Постанова 4806 № 308/5036/20

Справа № 308/5036/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 19.11.2020 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Брензовича В.П., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , (уродженець Тячівського р-ну, с. Вільхівці-Лази, проживаючий АДРЕСА_2 ), гр. України, визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПадміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.. 24 травня 2020 року приблизно о 21 годині 30 хвилин на автодорозі між населеними пунктами с. Концово та с. Тарнівці Ужгородського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги, передбачені п. 2. 5 Правил дорожнього руху України (далі - Правил), і вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною, винесення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту дослідження обставин справи та постановив невмотивоване судове рішення, яке ґрунтується лише на протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, оскільки не довіряв поліцейським і вказаний факт ним не заперечується. Окрім того, посилається на те, що від проходження перевірки на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я не відмовлявся, оскільки одразу після того як його було відпущено працівниками поліції пройшов медичне освідчення у закладі охорони здоров`я - Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Вказує і на те, що згідно протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння № 419 від 24.05.2020 встановлено, що у день правопорушення і на час освідчення у закладі охорони здоров`я був тверезий. Вважає, що вищевказаний протокол медичного освідчення у закладі охорони здоров`я є належним письмовим доказом, що підтверджує факт керування ним транспортним засобом 24.05.2020 у тверезому стані. Зазначає, що факт відмови від проходження огляду на місці зупинки із застосуванням приладу «Драгер» через недовіру до поліцейських можуть підтвердити свідки, дані яких внесені до протоколу, які не викликались у судове засідання для дачі пояснень. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника адвоката Брензовича В.П., які підтримали апеляційну скаргу і просили закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПадміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка в постанові. Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18№ 393507 підтверджено, що 24 травня 2020 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, на автодорозі між населеними пунктами с. Концово та с. Тарнівці Ужгородського району, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив вимоги, передбачені п. 2. 5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами у протоколі підтвердив, що права та обов`язки йому роз`яснені; зі змістом протоколу ознайомлений; що до протоколу внесені правильні дані щодо його особи (а. с. 1). З наявних у матеріалах справи письмових пояснень, зокрема викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 убачається, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгера», оскільки вважає себе тверезим ( а. с. 1). З письмових пояснень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря-нарколога (а. с. 2). Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 засвідчено у присутності двох свідків, про що вказано у протоколі про адміністративне правопорушення та у доданих до протоколу письмових поясненнях свідків. Досліджено судом першої інстанції диск відеозапису, яким підтверджено відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. З постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.05.2020 вбачається, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн., за те, що при керуванні транспортним засобом не був пристебнутий паском безпеки (а. с. 4). Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 пояснив, що з накладеним на нього за ч. 5 ст. 121 КУпАП стягненням погодився, штраф сплатив добровільно, що дії поліцейських при накладенні на нього стягнення не суперечили вимогам закону. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 «а» ПДР, та його винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що старший сержант Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи. У підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, таких до апеляційної скарги не додано й на такі ОСОБА_1 не посилався в ході апеляційного розгляду справи. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що інспектор ОСОБА_4 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Крім того, під час апеляційного розгляду справи апеляційним судом не встановлено й даних про те, що в громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були залучені в якості свідків відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння, були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, у відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, - такі в матеріалах справи також відсутні, до апеляційної скарги таких також не додано й на такі особа, як притягається до адміністративної відповідальності не посилався в ході апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а також про те, що суд не викликав і не допитав у судовому засідання свідків понятих, які були присутні на місці події, - апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються наведеними вище доказами і не спростовують факту відмови ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я, що жодним чином не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР, та відповідно, і висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, який у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи та вищенаведеними доказами, При оцінці цих доводів та прийнятті судового рішення, беруться до уваги пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров`я. Дані відеозапису з боді-камери поліцейського також підтверджують факт відмови ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я у присутності поліцейських. Зміст пояснень ОСОБА_1 свідчить про те, що він відмовляється направитись разом із поліцейськими до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, що огляд він пройде за відсутності поліцейських. При цьому, апеляційний суд також вважає, що будь-яких підстав сумніватися у достовірності письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що містяться у справі не має, і на такі не посилався як ОСОБА_1 , так і адвокат Брензович В.П. під час апеляційного розгляду, у тому числі не вказували на необхідності допиту цих осіб у судовому засіданні апеляційного суду. В апеляційній скарзі також не вказується на необхідність допиту цих свідків, у тому числі не обґрунтовується для з`ясування яких саме обставин необхідно викликати й допитати цих свідків, і які саме відомості свідки, окрім вищенаведених, можуть підтвердити під час розгляду справи апеляційним судом. Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 та адвокат Брензович В.П. не посилались на наявність будь-яких даних, які би приводили до суджень про те, що у свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були підстави для фальшування даних, які викладені у письмових поясненнях. Окрім того, відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту дослідження обставин справи. Відхиляючи вказані доводи апеляційний суд бере до уваги вищенаведене, а також те, що під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 та адвокат Брензович В.П. не вказували на те у чому саме полягають порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при розгляді справи судом першої інстанції, а також не вказували на те, у чому полягає однобічність та неповнота при дослідженні обставин справи, які саме обставини справи не були досліджені й які обставини були досліджені поверхово. Тому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд доходить висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, має бути залишена без зміни, а подана ОСОБА_1 апеляційна скарга без задоволення. Клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, оскільки на час розгляду апеляційної скарги сплив строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, - апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки як убачається з матеріалів справи оскаржувана постанова, яка залишається апеляційним судом без зміни, винесена й на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення (20 липня 2020 року) у межах передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП трьохмісячного строку з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (24 травня 2020). Так, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. З матеріалів справи вбачається, що скоєне правопорушення не є триваючим, що у даній справі не приймалось рішення про закриття кримінального провадження. Тому клопотання ОСОБА_1 про закриття адміністративного провадження залишається без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Брензовичем В.П. не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували наведені ним в апеляційній скарзі доводи, і будь-яких клопотань, у тому числі й про виклик та допит особи, яка склала щодо нього протокол, чи свідків, як ОСОБА_1 , так і адвокат Брензович В.П., не заявляли, а також те, що як ОСОБА_1 , так і адвокат Брензович В.П., маючи достатньо часу та можливості не звертались із відповідними заявами до посадових осіб правоохоронних органів про фальшування матеріалів справи про адміністративне правопорушення, про вчинення дій, які можуть бути розцінені як кримінально-карні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан