Постанова 4803 № 212/3383/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7273/21 Справа № 212/3383/21 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І.Я. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року, яке ухвалено суддею Чорним І.Я. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 08 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 28 травня 2013 року позивачу було первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 16 березня 2021 року позивачу повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких: 40% - по Хозл та 25% - по радикулопатії, ІІІ група інвалідності, безстроково. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 70 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних осіб та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 908 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». На думку апелянта судом не в повній мірі враховано, що позивач отримав тяжке ушкодження здоров`я, шкода його здоров`ю була заподіяна у великому розмірі і безстроково, у зв`язку з чим позивач змушений постійно лікуватись, оскільки постійно відчуває фізичні страждання та біль, порушення душевної рівноваги вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратливості, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів . У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком», зазначає про те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки фактично вони не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 18 лютого 2009 року по 04 березня 2013 року електрогазозварником черговим та з ремонту виробництва, з 04 березня 2013 року по 29 травня 2013 року - електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування на ш. «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком». 29 травня 2013 року позивач звільнився, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 12). Відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 березня 2013 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок його праці, зокрема, на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, він підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю, переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 8-зворот). Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійних захворювань позивача є аерозоль переважно фіброгенної дії та важкість праці (а.с. 9). Висновком МСЕК від 28 травня 2013 року позивачу було первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності (а.с. 7). Висновком МСЕК від 16 березня 2021 року позивачу повторно встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких: 40% - по Хозл та 25% - по радикулопатії, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 6). Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язане з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з матеріалів справи, позивач тривалий час працював в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема, на підприємстві відповідача, при цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком»обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, не має змоги вести звичне життя, так як постійно змушений перебувати на стаціонарному лікуванні через те, що стан здоров`я його не покращуються, внаслідок чого він постійно перебуває в стані психічного напруження. Внаслідок професійних заварювань позивач отримав тяжке ушкодження здоров`я, шкода його здоров`ю була заподіяна у великому розмірі і безстроково, у зв`язку з чим позивач змушений постійно лікуватись, оскільки постійно відчуває фізичні страждання та біль, порушення душевної рівноваги вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратливості, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, період роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, відсоток втрати професійної працездатності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшити його з 70 000 гривень до 210 000 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру судового збору, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшивши його з 908 гривень до 2100 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави підлягають стягненню 3 150 гривень в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом першої апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 70 000 гривень до 210 000 (двісті десять тисяч) гривень. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 908 гривень до 2 100 (дві тисячі сто) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 3 150 (три тисячі сто п`ятдесят) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 04 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: