Постанова 4803 № 215/2707/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9098/20 Справа № 215/2707/20 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року, яке постановлено суддею Демиденко Ю.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 24 вересня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. у зв`язку з отриманим професійним захворюваннями на виробництві внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 16 червня 2016 року позивачу первинно було встановлено 20% втрати професійної працездатності, безстроково. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь позивача 40 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та збільшення розміру стягнутої з відповідача на його користь моральної шкоди до заявленої ним суми, посилаючись на те, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не врахував характер і тривалість його моральних страждань, незворотність негативних наслідків спричинених професійним захворюванням та характер немайнових витрат. Вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» зазначає про те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач працював з 08 вересня 1976 року по 20 жовтня 1977 року на посаді електрослюсаря з ремонту обладнання, з 25 грудня 1980 року по 31 грудня 1987 року - електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання, з 31 грудня 1987 року по 12 лютого 2003 року - дробильником, з 12 лютого 2003 року по 11 жовтня 2013 року - старшим майстром виробничої дільниці дроблення руди на ВАТ «ПівнГЗК, правонаступником якого є ПрАТ «ПівнГЗК». 11 жовтня 2013 року позивача звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (а.с. 7-10). Згідно п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 червня 2015 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології збагачення руди, мавших місце порушень систем аспірації та режимів експлуатації устаткування фабрики, він підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 12). Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 13). Висновком МСЕК від 16 червня 2016 року позивачу первинно було встановлено 20% втрати професійної працездатності, безстроково (а.с. 15). Суд, частково задовольняючи позов позивача до ПрАТ «ПівнГЗК», виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак, не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів на протязі 32 років 9 місяців, при цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці не знімають з відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. Однак, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не в повній мірі враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Як вбачається з матеріалів справи, працюючи в умовах впливу шкідливих факторів, позивач частково втратив професійну працездатність, безстроково, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач постійно відчуває фізичні страждання, оскільки для підтримання свого стану здоров`я він змушений постійно лікуватися, приймати медичні препарати. Також позивач відчуває фізичні страждання, оскільки внаслідок професійного захворювання в нього працює лише частина легені, тому позивач не має змоги повноцінно дихати, при наявності найменшого признаку диму позивач задихається та задуха переходить в тривалий кашель, для постійного полегшення дихання він змушений користуватися інгалятором, який пагубно діє на нирки та печінку. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, тривалість його праці на підприємстві відповідача ПрАТ «ПівнГЗК», відсоток втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ПівнГЗК» збільшивши його з 40 000 гривень до 60 000 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 40 000 грн. до 60 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 рокузмінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 40 000 грн. до 60 000 (шістдесят тисяч) грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 23 листопада 2020 року. Головуючий: Судді: