Ухвала КЦС ВС № 580/565/17

Ухвала 29 липня 2021 року м. Київ справа №580/565/17 провадження №61-12032ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із складу спільної часткової власності; за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про поділ нежитлового приміщення, ВСТАНОВИВ: 16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в указаній вище справі. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо виділу в натурі приміщення комерційного призначення (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). При цьому, ОСОБА_1 , не наводить конкретної норми права у якій відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що свідчить про недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин заявнику слід уточнити касаційну скаргу у частині підстав на яких вона подається, так як вона посилається на дві самостійні підстави касаційного оскарження судових рішень, оскільки нею не конкретизовано норми права у якій відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги і копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги та заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору,посилаючись на свій скрутний майновий стан, оскільки розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 % річного доходу заявника за попередній рік. На підтвердження вказаного надано довідку про доходи, з яких убачається, що з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року річний дохід заявника складає 31 574, 75 грн. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Довідка про доходи щодо отримання ОСОБА_1 пенсії за віком, на яку вона посилається, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, не можуть вважатись достатньою підставою для такого звільнення, оскільки не характеризують майновий стан ОСОБА_1 та відсутність у неї інших доходів.Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо. Зазначене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливим для всіх учасників процесу. Вирішення питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору. Оскільки наведені доводи та надані документи не є беззаперечними доказами, які підтверджують скрутний майновий стан заявника та відсутність у неї можливості сплатити судовий збір, та не дають змоги в повній мірі оцінити її майновий стан, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року, з подальшими змінами. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у квітні 2017 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2017 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року становив 1 600 грн. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 * 0,4 = 640) (редакція закону на момент подачі позовної заяви). Закон пов`язує сплату судового збору за подачу касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду убачається, що предметом перегляду було рішення Лебединського районного суду Сумської області від 11 серпня 2020 року в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділ частки із складу спільної часткової власності. Рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічного позову в апеляційному порядку не переглядалось. Ураховуючи вимоги касаційної скарги, щодо скасування постанови апеляційного суду та зважаючи на предмет спору за первісним позовом, розмір судового збору за вимогу немайнового характеру (виділ частки із складу спільної часткової власності) складає 1 280 грн (640*200%) Таким чином заявнику необхідно сплатити 1 280 грн. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 17 червня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Висоцька