Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/1898/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7011/21 Справа № 212/1898/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року, яке постановлено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 08 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком») та просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 300 000 грн., у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком ЛТЕК від 15 грудня 1997 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності. При повторно переогляді висновком ЛТЕК від 14 січня 1999 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності. При наступних переоглядах висновками ЛТЕК від 02 грудня 1999 року, 30 листопада 2000 року, 29 листопада 2001 рокута 02 грудня 2003 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності. Висновком ЛТЕК від 06 грудня 2005 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», а саме відсоток втрати працездатності та пов`язані з цим моральні страждання позивача, істотність вимушених змін в його житті, важкість стану здоров`я та ступінь вини відповідача, у зв`язку з чим вважає суму стягнутої моральної шкоди необґрунтованою та значно заниженою. Вважає, що при визначенні позивачу суми моральної шкоди суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що у зв`язку з виникненням професійного захворювання позивачу спричиняється фізичний біль, оскільки позивач змушений регулярно проходити медичне лікування, щорічні огляди експертних комісій, що призвело до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності. Професійне захворювання, отримане позивачем на підприємстві відповідача, призводить до постійного відчуття болю та обмеження рухів і шийному та попереково крижовому відділах хребта з віддачею в ноги, заніміння правої нижньої кінцівки, слабкості в правій нозі, що утруднює ходу та призводить до втрати повноцінно працювати, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, забезпечувати сім`ю, радіти життю, а також істотно знизило активність життя. В апеляційній скарзі АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції помилково та безпідставно поклав на відповідача обов`язок з відшкодування моральної шкоди позивачу не зважаючи на те, щоАТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником шахти «Гігант» ВО «Кривбасруда». Також судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості. На думку АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком», суд першої інстанції не застосував законодавство, яке діяло у грудні 1997 року, а саме п. 11 Правил, яким було передбачено обмеження розміру відшкодування моральної шкоди 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Крім того, АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійного захворювання, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки не підтверджує факту нанесення йому саме моральної шкоди. Відзиви на апеляційні скарги не подані. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Артеменко С.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти апеляційної скарги представника позивача заперечувала, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачапідлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 31 грудня 1976 року по 15 травня 1985 року працював на посаді підземного прохідника шахти «Гігант РУ» ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; з 15 травня 1985 року по 01 грудня 1987 року - підземним прохідником з правом ведення вибухових робіт шахти «Гігант» РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; з 01 грудня 1987 року по 10 березня 1988 року - підземним машиністом електровоза шахти «Гігант» РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; з 10 березня 1988 року по 11 червня 1990 року - підземним кріпильником шахти «Гігант» РУ ім. Дзержинського ВО «Кривбасруда»; з 11 червня 1990 року по 14 листопада 1997 року - підземним прохідником з правом ведення вибухових робіт шахти «Гігант» ВО «Кривбасруда» правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком». 23 грудня 1997 року позивач звільнений згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (том №1, а.с. 29-37). Згідно повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 14 листопада 1997 року, стаж роботи ОСОБА_1 на ш. «Гігант» РУ «Дзержинського» ВО «Кривбасруда» склав 21 рік, та встановлено діагноз: хронічна дискогенна попереково-крижкова полірадикулопатія з вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. (том № 1 а.с. 14-15). Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19 листопада 1997 року, причиною професійного захворювання у позивача є тривалий стаж роботи в підземних шкідливих умовах, пов`язаний з високою вагою ручної праці внаслідок недосконалості механізмів ( том №2, а.с.15). Висновком ЛТЕК від 15 грудня 1997 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності (том №1 а.с. 9). При повторно переогляді висновком ЛТЕК від 14 січня 1999 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності (а.с. 10). При наступних переоглядах висновками ЛТЕК від 02 грудня 1999 року, 30 листопада 2000 року, 29 листопада 2001 рокута 02 грудня 2003 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності (а.с. 10- 12). Висновком ЛТЕК від 06 грудня 2005 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково (а.с. 13). Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 15 грудня 1997 року, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів вважає, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року. У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Згідно зі ст. 440-1 ЦК України, у редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати . Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК України про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у Постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 6000 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 30000 грн., а максимальний 1 200 000 грн. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року викладених у постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, та тягнуть за собою відчуття болю. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції помилково та безпідставно поклав на відповідача обов`язок з відшкодування моральної шкоди позивачу не зважаючи на те, щоПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником шахти «Гігант» ВО «Кривбасруда», з огляду на наступне. Криворізький гірничорудний трест «Кривбасруда» був створений після визволення міста від окупації в лютому 1944 році для відбудови підприємств гірничорудної промисловості Кривбасу, який підпорядковувався Наркомату гірничодобувної промисловості УРСР та з 1951 року трест «Кривбасруда» був розділений на два трести «Дзержинськруда» та «Ленінруда». Криворізький трест «Дзержинськруда» з 1951 року підпорядковувся Міністерству металургійної промисловості СРСР та у 1973 році реорганізований в промислове об`єднання видобутку руд підземним способом «Кривбасруда». З 1975 року до складу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» входило 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Саксагань» та шахта «Гігант». Станом на 01 січня 1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 рудоуправлінь, на правах структурних одиниць, у тому числі шахта «Саксагань» та шахта «Гігант». 01 жовтня 1989 року - рудоуправління імені Кірова та ХХ партз`їзду виділилися зі складу об`єднання в самостійні підприємства з наданням їм юридичного статусу. Інші рудоуправління, згідно з наказом Мінметалургії СРСР від 07 вересня 1989 року за №170 та наказом по об`єднанню від 20 вересня 1989 року за №349 були ліквідовані, а на їх базі створено на правах структурних одиниць 10 шахт: «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», ім. Леніна, ім. Орджонікідзе, «Гвардійська», «Октябрська», «Родіна», «Саксагань», «Гігант», ім. Валявка. Згідно п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 07 жовтня 1997 року № 120 шахта «Гігант», як структурна одиниця була ліквідована. Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 263 виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовно на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктом 2 цього наказу правонаступником перейменованого виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат». Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі - ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром». У наказі ДАК «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 вказано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов`язків реорганізованого державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат». Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства. Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ ««Криворізький залізорудний комбінат» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та зареєстрованого 04 квітня 2011 року, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» змінив найменування на ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верхового Суду від 15 червня 2020 року у справі №212/3137/17-ц та 14 липня 2020 року у справі №212/6988/17-ц. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що правонаступником усіх прав та обов`язків Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у структурній одиниці якого на шахті «Гігант» де працював позивач з 1976 року по 1997 року є ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком». Оскільки шахта «Гігант», як структурна одиниця не була виділені зі складу ДВО «Кривбасруда» у нову юридичну особу, а була ліквідована, то у даному випадку юридична особа ПАТ «Кривбасзалізрудком»,правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступник ДВО «Кривбасруда» повинен нести перед позивачем, який працював у ліквідованій структурній одиниці ДВО «Кривбасруда», відповідальність за спричинену внаслідок ушкодження його здоров`я моральну шкоду. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не застосував законодавство, яке діяло у грудні 1997 року, а саме п. 11 Правил, яким було передбачено обмеження розміру відшкодування моральної шкоди 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 грн., оскільки ЦК України, в редакції 1963 року передбачає розмір відшкодування моральної шкоди, який не може бути менше ніж п`ять мінімальних розмірів заробітної плати, а п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди,заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків в редакції від 03 жовтня 1997 року, обмежував розмір моральної шкоди не більше 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 2 550 грн., тому у зв`язку з колізією норм права до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 440-1 ЦК України, в редакції 1963 року яка має найбільшу юридичну силу порівняно з п. 11 Правил, в редакції від 03 жовтня 1997 року. Доводи апеляційної скарги АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди. Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійного захворювання, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди, оскільки у зв`язку з професійним захворюванням у позивача порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» необґрунтований та занижений. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, у зв`язку з виникненням професійного захворювання позивачу спричиняється фізичний біль, оскільки позивач змушений регулярно проходити медичне лікування, щорічні огляди експертних комісій, що призвело до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності. Професійне захворювання, отримане позивачем на підприємстві відповідача, призводить до постійного відчуття болю та обмеження рухів і шийному та попереково крижовому відділах хребта з віддачею в ноги, заніміння правої нижньої кінцівки, слабкості в правій нозі, що утруднює ходу та призводить до втрати повноцінно працювати, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, забезпечувати сім`ю, радіти життю, а також істотно знизило активність життя. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком», вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшити його з 100 000 гривень до 120 000 гривень. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшивши його з 1 000 гривень до 1 200 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави підлягають стягненню 1 800 гривень в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом першої апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 100 000 гривень до 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 1000 гривень до 1 200 (одна тисяча двісті) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: