.01.2020, недоліків у якій сформульовано зміст позовних вимог та викладено їх у наступній редакції: - стягнути з відповідача понесені матеріальні збитки в сумі 114000,00 грн. станом на 01.01.2020 та стягнути моральну шкоду у сумі 500000,00 грн. за нанесені психічні, фізичні та моральні страждання. Щодо прохання про витребування Положення від 25 березня 1997 року, то таке подано у процесуальній формі клопотання про витребування доказів у вигляді окремого документу. Відтак, враховуючи, що в уточненій позовній заяві було заявлено лише позовну вимогу про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу та приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно з приписами п.п. 1, 2 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; У свою чергу, п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, вищенаведеними положеннями КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. При віднесенні спору до тієї чи іншої юрисдикції, важливо враховувати, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. В той же час, однією з визначальних ознак приватно-правових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 5. ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно-правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Так, заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди виникли на підставі майнового особистого інтересу позивача. З огляду на що, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, відповідач у справі не є суб`єктом владних повноважень в розумінні ст. 4 КАС України, а даний спір не є публічно-правовим спором. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України. Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови). У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Вирішення позитивно питання щодо стягнення моральної шкоди з суб`єкта вданих повноважень, серед іншого, є наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності першого. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до суб`єктивної оцінки позивачем обставин справи та викладення власного трактування норм чинного процесуального законодавства. Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи про порушення прав позивача на судовий захист, оскільки, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції роз`яснив йому про можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів до суду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що він не позбавлений можливості повторного звернення до суду в порядку адміністративного судочинства при дотриманні ним вимог Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.