Постанова 4822 № 727/463/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2020 року м. Чернівці справа № 727/463/19 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю. секретар Ковальчук Н.О. позивач ОСОБА_1 відповідач Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2020 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року та Колективного проектно-кошторисного бюро побуту на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила визнати протиправними та скасувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 11 серпня 2015 року, видані Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради Колективному проектно-кошторисному бюро побуту. Посилалася на те, що 1 серпня 2015 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради було надано Колективному проектно-кошторисному бюро побуту містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 №1075/15 від 11 серпня 2015 року. Вказані містобудівні умови та обмеження №1075/15 від 11 серпня 2015 року не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, яка була надана в оренду Колективному проектно-кошторисному бюро побуту. Існує невідповідність намірів будівництва двох багатоквартирних житлових будинків місцевій містобудівній документації міста Чернівці в частині дотримання вимог охорони культурної спадщини. Також зазначала, що містобудівні умови та обмеження надані без отримання рекомендації консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, архітектурно-містобудівної ради та попереднього висновку відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради. У вказаних умовах та обмеженнях відсутні вимоги дотримання норм, що охоплюють безпеку прилеглої забудови і території, безпеку об`єкта, що будується, безпечність виробничого процесу з виконання будівельно-монтажних робіт. Вважає, що її права порушено, як власника нежитлових приміщень аварійного будинку, який розташований по АДРЕСА_3 . Будівництво по АДРЕСА_2 може мати негативні наслідки для вказаного будинку та інших прилеглих будинків. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2020 року в позові відмовлено. Суд виходив з того, що аргументи ОСОБА_1 про те, що видання містобудівних умов та обмежень №1075/15 від 11 серпня 2015 року може призвести до порушення права власності позивача та інших осіб, оскільки вони проживають в сусідньому будинку по АДРЕСА_3 , який перебуває в аварійному стані і будівництво нового будинку загрожує йому та іншим будинкам, які розташовані поруч з земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , обвалом, не підтверджено належними доказами. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є лише однією зі складових вихідних даних для проектування об`єкта будівництва, та водночас не є тим дозвільним документом, який в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надає право замовнику будівництва виконувати будівельні роботи на земельній ділянці. Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, надавши містобудівні умови та обмеження, які є актом індивідуальної дії, не створив, не змінив та не припинив для позивача будь-яких прав та обов`язків. Містобудівні умови та обмеження №1075/15 від 11 серпня 2015 року відповідають вимогам законодавства, цільовому призначенню земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , а наміри щодо забудови земельної ділянки відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні та погоджені із Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Позовна вимога стосується визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки без врахування внесених змін до містобудівних умов та обмежень, які були внесені Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради 18 березня 2020 року, тобто позивачем оскаржено містобудівні умови та обмеження №1075/15 від 11 серпня 2015 року у редакції, яка на даний час є зміненою. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Колективного проектно-кошторисного бюро побуту судові витрати, понесені на правову допомогу в сумі 5 350 гривень. Суд виходив з того, що витрати Колективного проектно-кошторисного бюро побуту на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги в сумі 15 350 гривень заявником не доведено. Виходячи з пов`язаністю таких судових витрат з розглядом справи, їх обґрунтованості, пропорційності до предмета спору, критеріїв реальності, розумності, суд вважав необхідним стягнути з позивачки судові витрати в сумі 5 350 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року ОСОБА_1 просить вказане додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року Колективне проектно-кошторисне бюро побуту просить скасувати вказане додаткове рішення в частині відмови у задоволенні його заяви щодо стягнення з позивачки 10 000 гривень в рахунок відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення про задоволення такої заяви. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2020 року посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив вказане рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що судом першої інстанції не враховано, що наміри Колективного проектно-кошторисного бюро побуту щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 не відповідають генеральному плану міста Чернівці та науково-проектній документації «Коригування історико-архітектурного опорного плану і проекту зон охорони пам`яток та визначення меж і режимів використання історичних ареалів міста Чернівців». Про невідповідність намірів будівництва цільовому призначенню земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 свідчать докази в матеріалах справи, яким суд першої інстанції не надав оцінку. В порушення ухвали про забезпечення позову від 1 лютого 2020 року відповідач 18 березня 2020 року вніс зміни до містобудівних умов та обмежень №1075/15 від 11 серпня 2015 року, а 31 березня 2020 року незаконно прийняв рішення про відновлення їх дії. Вважає, що вона довела належними до допустимими доказами порушення своїх прав внаслідок видання відповідачем містобудівних умов та обмежень №1075/15 від 11 серпня 2015 року. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив вказане рішення з порушенням норм процесуального права. Зазначала, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не врахував те, що в матеріалах справи відсутній такий документ, як позовна заява, підготовлена адвокатом Керницькою І.Р. В заяві Колективного проектно-кошторисного бюро побуту відсутній детальний опис робіт, виконаний їх представником, а тому такі роботи (послуги) не доведені належними доказами. Вважала витрати третьої особи на професійну правничу допомогу в сумі 15 350 гривень неспівмірними та такі витрати не бути фактичними та неминучими, а їх розмір є необґрунтованим. Заява про відшкодування судових витрат була подана після закінчення п`ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України. Колективне проектно-кошторисне бюро побуту в апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив вказане рішення з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначав, що ним доведено належними та допустимими доказами понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги. Розмір такої допомоги є розумним, відповідає часу витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт, відповідає критерію співмірності та є виправданим. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи Інші учасники справи відзивів на апеляційні скарги не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 11 серпня 2015 року Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради Колективному проектно-кошторисному бюро побуту, як замовнику, були видані містобудівні умови та обмеження №1075/15 для забудови земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 багатоквартирними житловими будинками з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом (а.с.48 т.1). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2020 року слід задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року слід залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Колективного проектно-кошторисного бюро побуту слід задовольнити. Так, згідно пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року, № 3038-VI (далі - Закону) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Частиною 2 статті 26 Закону суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Відповідно до частини 2 статті 29 Закону фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи без залучення всіх належних відповідачів. Cуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) інших учасників справи, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункти 2 і 3 частини 2 статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Отже, наведеними нормами процесуального закону визначено, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті. Згідно зі статтею 175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно вимог пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Предметом позову у цій справі є визнання протиправними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 № 1075/15 від 11 серпня 2015 року, які видані Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради Колективному проектно-кошторисному бюро побуту, як замовнику будівництва багатоквартирних житлових будинків з об`єктами громадського обслуговування та паркінгом. Отже, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2 , № 1075/15 від 11 серпня 2015 року породжують права і обов`язки для Колективного проектно-кошторисного бюро побуту, а тому в результаті ухвалення судового рішення у цій справі суд вирішив питання про права та обов`язки зазначеної юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 червня 2019 року в справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення. Згідно з частиною шостою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені статтею 49 ЦПК України. З огляду на вказане Колективне проектно-кошторисне бюро побуту було помилково залучено позивачкою до участі у справі як третя особа, а не в якості співвідповідача. Оскільки позивачка не заявляла клопотання про залучення Колективного проектно-кошторисного бюро побуту до участі у справі в якості співвідповідача, апеляційний суд вважає, що у позові слід відмовити з зазначених підстав. Суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо необґрунтованості та недоведеності позову, оскільки суд може зробити такий висновок лише за наявності всіх належних відповідачів у справі. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постановах від 30 березня 2020 року у справі №750/11196/17 та від 2 вересня 2020 року. Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті. Апеляційний суд в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб в якості відповідачів, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 5 лютого 2020 року у справі №440/1376/13-ц. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належних відповідачів, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним. Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції порушив норми процесуального права та відмовив в позові за його безпідставністю без залучення до участі у справі в якості співвідповідача Колективного проектно-кошторисного бюро побуту, що є самостійною підставою для відмови в позові, а тому апеляційний суд має право вийти за межі доводів апеляційної скарги. Щодо аргументів апеляційних скарг про незаконність додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 3 червня 2020 року у справі №211/1674/19. Згідно договору про надання правової допомоги №9 від 26 лютого 2019 року вбачається, що Колективному проектно-кошторисному бюро побуту професійну правничу допомогу надавала адвокат Керницька О.В. (а.с.125-126 т.4). Відповідно до додатку №1 до даного договору сторони погодили вартість однієї години роботи адвоката за представництво в суді першої інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної з справою, в суді першої інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, в сумі 1300 гривень (а.с.127 т.4). З акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №9 від 26 лютого 2019 року, складеного 28 серпня 2020 року, вбачається, що адвокат Керницька О.В. на аналіз матеріалів справи, підготовку та подання письмових пояснень від 1 березня 2019 року витратила 7 годин, підготовку та подання додаткових пояснень від 16 червня 2020 року витратила 2 години, підготовку та подання заяви про застосування строку позовної давності від 11 серпня 2020 року, клопотання третьої особи від 20 серпня 2020 року витратила 30 хвилин (а.с.137 т.4). З платіжного доручення №3 від 31 серпня 2020 року вбачається, що Колективне проектно-кошторисне бюро побуту сплатило адвокату ОСОБА_2 5350 гривень за надані послуги з професійної правничої допомоги (а.с.138 т.4). З квитанції АТ «Універсал Банк» від 31 серпня 2020 року вбачається, що Колективне проектно-кошторисне бюро побуту сплатило адвокату ОСОБА_2 7000 гривень за надані послуги з професійної правничої допомоги (а.с.132 т.4). Згідно договору про надання правової допомоги №2 від 17 грудня 2019 року Колективному проектно-кошторисному бюро побуту професійну правничу допомогу надавала адвокат Керницька І.Р. (а.с.133-134 т.4). Відповідно до додатку №1 до даного договору сторони погодили вартість однієї години роботи адвоката за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції в сумі 1000 гривень (а.с.135 т.4). З акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №2 від 17 грудня 2019 року, складеного 28 серпня 2020 року, вбачається, що адвокат Керницька І.Р. на представництво клієнта у трьох судових засіданнях в суді першої інстанції витратила 3 години (а.с.130 т.4). З платіжного доручення №2 від 31 серпня 2020 року вбачається, що Колективне проектно-кошторисне бюро побуту сплатило адвокату ОСОБА_3 3000 гривень за надані послуги з професійної правничої допомоги (а.с.138 т.4). Згідно частини 12 статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. З матеріалів справи вбачається, що Колективне проектно-кошторисне бюро побуту заперечувало заявлені позовні вимоги, а тому судові витрати третьої особи підлягають стягненню з позивачки. Апеляційний суд погоджується з аргументом апеляційних скарг про те, що суд першої інстанції в додатковому рішенні помилково зазначив про те, що адвокатом Керницькою І.Р. було підготовлено позовну заяву. Аргумент апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що Колективним проектно-кошторисним бюро побуту не було доведено належними доказами витрати понесені на оплату професійної правничої допомоги спростовуються доказами, які є в матеріалах справи, а саме договором про надання правової допомоги №9 від 26 лютого 2019 року, додатком №1 до вказаного договору, актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28 серпня 2020 року, платіжним дорученням №3 від 31 серпня 2020 року, квитанцією АТ «Універсал Банк» від 31 серпня 2020 року, договором про надання правової допомоги №2 від 17 грудня 2019 року, додатком №1 до вказаного договору, актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28 серпня 2020 року, платіжним дорученням №2 від 31 серпня 2020 року. Згідно частини 5 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, який Верховний Суд виклав у постанові від 9 вересня 2020 року у справі №570/2984/13-ц. Посилаючись на неспівмірність витрат Колективного проектно-кошторисного бюро побуту позивачка не заявляла клопотання в суді першої інстанції про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. З клопотання-заперечення ОСОБА_1 від 3 вересня 2020 року вбачається, що позивачка просила суд відмовити у задоволенні заяви про відшкодування таких судових витрат, а не зменшити їх розмір. Крім того, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). В матеріалах справи відсутні докази які підтверджують неспівмірність витрат Колективного проектно-кошторисного бюро побуту, понесених на оплату професійної правничої допомоги. Також помилковим є аргумент апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заява про відшкодування судових витрат була подана з порушенням строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України. Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно частин 3, 6 статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Рішення у справі судом першої інстанції було ухвалено 25 серпня 2020 року. Закінчення п`ятиденного строку, встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України, припало на вихідний день 30 серпня 2020 року, а тому останнім днем строку є перший після нього робочий день, а саме 31 серпня 2020 року. Заява Колективного проектно-кошторисного бюро побуту була направлена до суду першої інстанції поштою 31 серпня 2020 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с.147 т.4). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Додаткове судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Колективного проектно-кошторисного бюро побуту 15 350 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 серпня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Колективного проектно-кошторисного бюро побуту на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року задовольнити. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 14 вересня 2020 року скасувати. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Колективного проектно-кошторисного бюро побуту 15 350 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 20 листопада 2020 року. Головуючий О.О. Одинак Судді М.І. Кулянда Н.Ю. Половінкіна