Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/909/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8908/21 Справа № 215/909/21 Суддя у 1-й інстанції - Красюк К. І. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо збагачувальний комбінат» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року, яке постановлено суддею Красюк К.І. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 13 липня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ПівнГЗК») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 180 000 грн. у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 26 січня 2021 року позивачу було первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК`на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 65 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 908 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». На думку апелянта судом не повністю було враховано, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки у нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями, психологічного дискомфорту, порушення душевної рівноваги. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ПрАТ «ПівнГЗК» зазначає про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності і обґрунтованості, сума відшкодування моральної шкоди, стягнута на користь позивача, відповідає принципам розумності, справедливості та виваженості, тому вважає що апеляційна скарга представника позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 23 грудня 1996 року по 31 грудня 2008 роки слюсарем черговим та з ремонту устаткування на ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого ПрАТ «ПівнГЗК». 31 грудня 2008 року звільнений, згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України (а.с. 12- 13). Згідно п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 18 грудня 2020 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці, зокрема, на підприємстві відповідача, де він підпадав під дію підвищених параметрів важкості праці (а.с. 9). Відповідно до п. 18 Акту, причиною професійного захворювання позивача є важкість праці (а.с. 9). Висновком МСЕК від 26 січня 2021 року позивачу було первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності, ІІІ група інвалідності (а.с. 7). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену йому моральну шкоду у зв`язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з матеріалів справи, позивач тривалий час працював в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема, на підприємстві відповідача, при цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, не має змоги вести звичне життя, так як постійно змушений перебувати на стаціонарному лікуванні через те, внаслідок чого він постійно перебуває в стані психічного напруження. Внаслідок професійного заварювання у позивача постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями, психологічного дискомфорту, порушення душевної рівноваги. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, період роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, відсоток втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ПівнГЗК»» і збільшити його з 65 000 гривень до 90 000 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави підлягають стягненню 1 350 гривень в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом першої апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 65 000 гривень до 90 000 (дев`яносто тисяч гривень) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 1 350 (одна тисяча триста п`ятдесят) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 04 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: