Постанова 4824 № 757/55549/17-ц

справа № 757/55549/17-ц головуючий у суді І інстанції Шевченко Т.М. провадження № 22-ц/824/15096/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., з участю секретаря Мариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна, про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна, про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 червня 2005 року між ним та ПАТ КБ «Правекс банк» був укладений кредитний договір № 1966-013/05Р, згідно якого він отримав кредит в розмірі 160 000 євро з обов`язком повернути всю суму кредиту до 14 червня 2015 року, а у забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між сторонами також був укладений договір іпотеки № 1966-013/05Р від 14 червня 2005 року, згідно якого він, позивач, передав банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Внаслідок неповної сплати кредитних коштів за ним рахується заборгованість. 31 травня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ КБ «Правекс-Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами № 1, відповідно до якого право грошової допомоги за кредитним договором № 1966-013/05Р від 14 червня 2005 року та забезпечувальними угодами до цього кредитного договору перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». 02 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» і ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» був укладений договір про відступлення прав вимоги по вказаному кредитному договору, за умовами якого ТОВ «Грогвінг Стейт» набуло права вимоги до боржника. 07 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р. 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» і ОСОБА_1 було укладено договори про відступлення прав вимоги по кредитному договору № 1966-01/05Р та договору іпотеки № 1966-013/05Р від 14 червня 2005 року. Позивач вважає, що оскільки відступлення прав вимоги у вказаних договорах відбувалося в обмін на грошові кошти за плату у вигляді дисконту, і розмір грошової вимоги значно перевищує ціну відступлення вимоги, а вартість майна, переданого в іпотеку, є значно більшою, ніж розмір заборгованості, визначеної за кредитним договором та договором іпотеки, то оскаржувані договори, на його думку, є договорами факторингу, однак, на його думку, будь-яких належних доказів, що вказані юридичні особи при набутті права вимоги за вказаними договорами мали право бути факторами, немає, через що просив суд визнати недійсними вказані договори купівлі-продажу прав вимоги в частині відступлення прав вимог по кредитному договору № 1966-013/05Р від 14 червня 2005 року та договору іпотеки № 1966-013/05Р і скасувати запис про іпотеку № 20699882 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_1 . Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрейків І.В., зареєстрований в реєстрі за № 490, 491, в частині відступлення прав вимог по кредитному договору № 1966-013/05Р від 14.06.2005 року і договору іпотеки № 1966-013/05Р, визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 02.06.2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договір відступлення права вимоги від 07.06.2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», договір про відступлення прав вимоги від 16.06.2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_1 в частині відступлення прав вимог за вказаними договорами, скасовано запис про іпотеку № 20699882 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена ОСОБА_1 .. Стягнуто з АТКБ «Правекс Банк» на користь ОСОБА_2 640,00 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_3 768,40 грн. судового збору. Не погодившись із цим рішенням, третя особа ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подалаапеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення в частині визнання недійсними договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, зареєстрованого в реєстрі за № 490, 491, відступлення прав вимоги по кредитному договору та договору іпотеки, договору про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», відступлення прав вимоги за кредитним договором, договору відступлення прав вимоги від 07 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» і ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та в частині відступлення права вимоги по договору іпотеки - скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. При цьому зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено змісту та правової природи оскаржуваних договорів, які є договорами відступлення прав вимоги (цесії) і не являються договорами факторингу, через що сторони правочинів при укладенні оскаржуваних договорів діяли у межах закону та цивільної правоздатності, а також керувалися положеннями ст.ст. 512, 513, 514 ЦК України, а тому будь-які передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволеночастково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року - скасовано, справу переданона новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 05 листопада 2021 року до Київського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача, подані представником - адвокатом Соботником Р.В. на апеляційну скаргу, згідно яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив врахувати висновки Верховного Суду у аналогічних ситуаціях, відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». 22 листопада 2021 року до суду надійшла апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, апелянт просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому зазначає, що заява ОСОБА_2 від 24.04.2019 року про зміну предмету позову, складу учасників справи на її адресу не надсилалась та судом першої інстанції не вирішувалась, сторонам не надавався час для подачі відзиву. Вважає, що позов в редакції, що не була прийнята до розгляду, розглянуто судом першої інстанції помилково з порушенням її процесуальних прав. Вказує, що висновки суду про відсутність у ОСОБА_1 ліцензії на здійснення правочинів факторингу і фінансових операцій є неспроможними. Оспорюванні договори між сторонами не суперечить законодавству. Позивач не є стороною оспорюваного договору про відступлення прав вимог за кредитним договором і у своєму позові не вказав яким чином та які його права порушує договір. 20 грудня 2021 року до суду надійшов відзив позивача, поданий представником - адвокатом Соботником Р.В. на апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 , згідно якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що підстави зміненого позову ті ж самі, що і первісного. Вказане підтверджується ухвалою про закриття підготовчого провадження у справі та оскаржуваним рішенням. Твердження апелянта про її статус, як третьої особи, вважає хибним. Матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ«Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ТОВ«Фінансова компанія «Гровінг Стейт» є належними суб`єктами для укладення договору факторингу. На думку позивача, ОСОБА_1 необґрунтовано стверджує, що нею укладено договір цесії. В судовому засіданні представник третьої особи, ТОВ«Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Даніліна Н.С. просила апеляційні скарги задовольнити. Представник третіх осіб: ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_1 , адвокат Бураков І.О. в судовому засіданні просив апеляційні скарги задовольнити. Представники позивачаадвокати: Соботник Р.В., Грищенко О.М. в судовому засіданні просили апеляційні скаргизалишити без задоволення. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень та розміщення оголошення на сайті, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши пояснення учасників справи, що з`явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, судом встановлено, що14 червня 2005 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 1966-013/05Р, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 160 000,00 євро для споживчих цілей строком до 14 червня 2015 року зі сплатою 14 % річних. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 червня 2005 між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 1966-013/05Р, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 146,9 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 14 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., за реєстровим № 3313. Згідно з пунктом 1.5 договору іпотеки сторони дійшли згоди про те, що вартість предмета іпотеки становить 228 803,00 євро. 31 травня 2017 року між АТ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 490,491. Відповідно до пункту 2.1 договору купівлі-продажу майнових прав з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, з отриманням зустрічної винагороди у вигляді ціни купівлі, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати без права регресу права вимоги за кредитами, прийнявши їх та сплатити ціну купівлі. Винагорода за продаж (відступлення) продавцем покупцеві прав вимоги за кредитами становить гривневий еквівалент 555 039,00 доларів США (пункт 3 договору купівлі-продажу майнових прав). Відповідно до Додатку 1 до договору купівлі-продажу відступлено права вимоги за 340 кредитними договорами. Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі прав вимоги за кредитами (пункт 2.2 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами). Акт приймання-передачі за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований у реєстрі за № 490, 491, між АТ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» був підписаний 31 травня 2017 року. ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права вимоги до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у гривневому еквіваленті станом на 31 січня 2017 року в сумі 4 368 572,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 578 421,21 грн, заборгованість за відсотками - 1 790 151,29 грн (позиція 10 додатку 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами). Квартира АДРЕСА_1 станом на 31 січня 2017 року згідно з позицією 22 додатку 2 договору купівлі-продажу майнових прав вимоги за кредитами, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 490, 491, була оцінена в 6 127 453,00 грн. 02 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р. Пунктом 2.2 договору відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року передбачено, що в дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків позивача/стягувача/кредитора, що випливають з прав вимоги. У пункті 6 додатку 1 до договору відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року визначено вартість за передачу права вимоги за кредитним договором у розмірі 1 184 400,00 грн. Пунктом 2.1 договору про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому права Вимоги, а Новий кредитор набуває Права вимоги шляхом сплати Кредитору вартості Прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором. Новий кредитор сплатив Кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються в порядку та на умовах, передбачених Попереднім договором про відступлення права вимоги № 1 від 12.05.2017 та Додатків до нього. 07 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Андрейків І. В., зареєстрований в реєстрі за № 508, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, посвідченим приватним нотаріусом ККМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрованим в реєстрі за № 3320. 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р. 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за № 5881, за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстровано в реєстрі за № 3320. Пунктом 1 додатку 1 до договору відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_1 , за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, визначено вартість за передачу права вимоги за кредитним договором у розмірі 1 189 301,85 грн. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 серпня 2017 року новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, іпотекодавець ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 , номер запису про іпотеку 20699882, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35471251, від 31 травня 2017 року, приватний нотаріус КМНО Андрейків І. В. Задовольняючи позов про визнання недійсними оспорюваних договорів та скасовуючи запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що: - аналіз договору про відступлення права вимоги від 02 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», та договору відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року, укладеного між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_1 , за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, свідчить про те, що вказані договори за своєю суттю є договорами факторингу; - фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ; - з укладенням договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р відбулася заміна первісного кредитора ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» на ОСОБА_1 , яка не може надавати фінансові послуги; - договором про відступлення прав вимоги від 02 червня 2017 року, укладеним між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, не передбачено право ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» здійснювати наступні відступлення за кредитним договором від 14 червня 2005 року № 1966-013/05Р, тому підстави для укладення договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» та ОСОБА_1 були також відсутні; - у зв`язку із визнанням недійсним договору про відступлення прав вимоги від 16 червня 2017, укладеного між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_1 , та договору про відступлення прав вимоги, укладеного 16 червня 2017 року між ТОВ «ФК «Грогвінг Стейт» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрованого в реєстрі за № 5881, в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1966-013/05Р, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Дем`яненко Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3320, є необхідність у застосуванні наслідків недійсності вказаних договорів шляхом скасування запису про іпотеку № 20699882 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого іпотекодержателем визначена відповідач ОСОБА_1 . Оцінюючи вказані висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 стаття 5 ЦПК України). Отже, судовому захисту в цивільних судах підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та законні інтереси особи. При цьому позивач на власний розсуд визначає, які і яким чином порушені його права. Визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. Положення пунктів 4 і 5 частини 3 статті 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.09.2017 року позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна, про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними. 25 квітня 2019 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну предмету позову з додатками (т.1, а.с. 153-217). Проте, в матеріалах справи відсутні процесуальні рішення суду першої інстанції щодо прийняття заяви позивача про зміну предмету позову. Натомість, ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Шкірая М.І. від 26.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсним та призначити її до судового розгляду по суті (т.1, а.с. 220-221). В подальшому, як вбачається з протоколу судового засідання від 27.07.2020 року судом першої інстанції при ухваленні рішення суду, що оскаржується, розглянуто справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсним (т.2, а.с. 3). А відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Андрейків Інна Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_1 про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсним. Отже, визнаючи недійсними договори про відступлення прав вимоги судом першої інстанції було вирішено питання про права та обов`язки третіх осіб. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше та особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь - які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 року по справі №910/17792/17. Суд першої інстанції вказаних вимог закону та правового висновку не врахував і незаконно задовольнив позовні вимоги, вирішивши питання про права та обов`язки третіх осіб, що не заявляли самостійні вимоги. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості заміни неналежної сторони у справі, це може здійснювативиключно суд першої інстанції. Поряд з цим, колегія суддів вважає неспроможними та критично оцінює доводи сторони позивача щодо здійснення судом першої інстанції процесуальної заміни статусу третіх осіб на відповідачів, що на їх думку знайшло відображення у вступній частині рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року та постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року де зазначено учасників справи, третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», ОСОБА_1 та державного реєстратора Комунального підприємства "Киі?вжитлоспецексплуатація" Рисак Олени Олександрівни, як відповідачів, оскільки такі доводи суперечать матеріалам справи, поясненням апелянтів, які відповідно пояснили, що були залучені до участі у справі виключно, як треті особи і протягом усього розгляду справи їх процесуальний статус не змінювався та будь-які процесуальні рішення, а також дії, судом першої інстанції, передбачені ст.ст. 51, 187, 191 ЦПК України щодо них не проводилися. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, враховуючи, що під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено грубе порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає рішення суду безпідставним та незаконним, а тому таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура