Постанова 4812 № 488/258/20

23.11.20 22-ц/812/1990/20 Єдиний унікальний номер справи 488/258/20 Провадження № 22-ц/812/1990/20 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 23 листопада 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату час та місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Кузьміних Інною Миколаївною ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва, яку постановлено 24 вересня 2020 року, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Чернявської Я.А., за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в с т а н о в и л а: 28 січня 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника Кузьміних І.М. пред`явив позов до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223 ЦПК України. Ухвалою того ж суду від 24 вересня 2020 року виправлено описку допущену в попередній ухвалі, а саме: правильною датою винесення ухвали про залишення позову без розгляду, вважати 24 вересня 2020 року. Не погодившись з ухвалою суду, 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника Кузьміних І.М. , подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а також на те, що висновки суду не ґрунтуються на процесуальному законодавстві, просили її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду І інстанції скасувати, виходячи з наступних підстав. Так, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що повторна неявка у судове засідання, без поважної причини, належним чином повідомленого позивача та його представника, як наслідок, тягне за собою необхідність залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, не погоджується з зазначеним, вважає висновки суду І інстанції помилковими, не обґрунтованими й не законними. Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположнихсвобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддяпокладається, в першу чергу, на відповідні державнісудові органи. Розумність тривалості судовогопровадження оцінюється в залежностівід обставин справи таз огляду на складністьсправи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Відповідно до ст.42, п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Учасники справи мають право - подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам. Згідно зі ст. 128-130 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставляння судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. За ст. 129 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна містити: 1) ім`я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка; 2) найменування та адресу суду; 3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом; 4) назву справи, за якою робиться виклик; 5) зазначення, як хто викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); 6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у підготовче судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв`язку з необхідністю надати особисті пояснення - про потребу надати особисті пояснення; 7) у разі необхідності - пропозицію учаснику справи подати всі раніше неподані докази; 8) зазначення обов`язку особи, яка одержала судову повістку в зв`язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату; 9) роз`яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов`язок повідомити суд про причини неявки У разі вручення документу «Повістка про виклик до суду в цивільній справі» SMS-повідомленням, до справі підшивається довідка про доставку SMS. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 13 квітня 2020 року о 14:00 годині (а.с. -43). 13 квітня 2020 року позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 18 червня 2020 року на 14:30 годину та здійснено повторний виклик учасників справи (а.с. 61). 18 червня 2020 року судове засідання також було відкладено у зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі. Судове засідання було відкладено на 24 вересня 2020 року на 10:00 годину (а.с. 67). 24 вересня 2020 року позивач та його представник повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення № 54050 0594419 6 та № 54050 0594418 8, в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим позовну заяву залишено без розгляду з підстав повторної неявки. 24 вересня 2020 року представник позивача Кузьміних І.М. на електронну пошту Ленінського районного суду м. Миколаєва надіслала клопотання про витребування копії спадкової справи, а також просила розглянути вказане клопотання без її участі (а.с. 76, 77). Між тим, вже ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223 ЦПК України (а.с. 74), при тому що судове засідання було відкладено на 24 вересня 2020 року. Більше того, згідно супровідного листа суду, що міститься в матеріалах справи, 23 вересня 2020 року копія зазначеної ухвали суду від 21 вересня 2020 року направлена сторонам по справі (а.с. 75). Ухвалою того ж суду від 24 вересня 2020 року виправлено описку допущену в попередній ухвалі, а саме: правильною датою винесення ухвали про залишення позову без розгляду, вважати 24 вересня 2020 року. Вказану описку виправлено за відсутності учасників справи та 28 вересня 2020 року направлено сторонам. Вказане свідчить про те, що суд допустився помилки при застосуванні процесуального законодавства, що робить оскаржену ухвалу помилковою, та такою, що підлягає скасуванню. Дійсно, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду. При цьому, суд повинен беззастережно дотримуватися часових меж, визначених ним же і не вправі проводити розгляд справи раніше, чим сам встановив. У низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи. У справі "Bellet v. France" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати стороні можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та може розцінюватись, як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 376, 379, 381-383, 387 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Кузьміних Інною Миколаївною задовольнити. Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2020 року скасувати, а цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, третя особа без самостійних вимог Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Іваненко С.В., про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом - направити до Корабельного районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий П.П. Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова ___ _______________________________________________ Повний текст постанови складено 23 листопада 2020 року.