Ухвала КЦС ВС № 177/1163/16-ц

Ухвала Іменем України 19 листопада 2020 року м. Київ справа № 177/1163/16-ц провадження № 61-16215ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сабадин Алла Василівна, та ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності. У червні 2016 року, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року по травень 2015 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0375 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства відповідно, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за позивачем право власності на вказане майно. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження. У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву (про збільшення позовних вимог), в якій проси суд позивач подав уточнену позовну заяву (про збільшення позовних вимог), в якій просив суд встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року по травень 2015 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0375 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства відповідно, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення І поверху загальною площею 35,1 кв. м, в тому числі приміщення офісу № 61-2-61-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення І поверху загальною площею 40,0 кв. м, в тому числі приміщення офісу № 61-6-61-9, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 60,4 кв. м, житловою площею 34,6 кв. м, у будинку АДРЕСА_8 ; квартиру АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення, загальною площею 143,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ); нежитлове приміщення офісу та салону краси, загальною площею 172,4 кв. м., вбудоване в І поверх житлового будинку АДРЕСА_7 (приміщення 41), розподіливши спільно нажите майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за кожним право власності на Ѕ частину вказаного майна. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк до 16 вересня 2019 року. Запропоновано скаржнику надати належні та допустимі докази на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції. У серпні 2020 року вказана цивільна справа повернута з Верховного Суду до Криворізького районного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 направлено до Київського апеляційного суду для визначення підсудності місцевим загальним судом міста Києва. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, оскільки встановлено спеціальний порядок визначення підсудності цивільних справ, що підсудні судам Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, тому наявні підстави для направлення даної справи до Київського апеляційного суду, для визначення підсудності одному із місцевих загальних судів міста Києва. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року повернуто особі, яка її подала. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки ухвала суду про направлення справи для визначення підсудності оскарженню окремо від рішення суду не підлягає, тому апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом і підлягає поверненню. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сабадин А. В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Суди встановили, що у травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності. У червні 2016 року, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року по травень 2015 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0375 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства відповідно, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за позивачем право власності на вказане майно. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2018 року постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження. У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду уточнену позовну заяву (про збільшення позовних вимог), в якій просив встановити факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2004 року по травень 2015 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею 0,25 га та 0,0375 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства відповідно, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення І поверху загальною площею 35,1 кв. м, в тому числі приміщення офісу № 61-2-61-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення І поверху загальною площею 40,0 кв. м, в тому числі приміщення офісу № 61-6-61-9, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 60,4 кв. м, житловою площею 34,6 кв. м, у будинку АДРЕСА_8 ; квартиру АДРЕСА_5 ; нежитлове приміщення, загальною площею 143,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 ); нежитлове приміщення офісу та салону краси, загальною площею 172,4 кв. м., вбудоване в І поверх житлового будинку АДРЕСА_7 (приміщення 41), розподіливши спільно нажите майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнавши за кожним право власності на Ѕ частину вказаного майна. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк до 16 вересня 2019 року. Запропоновано скаржнику надати належні та допустимі докази на підтвердження дійсної вартості спірного нерухомого майна. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі) до суду першої інстанції. У серпні 2020 року вказана цивільна справа повернута з Верховного Суду до Криворізького районного суду Дніпропетровської області. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 направлено до Київського апеляційного суду для визначення підсудності місцевим загальним судом міста Києва. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року повернуто особі, яка її подала. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Частиною другою статті 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Цей припис згідно з позицією абзацу п`ятого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Таким чином, оскаржувана ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сабадин А. В., та ОСОБА_1 ухвала суду першої інстанції про направлення справи для визначення підсудності не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, тобто, оскарження такої ухвали у апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання права власності, за касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сабадин Алла Василівна, та ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. С. Висоцька І. В. Литвиненко