Постанова 4816 № 580/565/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м.Суми Справа №580/565/17 Номер провадження 22-ц/816/2150/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С. з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., у присутності : представника позивачки - відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Берестовської Світлани Олександрівни, відповідачів - позивачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11 серпня 2020 року, ухваленого у складі судді Стеценка В.А. у м. Лебедин, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 про виділ частки із складу спільної часткової власності, за зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 про поділ нежитлового приміщення, в с т а н о в и в : У квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулися до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 березня 2013 року їм та відповідачам на праві спільної часткової власності належить нежитлове приміщення загальною площею 144,5 кв.м розташоване за адресою : АДРЕСА_1 . Зазначали, що ОСОБА_1 належить 23/100 частини вказаного приміщення, ОСОБА_7 - 22/100 частини, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 по 11/100 частини кожній , ОСОБА_8 - 22/100 частини нежитлового приміщення. Вказували, що відсутня згода щодо добровільного поділу спірного майна, оскільки відповідачі користуються усім приміщенням та не мають наміру виділяти їм належне майно. Посилаючись на зазначені обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги (т. 2 а.с. 48-51) просили виділити у спільне володіння і користування належні їм 23/100 та 22/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 116,9 кв.м по АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів на їх користь судові витрати. У червні 2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , в якому просили поділити нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , площею 102 кв.м у встановленому законодавством порядку між його титульними співвласниками відповідно до розміру їх часток у праві спільної часткової власності. Вподальшому , 04.06.2019 року позивачі за зустрічним позовом звернулись до суду із уточненням позовної заяви і просили суд встановити порядок користування спірним нежитловим приміщенням та виділити їм в користування приміщення площею 35,6 кв.м., а відповідачам за зустрічним позовом виділити у користування приміщення загальною площею 66,4 кв.м., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 11 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_7 задоволено. Виділено ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спільно у володіння та користування 23/100 та 22/100 частини нежитлового приміщення, загальною площею 116,9 кв.м по АДРЕСА_1 , згідно першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи №1065 від 27 грудня 2017 року, а саме частину приміщення «2», площею 33,4 кв.м та приміщення «3», площею 12,5 кв.м, що складає 45/100 ідеальних частин. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 640 грн на відшкодування судового збору, сплаченого при поданні позову та 1100 грн на відшкодування витрат на оплату експертизи №1065 від 27 грудня 2017 року, всього 1740 грн, по 435 грн з кожного відповідача. Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 кошти в сумі 640 грн на відшкодування судового збору, сплаченого при поданні позову та 1100 грн на відшкодування витрат на оплату експертизи №1065 від 27 грудня 2017 року, всього 1740 грн, по 435 грн з кожного відповідача. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким виділити їм у володіння та користування 45/100 частин нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 згідно другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи №1065 від 27 листопада 2017 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що належне їм на праві спільної часткової власності нежитлове приміщення за вищевказаною адресою повністю знаходиться у користуванні відповідачів і вони позбавлені права користування та розпорядження належною їм власністю. Вказують, що спірне нежитлове приміщення складається з двох ізольованих кімнат: перша - 35,6 кв.м, друга - 53,9 кв.м та сходи - 14,9 кв.м. Відповідачі на час звернення їх до суду з позовом (квітень 2017 року) використовували другу кімнату для здійснення підприємницької діяльності, а першу кімнату здавали в оренду. Крім того зазначають, що у рішенні вказано, що їх представником уточнено позовні вимоги та просила виділити в натурі належну їм частку майна згідно варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №1065 від 27 грудня 2017 року, але це не відповідає дійсності, оскільки ними уточнювались позовні вимоги лише один раз 29 липня 2019 року в частині площі спірного нежитлового приміщення. Позивачі за зустрічним позовом у відзиві на апеляційну скаргу зазначили, що вони, на даний час, продовжують здійснювати підприємницьку діяльність і використовують для цього приміщення площею 35,6 кв.м., а інші приміщення ні ними, ні іншими співвласниками не використовуються. Вони намагались у позасудовому порядку вирішити питання щодо встановлення порядку користування приміщеннями, які належать їм на праві спільної часткової власності, але апелянти ухиляються від вирішення цього питання, тому частково погоджуються з доводами апеляційної скарги і вважають, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню із задоволенням їх позовних вимог про встановлення порядку користування спірним нежитловим приміщенням відповідно до 1 варіанту Висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29.03.2019 року № 2102. В той же час, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів - адвоката Берестовської С.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, думку відповідачів за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представника ОСОБА_6 ­­­­, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав: Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в оскаржуваній частині в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого реєстраційною службою Лебединського районного управління юстиції Сумської області 01 березня 2013 року, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належало нежитлове приміщення, загальною площею 116,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме: ОСОБА_7 - 22/100 частини, ОСОБА_1 - 23/100 частини, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 по 11/100 частини, ОСОБА_10 - 22/100 частини (т. 1, а.с. 10-13). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла (т. 1, а.с. 42). Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2018 року, після смерті ОСОБА_10 спадщину прийняла ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 188-190). Згідно технічного паспорта, складеного станом на 23.01.2015 року нежитлові приміщення перукарні належні на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 розташовані на другому поверсі чотирьохповерхового цивільного будинку і складаються за: сходова клітка «ІІ», площею 14,9 кв.м. (приміщення загального користування), зал «І», площею 35,6 кв.м., зал «2», площею 53,9 кв.м., підсобне приміщення «3», площею 12,5 кв.м. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №1065 від 27 грудня 2017 року, судовим експертом запропоновано два варіанти виділу нежитлових приміщень перукарні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 110-124). З листа управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради від 20 липня 2018 року №155 вбачається, що можливе проведення переобладнання приміщень відповідно до запропонованого експертом варіанту, без втручання в основні несучі конструкції будівлі, за умови виготовлення відповідної проектної документації (т. 2, а.с. 199). З листа Лебединського районного сектору управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 20 серпня 2018 року №335 вбачається, що у разі зміни функції будинку або його окремих приміщень необхідно розробляти заходи щодо перепрофілювання будинків і приміщень згідно з чинним законодавством та нормативними вимогами, що відповідають новому призначенню, та узгоджувати їх в установленому порядку (т. 1, а.с. 205). Згідно з висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи №2102 від 29 березня 2019 року, планувальні характеристики об`єкту не дають можливості поділу приміщень з відокремленими входами для кожного із шести співвласників. Відтак з технічної точки зору надання варіантів розподілу приміщень за адресою: АДРЕСА_1 згідно часток співвласників не видається за можливе. Крім того, запропоновано два варіанти користування вказаним приміщенням (т. 2, а.с. 2-15). З листа філії «Лебединський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго» від 12 лютого 2020 року №86-2/441 вбачається, що електрична енергія постачається на об`єкт (перукарня), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дозволеною потужністю 2,5 кВт, особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відокремлення електропостачання на об`єкти може бути вирішено окремо з кожним власником приміщення відповідно до умов п. 2.1.7 та 2.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії шляхом надання документа про підтвердження права власності на нежитлове приміщення, з присвоєнням окремих юридичних адрес (т. 2, а.с.108). З листа комунального підприємства «Водоканал» виконавчого комітету Лебединської міської ради від 30 січня 2020 року №17 вбачається, що є можливість на підключення відокремленого централізованого водопостачання та водовідведення по АДРЕСА_1 . Сторонами визнається та обставина, що на час розгляду справи співвласники нерухомого майна ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 використовують його для здійснення підприємницької діяльності і фактично користуються приміщенням «І» площею 35,6 кв.м., а приміщення «2» площею 53,9 кв.м. та підсобне приміщення «3» площею 12,5 кв.м. ніким із його співвласників не використовується. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив з можливості виділу їм частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи №1065 від 27 грудня 2017 року. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Визначення спільної часткової власності наведене в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке становить єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі. Відповідно до положень статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частина друга статті 364 ЦК України). Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування нерухомим майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомого майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Як убачається з матеріалів справи, в основу рішення суду першої інстанції покладено висновок судової будівельно-технічної експертизи №1065 від 27 грудня 2017 року та здійснено виділ часток нерухомого майна за першим варіантом запропонованим експертом за яким первісним позивачам виділяється у спільне володіння та користування 23/100 та 22/100 частини нежитлового приміщення загальною площею 116,9 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 , а саме : частину приміщення «2» площею 33,4 кв.м. та приміщення «3» площею 12,5 кв.м., що складає 45/100 ідеальних частин . Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду , оскільки спільна частка позивачів у справі спільної часткової власності є суттєвою і можливість її виділу підтверджується , як висновком вищезазначеної судової будівельно- технічної експертизи , так і поясненнями експерта Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса Демузенко І.В., яка у суді першої інстанції свій висновок від 29.03.2019 року про неможливість проведення поділу спірного нежитлового приміщення пояснила лише неоднозначністю даних щодо загальної площі приміщення . Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невідповідності варіанту виділу часток нерухомого майна Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна , затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року №55 ( зі змінами від 12.09.2014 року), оскільки відповідно до п. 1.2. зазначеної Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна . В даному випадку , можливість технічного виділу часток нерухомого майна за першим варіантом судової будівельно-технічної експертизи підтверджується висновком даної експертизи. Не надано апелянтами доказів і на підтвердження того, що такий варіант виділу часток нерухомого майна не відповідає вимогам Державних будівельних норм або правилам пожежної безпеки або позбавляє їх можливості виконати окреме підключення електропостачання, водопостачання , опалювання до виділених їм нежитлових приміщень. За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_7 залишити без задоволення. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11 серпня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 25 листопада 2020 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: Т.А.Левченко С.С. Ткачук