Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/9181/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м. Чернівці справа № 727/9181/19 провадження 822/818/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів Перепелюк І.Б., Литвинюк І.М., секретар Чубрей І.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк Олена Ігорівна, ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 травня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк О. І. про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності. Посилався на те, що 22 січня 2013 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В липні 2018 року, звернувшись до нотаріуса, дізнався, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку, що є незаконним. Просив суд: визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0.0195 га, кадастровий номер 7310136300:12:003:0402, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме на Ѕ земельної ділянки, кадастровий номер 7310136300:12:003:0402, що знаходиться за вищевказаною адресою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 травня 2020 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк О. І. про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності відмовлено. Рішення першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Зокрема, зазначає, що є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а тому вважає, що набув право власності на земельну ділянку, на якій розташований належний йому житловий будинок. Також посилається на те, що відповідно до ст.387 ЦК України має право витребувати майно від особи, яка незаконно заволоділа ним. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції 22 січня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 50/100 частини житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який було посвідчено нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. У пункті 9 цього договору зазначено, що земельна ділянка, на якій розташовано вказаний будинок з господарськими будівлями і спорудами, перебуває у державній власності, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні (а.с.11). Згідно з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником 50/100 частки житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.12). Право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7310136300:12:003:0402, що знаходиться по АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , по 50/100 частки, площа земельної ділянки 0,0390 га; прибудинкова територія площею 0,0261 га (капітальна), тимчасово 0,0014 га, капітальна площею 0,00398 га, капітальна площею 0,0001 га (а.с.7-8), відповідно до кадастрового плану, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7310136300:12:003:0402 (а.с.9). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що право власності, на земельну ділянку, кадастровий номер 7310136300:12:003:0402, що знаходиться по АДРЕСА_1 , зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 по 50/100 частки (а.с.10). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК Українивизначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не врахував наступне. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) інших учасників справи, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункти 2 і 3 частини другої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина 2 статті 48 ЦПК України). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Отже, наведеними нормами процесуального закону визначено, що вирішення питання щодо заміни належного відповідача, залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті. Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначив відповідачем лише ОСОБА_2 , а третьою особою ОСОБА_3 . Позивач не заявляв клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як співвідповідача. Згідно зі статтею 175 ЦПК України позивач формулює позовні вимоги і зобов`язаний зазначити належний склад відповідачів у позові, а суд згідно з вимогам пункту 4 частини другої статті 197 ЦПК України - уточнити склад осіб, які беруть участь у справі. Тлумачення статті 51 ЦПК України вказує на те, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову. Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не врахував, що належне вирішення такого спору, без залучення як відповідача ОСОБА_3 , є неможливим. Як вбачається з матеріалів справи, між учасниками справи виник спір щодо земельної ділянки, кадастровий номер 7310136300:12:003:0402, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на яку, згідно з відомостями, право власності зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 .. Тобто зміст і характер відносин між учасниками справи засвідчують, що спір у вказаній справі виник також між позивачем та третьою особою ОСОБА_3 з приводу порушення права позивача на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Проте відповідачем до участі у справі залучено лише одного співвласника спірної земельної ділянки, і не залучено як співвідповідача ОСОБА_3 , якого це рішення безпосередньо стосується. Між тим, вимога про визнати за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме на Ѕ земельної ділянки, кадастровий номер 7310136300:12:003:0402, що знаходиться по АДРЕСА_1 , прямо впливають на права та інтереси ОСОБА_3 . Позивач помилково залучив до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 , оскільки відповідно до положень статті 53 ЦПК України суд не вправі вирішувати питання про права та обов`язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Ураховуючи те, що процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним суд першої інстанції не врахував те, що вказаним позовом порушуються питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , який не залучений до участі в справі як співвідповідач. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц. У силу наданих процесуальним законом повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 367 ЦПК України. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд, вирішуючи питання обґрунтованості та доведеності позову, оскільки суд може зробити такий висновок лише за наявності всіх відповідачів у справі. Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до всіх належних відповідачів, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушеним. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині підлягає зміні, з підстав викладених в цій постанові. Керуючись ст. ст.374, 376,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 травня 2020 року в мотивувальній частині змінити, з підстав викладених в цій постанові. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 22 жовтня 2020 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді : І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк