Постанова 4803 № 212/2995/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7118/21 Справа № 212/2995/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Акціонерного товариство «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення суду складено 14 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 360 000 грн., у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 21 жовтня 2014 року позивачу було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по ХОЗЛ та 20% по радикулопатії. Висновком МСЕК від 11 грудня 2018 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 30% - по ХОЗЛ та 30% по радикулопатії, ІІІ група інвалідності, безстроково. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 500 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, судом не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що внаслідок отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки повинен докладати додаткових зусиль на витрачати час для організації свого життя, постійно відчуває біль у грудній клітці, міжлопатковій ділянці, обмеження рухів у шийному та попереково - крижовому відділах хребта, біль в плечових, ліктьових та колінних суглобах, що призводить до суттєвого утруднення ходи, затерпання та підвищення мерзлякуватості в верхніх кінцівках. В апеляційній скарзі АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що роботодавець здійснював всі передбачені законодавством про охорону праці заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров`я позивача. Крім того, АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам відповідача в порушення вимог закону. Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Артеменко С.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти апеляційної скарги представника позивача заперечувала, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 працював з 22 липня 1996 року по 01 жовтня 1996 року електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання на шахті «Більшовик», з 01 жовтня 1996 року по 26 лютого 1997 року - механіком на шахті «Більшовик», з 26 лютого 1997 року по 08 серпня 2001 року - електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання на шахті «Більшовик», з 08 серпня 2001 року по 10 вересня 2002 року - електрослюсарем по ремонту обладнання на шахті «Більшовик», з 10 вересня 2002 року по 02 січня 2003 року - механіком на шахті «Більшовик», з 02 січня 2003 року по 02 квітня 2009 року - механіком на шахті «Жовтнева», з 02 квітня 2009 року по 01 вересня 2010 року - електрослюсарем по ремонту обладнання на шахті «Жовтнева», з 01 вересня 2010 року по 01 листопада 2011 року - заступником начальника дільниці №1 шахти «Жовтнева», з 01 листопада 2011 року по 28 серпня 2014 року електрослюсарем по ремонту обладнання на шахті «Жовтнева» ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 57-64). Згідно п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 серпня 2014 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок праці на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції та режимів експлуатації гірничого обладнання, він підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 19). Відповідно п. 17 Акту, причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 19). Висновком МСЕК від 21 жовтня 2014 року позивачу було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 20% - по ХОЗЛ та 20% по радикулопатії, безстроково (а.с. 13-14). Висновком МСЕК від 11 грудня 2018 року позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 30% - по ХОЗЛ та 30% по радикулопатії, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 15-16). Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань від 28 серпня 2014 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок праці на підприємстві відповідача, де внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції та режимів експлуатації гірничого обладнання, він підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що роботодавець здійснював всі передбачені законодавством про охорону праці заходи, які спрямовані на зменшення впливу та дії шкідливих виробничих факторів на здоров`я позивача, оскільки факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки доводам відповідача в порушення вимог закону, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду враховано письмові пояснення відповідача (а.с. 95-98). Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так, внаслідок отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки повинен докладати додаткових зусиль на витрачати час для організації свого життя, постійно відчуває біль у грудній клітці, міжлопатковій ділянці, обмеження рухів у шийному та попереково - крижовому відділах хребта, біль в плечових, ліктьових та колінних суглобах, що призводить до суттєвого утруднення ходи, затерпання та підвищення мерзлякуватості в верхніх кінцівках. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача АТ «Кривбасзалізрудком», який є правонаступником ПАТ «Кривбасзалізрудком» вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшити його з 150 000 гривень до 180 000 гривень. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» і збільшивши його з 1 500 гривень до 1 800 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави підлягають стягненню 2 700 гривень в рахунок відшкодування судових витрат по справі за розгляд справи судом першої апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 150 000 гривень до 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 1500 гривень до 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 2 700 (дві тисячі сімсот) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 серпня 2021 року. Головуючий: Судді: