Постанова 4803 № 212/7151/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9694/20 Справа № 212/7151/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року, яке постановлено суддею Чайкіним І.Б. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 19 жовтня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 118 075 грн. у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 28 жовтня 2009 року позивачу було первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 55 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». На думку апелянта судом не повністю було враховано, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, турбує кашель, біль у грудній клітці, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, порушення сну, що не дозволяє нормально відпочивати та призводить до зниження уваги в денний час доби до постійного відчуття втоми, перебування позивача в напруженому стані та стані роздратованості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 16 червня 1976 року по 25 січня 1977 роки електрозварювальником, з 25 січня 1977 року по 10 жовтня 1978 року - підземним дробильником на ш. «Південна» ВАТ «Суха Балка, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка. 10 жовтня 1978 року звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 33). Згідно п. 16 Акту №35 розслідування хронічного професійного захворювання від 08 жовтня 2009 року, професійне захворювання у позивача виникло внаслідок праці, зокрема, на підприємстві відповідача, де він виконував роботи в умовах, які характеризувались запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала норми ГДК (а.с. 17). Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання позивача є його робота в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК (а.с. 173). Відповідно до висновку МСЕК від 28 жовтня 2009 року, позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково (а.с. 15). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену йому моральну шкоду у зв`язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «Суха Балка» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи. Зокрема, судом враховано, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода, судом враховано тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, відсоток втрати працездатності, постійний характер страждань позивача, який постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантаженні, його турбує кашель, біль у грудній клітці, загальна слабкість, підвищена втома, запаморочення, порушення сну, що не дозволяє нормально відпочивати та призводить до зниження уваги в денний час доби до постійного відчуття втоми, перебування позивача в напруженому стані та стані роздратованості, період роботи позивача в шкідливих умовах, зокрема на підприємстві відповідача. Тому доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом розмір моральної шкоди визначено без урахування засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року. Головуючий: Судді