Постанова КГС ВС № 908/2529/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ cправа № 908/2529/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Руда Г. В., за участю представників: позивача - Брижаня Ю. В. (адвоката, в режимі відеоконференції), відповідача-1 - не з`явилися, відповідача-2 - не з`явилися, відповідача-3 - Євдоченко Н. Д. (адвоката, в режимі відеоконференції), відповідача-4 - Самборського Є. О. (адвоката, в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 (колегія суддів: Чус О. В. - головуюча, Дармін М. О., Кощеєв І. М.) і рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 (суддя Боєва О. С.) справі за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Л", 2) Фермерського господарства "Схід-Л", 3) Селянського (фермерського) господарства "Василько", 4) ОСОБА_1 , про стягнення 3 000 000,00 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "ПУМБ") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Л" (далі - ТОВ "Восток-Л") Фермерського господарства "Схід-Л" (далі - ФГ "Схід-Л"), Селянського (фермерського) господарства "Василько" (далі - СФГ "Василько") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) частини заборгованості за основною сумою кредиту за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, укладеним у рамках генерального договору про надання банківських послуг від 24.01.2019 № МБ-ГЛ-ZАР-2046 (далі - Генеральний договір), у розмірі 3 000 000,00 грн. 1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "ПУМБ" зазначало, що в рамках Генерального договору позичальнику - ТОВ "Восток-Л" надало банківську послугу - кредитну лінію згідно із заявою про надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5. Угодою від 25.06.2021 текст заяви було викладено в новій редакції, зокрема, змінено назву правочину на договір про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5. Як зазначало АТ "ПУМБ", з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за Генеральним договором АТ "ПУМБ" (як кредитор) та ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько" та ОСОБА_1 (як поручителі) уклали договори поруки від 23.12.2019 № МБ-П-ZАР-2046/5, від 23.12.2019 № МБ-П-ZАР-2046/6, від 24.01.2019 № МБ-П-ZАР-2046/2. АТ "ПУМБ" посилалося на те, що належним чином виконало свої обов`язки, надало позичальнику грошові кошти в межах ліміту. Відповідно до умов договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 дата припинення чинності ліміту - 27.12.2022 включно із встановленим графіком зміни ліміту заборгованості. У зазначений строк позичальник не виконав у повному обсязі обов`язок щодо повернення кредиту та сплати процентів. Станом на 25.07.2023 заборгованість ТОВ "Восток-Л" за сумою кредиту становить 4 659 932,77 грн. Позивач зазначав, що позичальнику та поручителям були направлені вимоги про погашення простроченої заборгованості, проте позичальник та поручителі своїх зобов`язань не виконали, заборгованість за кредитом не погасили.

2. Короткий зміст судових рішень 2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 908/2529/23, позов АТ "ПУМБ" задоволено. Вирішено стягнути солідарно з ТОВ "Восток-Л", ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько" та ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" частину заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн. 2.2. Задовольняючи позовні вимоги АТ "ПУМБ", суд першої інстанції виходив із того, що договорами поруки (із внесеними до них змінами), укладеними між позивачем та ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько", ОСОБА_1 , визначено, що в разі порушення боржником основного зобов`язання він і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителів у договорах поруки не встановлено, тому кредитор має право вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково як від боржника та поручителя (ів) разом, так і від кожного з них окремо. Посилаючись на положення частини 3 статті 554 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право вимагати стягнення наявної заборгованості солідарно з позичальника - ТОВ "Восток-Л" та поручителів - ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько" та ОСОБА_1 . Ураховуючи умови договорів поруки та положення статті 559 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зауважив, що жодної з підстав для припинення дії договорів поруки не встановлено. Суд першої інстанції встановив, що на момент розгляду справи позичальник та поручителі заборгованість кредитору не сплатили. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ "ПУМБ". Суд першої інстанції також установив, що ТОВ "Восток-Л" надало копію сертифіката № 2300-23-4662 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Запорізькою торгово-промисловою палатою 08.12.2023 за вих. № 03.3/1240. Цим сертифікатом ТОВ "Восток-Л" засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану (тимчасова окупація Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області). Зазначені обставини, які унеможливили виконання зобов`язання в установлений термін, стосуються обов`язку (зобов`язання) - повернення заборгованості за кредитом, починаючи з 26.02.2022, у тому числі за заявою про надання банківської послуги кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 за Генеральним договором, укладеним із АТ "ПУМБ". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 26.02.2022, дата закінчення - тривають станом на 08.12.2023. Суд першої інстанції також зауважив, що СФГ "Василько" надало копію сертифіката № 2300-23-4693 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Запорізькою торгово-промисловою палатою 13.12.2023 за вих. № 03.3/1259. Цим сертифікатом СФГ "Василько" засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області). Зазначені обставини, які унеможливили виконання зобов`язання в установлений термін, стосуються обов`язку (зобов`язання) (забезпечення виконання зобов`язань божника - ТОВ "Восток-Л" за Генеральним договором) з повернення заборгованості за кредитом, починаючи з 26.02.2022, в тому числі за заявою банківської послуги кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, за договором поруки від 23.12.2019 № МБ-П-ZАР-2046/6, укладеним із АТ "ПУМБ". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 26.02.2022, дата закінчення - тривають станом на 13.12.2023. Посилаючись на положення статей 607, 617 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції виснував, що наявність форс-мажорних обставин (збройна агресія російської федерації та введений у зв`язку із цим воєнний стан, тимчасова окупація територій) може бути підставою лише для незастосування заходів відповідальності (зокрема, неустойки: пені та штрафів), але не для звільнення від виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів. Оскільки позивач звернувся з вимогою про стягнення частини заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн, то, за висновком суду, наведені відповідачами доводи щодо форс-мажорних обставин (обставин непоборної сили, настання яких вони не могли передбачити на час укладення відповідних договорів) не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог АТ "ПУМБ". Суди встановили, що негативні наслідки стосовно здійснення господарської діяльності, які настали для відповідачів у зв`язку із форс-мажорними обставинами і на які вони посилаються, не є підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань. Тому суд зазначив, що відсутні підстави для невиконання відповідачами (позичальником та поручителями, які є солідарними боржниками) зобов`язання з повернення кредитних коштів, строк виконання якого настав. 2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог АТ "ПУМБ". Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що поручитель, підписуючи договір поруки, не усвідомлював його умов, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 добровільно підписав договір поруки, яким забезпечив виконання зобов`язань основного боржника за Генеральним договором та за договором надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 з кредитним лімітом 4 768 615,00 грн. Як зазначив суд, факт підписання договору сторонами не заперечується, відсутні й докази обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1 . Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що посилання представника поручителя ОСОБА_1 на нерозуміння умов договору поруки не спростовує факту належного укладення правочину та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за зобов`язаннями основного боржника. Апеляційний господарський суд установив, що матеріали справи № 908/2529/23 містять розрахунок (доданий до позовної заяви АТ "ПУМБ"), а також банківські виписки, в яких відображені відомості про рух коштів щодо видачі (перерахування) кредиту ТОВ "Восток-Л" та його часткового погашення. Тому суд відхилив доводи ОСОБА_1 про невиконання позивачем вимог щодо надання розрахунку заборгованості за кредитом. Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про його неознайомлення з відповідною редакцією Правил надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, якими, зокрема, передбачено порядок та черговість виконання боргових зобов`язань. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що такі доводи суперечать змісту пункту 1.3 статті 1 договорів поруки (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 25.06.2021, підписаними поручителями), відповідно до яких будь-які зміни, що можуть відбутися, у тому числі й зміни до тексту Правил надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, розміщених на офіційному інтернет-сайті Банку за електронною адресою: https://www.pumb.ua/, не потребують письмового погодження поручителя і вважаються такими, що були заздалегідь погоджені ним. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи ОСОБА_1 про наявність форс-мажорних обставин, зазначив, що з урахуванням положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також положень статей 617 Цивільного кодексу України наявність форс-мажорних обставин може бути підставою лише для незастосування заходів відповідальності (штрафних санкцій), але не для звільнення від виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів. За висновком суду, позовна вимога АТ "ПУМБ" про стягнення основного боргу в сумі 3 000 000,00 грн, не є мірою відповідальності, тому доводи ОСОБА_1 щодо форс-мажорних обставин не є підставою для відмови в задоволенні позову АТ "ПУМБ". Суд апеляційної інстанції також виснував, що оскільки договір про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 укладений між юридичними особами, то на правовідносини, що виникли за цим договором, вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються. Порука є способом забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають із кредитного договору. Тому, за висновком суду, в цих правовідносинах позичальник (юридична особа) та поручитель (фізична особа) не можуть розглядатися як споживачі послуг банку, правовідносини між якими регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Натомість, за висновком суду, спірні правовідносини за договором поруки повністю врегульовані параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи ОСОБА_1 про необхідність розгляду справи щодо стягнення заборгованості з поручителя - фізичної особи в суді загальної юрисдикції. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що договір поруки має додатковий (акцесорний) характер до основного зобов`язання - кредитного договору та укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно із частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України відповідає перед кредитором солідарно з позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Сторонами основного зобов`язання є юридичні особи: АТ "ПУМБ" та ТОВ "Восток-Л", тому спір щодо правочину, укладеного для його забезпечення, також, за висновком суду, підвідомчий господарському суду. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні суду першої інстанції.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї 3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 908/2529/23 скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ "ПУМБ" до ТОВ "Восток-Л", ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько", ОСОБА_1 про стягнення боргу за Генеральним договором про надання банківських послуг та договорами поруки в повному обсязі. Скаржник також просить виключити з тексту постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 908/2529/23 такі абзаци: "Застосування мораторію у вигляді звільнення від обов`язку сплати грошового зобов`язання за договором кредиту є за своєю правовою природою саме відстроченням виконання зобов`язання і не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішення згідно з пунктом 10-7 розділу ХІІІ «прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів зазначає, що зобов`язання за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 від 25.06.2021, укладеного в рамках Генерального договору про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-ZАР-2046 від 24.01.2019, дійсно підпадають під ознаки, визначені Законом України «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» від 27.03.2025 № 4340-IX. Проте, з системного аналізу пунктів 23- 29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України вбачається ряд умов для застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту, з-поміж іншого, прийняття кредитором рішення про застосування мораторію за результатами розгляду відповідної заяви позичальника або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу". 3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду - викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, щодо основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту пересічного споживача банківських послуг; - викладених у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, щодо тлумачення принципу contra proferentem; - викладених у постанові від 07.04.2023 у справі № 924/199/20, щодо можливості звернутися із зустрічною позовною заявою до господарського суду; - викладених у постанові від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц, щодо врахування принципів, передбачених статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час застосування процесуального законодавства. Касаційна скарга з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пунктів 23- 29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України до спірних правовідносин. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду клопотання від 18.12.2023 про огляд письмових доказів, зокрема, про огляд та витребування оригіналів розрахунку позовних вимог АТ "ПУМБ" і розрахунку заборгованості з урахуванням умов укладеного позивачем та ТОВ "Восток-Л" договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, укладеного в рамках Генерального договору. За твердженням скаржника, внаслідок цього суди безпідставно визнали обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи наданий позивачем розрахунок боргу за сумою кредиту, не врахувавши умов Генерального договору та договорів поруки, й не встановили дійсного розміру заборгованості. ОСОБА_1 також зазначає, що суд першої інстанції ухвалою від 09.11.2023 безпідставно закрив підготовче провадження, не підготувавши справу до розгляду по суті в повному обсязі, оскільки належним чином не вирішив подану 02.11.2023 заяву про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 . Тим самим, на думку скаржника, суд порушив вимоги пункту 1 частини 1 статті 177 та частини 2 статті 181 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зауважує, що 05.12.2023 в судовому засіданні суд першої інстанції розглянув зазначену заяву та відмовив у закритті провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , проте в резолютивній частині цієї ухвали вказав лише про відкладення розгляду справи № 908/2529/23. ОСОБА_1 посилається на безпідставну відмову суду першої інстанції у прийнятті до розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 , поданого 08.12.2023, про визнання недійсним договору поруки від 24.01.2019 № МБ-П-ZАР-2046/2, укладеного між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 ОСОБА_1 стверджує, що апеляційний господарський суд позбавив представника скаржника права й можливості надати пояснення в судовому засіданні 17.12.2025, чим обмежив доступ останнього до правосуддя. Скаржник також зазначає, що йому не було забезпечено можливості надати пояснення по суті апеляційної скарги. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , перебрав на себе повноваження суду касаційної інстанції в частині формування правових висновків. Крім того, ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки положенням пункту 19 Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятої 09.04.1985 за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй. У вказаному пункті зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти та виключення основних прав у контрактах. Скаржник також наголошує на відсутності правової оцінки висновку, викладеного в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 , щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували положення статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". На думку скаржника, суди помилково зазначили, що положення цього Закону не поширюються на спірні правовідносини, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 не є господарюючим суб`єктом, хоча водночас є учасником цього господарського процесу. Крім того, скаржник наголошує на недослідженні судами змісту банківських правил та умов банківського продукту, на які посилався позивач. Скаржник також зазначає про порушення Банком принципів добросовісності та справедливості на момент укладення договору поруки, оскільки, на думку ОСОБА_1 , позивач не виконав свого обов`язку щодо оцінки платоспроможності клієнта, в тому числі й поручителя, а суди попередніх інстанцій не надали оцінки наведеним доводам скаржника. 3.3. АТ "ПУМБ" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 908/2529/23 - без змін. АТ "ПУМБ" зазначає, що підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні, а доводи, наведені представником скаржника в касаційній скарзі, не обґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства. За твердженням АТ "ПУМБ", належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема виписками за рахунками АТ "ПУМБ", підтверджено наявність у позичальника заборгованості перед Банком за кредитним договором у розмірі 4 768 615,00 грн. 3.4. СФГ "Василько" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 908/2529/23 скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТ "ПУМБ". СФГ "Василько" вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, оскільки, на думку відповідача, встановити дійсний розмір заборгованості за овердрафтом без розрахунку усіх нарахувань та результатів обробки платежів неможливо. СФГ "Василько" у відзиві також зазначає, що твердження й доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, є обґрунтованими.

4. Обставини справи, встановлені судами 4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 24.01.2019 АТ "ПУМБ" та ТОВ "Восток-Л" уклали Генеральний договір, предметом якого є надання Банком банківських послуг клієнту. За умовами цього договору клієнт приймає та зобов`язується належним чином виконувати встановлені ним зобов`язання, зокрема своєчасно й у повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг. 4.2. У пункті 2.1 Генерального договору визначено, що забезпеченням боргових зобов`язань клієнта за цим договором є угоди про забезпечення, укладені між Банком та клієнтом / майновими поручителями / поручителями щодо забезпечення, зазначеного в додатку А до цього договору, а також інші угоди про забезпечення та інші забезпечення, що будуть укладені / оформлені в майбутньому. 4.3. Як установили суди, надалі сторони укладали додаткові угоди про внесення змін до Генерального договору. Зокрема, додатковою угодою від 23.12.2019 № 3 внесено зміни, зокрема, до пункту А18 його преамбули та викладено цей пункт у новій редакції, згідно з якою визначено, що ФГ "Схід-Л" та СФГ "Василько" є підприємствами, які входять до складу групи клієнта. 4.4. 25.06.2021 сторони Генерального договору уклали додаткову угоду № 9, відповідно до якої домовилися викласти текст Генерального договору (крім пунктів А1-А9 преамбули й розділу "Реквізити та підписи сторін") у новій редакції. Згідно з умовами Генерального договору в редакції додаткової угоди від 25.06.2021 № 9, зокрема, встановлено генеральний ліміт - 50 000 000,00 грн; дата закінчення строку дії генерального ліміту - 25.05.2031; бізнес-група клієнта - ФГ "Схід-Л" та СФГ "Василько". 4.5. Пунктами 1.1, 2.1, 2.3, 2.7 Генерального договору в редакції додаткової угоди від 25.06.2021 № 9, зокрема, визначено, що з моменту набуття чинності цією додатковою угодою для всіх правовідносин сторін за Генеральним договором набувають чинності Правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, розміщені на інтернет-сайті Банку за електронною адресою: https://www.pumb.ua/ (тут і далі - Правила), та втрачають чинність Правила надання банківських послуг АТ "ПУМБ" корпоративним клієнтам малого бізнесу - агробізнес-підприємствам в рамках Генерального договору про надання банківських послуг. Права та обов`язки сторін за Генеральним договором регламентуються цим Договором та Правилами. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між умовами Правил і положеннями Генерального договору положення Генерального договору мають пріоритет. Положення договору про надання банківської послуги, відмінні від умов цього Договору та/або Правил, мають переважне право застосування перед умовами цього Договору та Правил. 4.6. Підписанням цього Договору клієнт підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну, остаточну безстрокову і безвідкличну згоду з усіма умовами Правил. З моменту укладення цього Договору Правила стають його невід`ємною частиною. Підписанням цього Договору клієнт підтверджує отримання ним у день підписання цього Договору (за обраним ним способом) тексту Правил (пункти 3.1, 3.2 Генерального договору в редакції додаткової угоди від 25.06.2021 № 9). 4.7. У пункті 17.5 розділу 17 Правил надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, що діють із 17.07.2023, передбачено, що повідомлення будуть вважатись поданими належним чином, у тому числі, якщо вони надіслані в електронній формі - засобами системи дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у Банку (зокрема, система "Клієнт / Банк / "Інтернет Банкінг" тощо), системи електронного документообігу "Вчасно". Сторони погодили, що датою отримання таких повідомлень вважається дата його відправлення (якщо таке відправлення було здійснене в банківський день) або перший за днем відправлення банківський день (якщо відправлення було здійснене у вихідний, святковий або інший неробочий день). У вказаному пункті Правил визначено, що сторони приймають на себе ризик та всю відповідальність за дії будь-яких осіб, які отримали доступ до засобів системи зв`язку і передачі повідомлень, яку вони використовують. Клієнт погоджується з тим, що повідомлення, направлені йому Банком будь-яким із способів, зазначених у цьому розділі Правил, будуть вважатися поданими належним чином та способом, що дозволяє встановити дату їх відправлення. Сторони погодилися, що вони вправі на свій розсуд обирати передбачені для них цими Правилами способи подання документів та/або повідомлень, передбачені Генеральним договором, за винятком випадків, коли Генеральним договором або законом передбачені виключна форма та/або спосіб направлення документів та/або повідомлень. Для цілей подання повідомлень та/або документів вважаються актуальними реквізити сторін, зазначені в останньому за часом укладення договорі. 4.8. Згідно з пунктом 2.2 Генерального договору в редакції додаткової угоди від 25.06.2021 № 9 та пунктом 3.1 Правил Банк надає клієнту банківські послуги, а клієнт приймає банківські послуги та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в цьому Договорі, Правилах та договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг. 4.9. Господарські суди зазначили, що 28.12.2020 АТ "ПУМБ" та ТОВ "Восток-Л" підписали заяву про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 до Генерального договору у зв`язку з отриманням клієнтом права на участь у державній програмі "Доступні кредити 5- 7- 9 %" (далі - Програма). 4.10. У розділі І заяви визначені стандартні умови користування банківською послугою, у розділі ІІ - особливі умови користування банківською послугою протягом періоду, в якому клієнт має право на участь у Програмі. У розділі ІІ, зокрема, встановлено, що в разі дострокової втрати клієнтом права на участь у Програмі (зокрема, у випадках, передбачених пунктом 1.2.2.3 цієї заяви) умови цього розділу втрачають чинність та набувають чинності умови розділу І цієї заяви. З дати підписання сторонами цієї заяви набувають чинності тільки умови розділу ІІ цієї заяви. 4.11. Згідно із цією заявою визначено: вид банківської послуги - кредитна лінія; цільове призначення - фінансування оборотного капіталу; дата надання банківської послуги - 28.12.2022; ліміт банківської послуги - 4 768 615,00 грн; дата припинення чинності ліміту - 27.12.2022 включно. 4.12. 30.04.2021 АТ "ПУМБ" та клієнт підписали заву про зміну умов наданої банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 до Генерального договору. 4.13. Угодою від 25.06.2021 про зміну умов банківської послуги - кредитної лінії, наданої за заявою про надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, цю заяву, крім розділу "Реквізити та підписи сторін", викладено в новій редакції, в тому числі змінено назву правочину на: "Договір про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 від 25.06.2021". 4.14. Надалі до зазначеного договору про надання банківської послуги його сторони уклали додаткові угоди від 10.11.2021 № 1 та від 23.12.2021 № 2, згідно з якими цей договір було викладено в новій редакції, крім преамбули договору й розділу "Реквізити та підписи сторін". 4.15. Остаточні умови договору про надання банківської послуги викладені в додатковій угоді від 23.12.2021 № 2. 4.16. Відповідно до пункту 1.1 розділу І договору про надання банківської послуги в редакції додаткової угоди № 2 з моменту укладення цього договору до дня, наступного за днем припинення права клієнта на участь у Програмі (незалежно від підстав), або в разі припинення / призупинення більше 6 місяців поспіль здійснення Фондом розвитку підприємництва виплат державної підтримки (припинення фінансування Програми з боку держави, прийняття нормативно-правових актів, обов`язкових до виконання Фондом розвитку підприємництва, що унеможливлюють здійснення Фондом розвитку підприємництва виплат державної підтримки), клієнт користується послугою на умовах, наведених у цьому розділі. 4.17. Умови користування банківською послугою протягом періоду, в якому клієнт не має права на участь у програмі, визначені в розділі ІІ. 4.18. У договорі про надання банківської послуги в редакції додаткової угоди від 23.12.2021 № 2 встановлено: ліміт банківської послуги - 4 768 615,00 грн; тип кредитної лінії - поновлювальна кредитна лінія; дата припинення чинності ліміту банківської послуги - 27.12.2022 включно. 4.19. Відповідно до графіка зміни ліміту заборгованості в редакції додаткової угоди № 2 передбачено зменшення ліміту: 27.03.2022 - 2 384 308,00 грн; 27.11.2022 - 1 192 154,00 грн; 27.12.2022 - 3 576 461,00 грн; сума залишку ліміту станом на 27.12.2022 - 0 грн. 4.20. Як зазначили суди, на виконання договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 АТ "ПУМБ" перерахувало на рахунок ТОВ "Восток-Л" кредитні кошти. Загальний розмір кредитних коштів, наданих АТ "ПУМБ" ТОВ "Восток-Л", становить 7 036 575,44 грн. 4.21. ТОВ "Восток-Л" не заперечувало факту видачі йому кредиту та наявності заборгованості за основною сумою кредиту. 4.22. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань ТОВ "Восток-Л" за Генеральним договором були укладені такі договори поруки: 1) АТ "ПУМБ" та ФГ "Схід-Л" (поручитель) уклали договір поруки від 23.12.2019 № МБ-П-ZАР-2046/5; 2) АТ "ПУМБ" та СФГ "Василько" (поручитель) уклали договір поруки від 23.12.2019 № МБ-П-ZАР-2046/6; 3) АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 (поручитель) уклали договір поруки від 24.01.2019 № МБ-П-ZАР-2046/2. 4.23. До цих договорів поруки АТ "ПУМБ" та поручителі також укладали додаткові угоди. 4.24. Як зазначили суди, згідно з укладеними до кожного з договорів поруки додатковими угодами від 25.06.2021 тексти цих договорів викладено в нових редакціях. 4.25. За умовами пунктів 1.1, 1.2 статті 1 договорів поруки в редакції додаткових угод, укладених 25.06.2021 між Банком та кожним із поручителів (які, як установили суди, за своїм змістом є тотожними), поручителі відповідають перед кредитором за виконання в повному обсязі боржником - ТОВ "Восток-Л" зобов`язань за основним зобов`язанням, до складу якого входить: Генеральний договір із генеральним лімітом - 50 000 000 грн, з усіма чинними та такими, що можуть бути внесені в майбутньому, змінами й доповненнями до нього, зокрема додатковою угодою від 25.06.2021 №

9. У разі порушення боржником основного зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 4.26. У пункті 1.3 статті 1 договорів поруки (зміст яких, як зазначили суди, є тотожним) також визначено, що зміни в основному зобов`язанні, які не пов`язані зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя за договором поруки, жодним чином не впливають на обов`язки поручителя та не потребують його згоди. При цьому зміни, які можуть відбутися в основному зобов`язанні у випадках, що були прямо передбачені в тексті договору, з якого випливає основне зобов`язання (в тому числі в тексті Правил), та ті, що тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя, не потребують письмового погодження поручителя. Зважаючи на те, що поручитель до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами договору, з якого випливає основне зобов`язання, такі зміни вважаються заздалегідь погодженими поручителем. 4.27. Поручитель цим надає кредитору такі запевнення та гарантії: поручитель повністю ознайомився з договором (ами), з якого (яких) випливає основне зобов`язання, виконання якого (яких) забезпечене порукою за цим договором, всі умови цього (цих) договору (ів) йому зрозумілі; поручитель зобов`язується протягом дії цього договору самостійно отримувати від боржника інформацію та здійснювати контроль щодо своєчасності виконання боржником основного зобов`язання (підпункти 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 договорів поруки). 4.28. Як зазначили суди, відповідно до умов договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 (з подальшими змінами), укладеного в рамках Генерального договору, встановлена остаточна дата припинення чинності ліміту банківської послуги - 27.12.2022 включно; за встановленим графіком зміни ліміту заборгованості сума зменшення ліміту заборгованості: 27.11.2022 - 1 192 154,00 грн, 27.12.2022 - 3 576 461,00 грн. 4.29. Наявними в матеріалах справи доказами, які надані позивачем, підтверджується, що на умовах зазначеного договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 (поновлювальна кредитна лінія) Банк надав (перерахував на рахунок) ТОВ "Восток-Л" кредитні кошти в загальному розмірі 7 036 575,44 грн. 4.30. Згідно з банківськими виписками за особовим рахунком ТОВ "Восток-Л" за період із 28.12.2020 до 25.07.2023 в рахунок погашення суми виданого кредиту 10.12.2021 надійшли грошові кошти в розмірі 2 376 642,67 грн. Крім того, 29.11.2022 та 28.12.2022 за особовим рахунком відображено автоматичну рекласифікацію стандартної заборгованості в прострочену, а саме: на суму 1 083 471,77 грн та на суму 3 576 41,00 грн відповідно, що в загальному розмірі становить 4 659 932,77 грн. 4.31. Як установили суди, АТ "ПУМБ" у позовній заяві зазначало, що у визначений строк ТОВ "Восток-Л" не виконало в повному обсязі обов`язок щодо повернення кредиту та сплати процентів. 4.32. Позивач направляв ТОВ "Восток-Л" вимогу від 26.07.2023 № КНО-61.1.3.1/188 про погашення простроченої заборгованості за Генеральним договором, у тому числі за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, укладеним у рамках Генерального договору, в загальному розмірі 5 197 663,48 грн, із яких: 4 659 932,77 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту та 537 730,71 грн - прострочена сума за процентами за користування кредитом. Банк вимагав негайно погасити прострочену заборгованість. Ця вимога АТ "ПУМБ" підписана за допомогою кваліфікованого електронного підпису представника Банку та відправлена 26.07.2023 (середа) через систему "Internet-bankingVeg@net", а також на адресу електронної пошти клієнта, зазначену в останній за датою укладення додатковій угоді від 23.12.2021 № 2 до кредитного договору. Згідно з умовами пункту 17.5 Правил повідомлення вважаються отриманими в день їх відправлення, тобто 26.07.2023. 4.33. АТ "ПУМБ" також 26.07.2023 направило кожному із поручителів (ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько" та ОСОБА_1 ) в електронній формі на електронні адреси, вказані в договорах поруки (у додаткових угодах до них), a юридичним особам додатково й через систему "Internet-bankingVeg@net", вимоги щодо виконання зобов`язань за договорами поруки. 4.34. Як зазначили суди, в пункті 2.1 статті 2 договорів поруки (зі змінами) визначено, що в разі порушення зобов`язання боржником, у тому числі невиконання та/або неналежного виконання ним основного зобов`язання в строки, визначені договором, із якого випливає основне зобов`язання, поручитель зобов`язаний у перший день порушення боржником основного зобов`язання (або певної його частини) виконати таке основне зобов`язання (або певну його частину), незалежно від факту направлення йому кредитором вимоги. При цьому кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення основного зобов`язання боржником. 4.35. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що поручителі свої зобов`язання за договорами поруки не виконали, тому залишок непогашеної суми кредиту за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 склав 4 659 932,77 грн. 4.36. Позивач надав розрахунок заборгованості за сумою кредиту ТОВ "Восток-Л" за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZAP-2046/КЛ5 станом на 25.07.2023, згідно з яким ТОВ "Восток-Л" не здійснило погашення кредиту за затвердженим графіком: 27.11.2022 - на суму 1 083 471,77 грн та 27.12.2022 - на суму 3 576 461 грн, унаслідок чого залишок непогашеної суми кредиту ТОВ "Восток-Л" складає 4 659 932,77 грн. 4.37. У зв`язку з невиконанням ТОВ "Восток-Л" зобов`язань за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZAP-2046/КЛ5 АТ "ПУМБ" звернулося до суду із позовом до ТОВ "Восток-Л" та поручителів (ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько" та ОСОБА_1 ) про солідарне стягнення з відповідачів частини заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн. 5.

Позиція Верховного Суду 5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке. 5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги АТ "ПУМБ" про солідарне стягнення з ТОВ "Восток-Л" та поручителів (ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько" і ОСОБА_1 ) частини заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 000 000,00 грн у зв`язку з невиконанням ТОВ "Восток-Л" зобов`язань за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZAP-2046/КЛ5. 5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 5.5. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). 5.6. Суди встановили, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору банківських послуг, який за своєю природою є кредитним договором, а з метою забезпечення зобов`язань за цим договором укладено договори поруки. 5.7. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 5.8. Згідно з положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 5.9. За змістом частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 5.10. Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 5.11. Згідно із частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. 5.12. Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. 5.13. Відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. 5.14. Суди встановили, що 24.01.2019 ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько", ОСОБА_1 (як поручителі) та АТ "ПУМБ" (як кредитор) уклали договори поруки, за умовами яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання в повному обсязі боржником - ТОВ "Восток-Л" зобов`язань за основним зобов`язанням, до складу якого входить: Генеральний договір із генеральним лімітом - 50 000 000 грн з усіма чинними і такими, що можуть бути внесені в майбутньому, змінами й доповненнями до нього, зокрема, додатковою угодою від 25.06.2021 №

9. Відповідно до пункту 1.2 договорів поруки у разі порушення боржником основного зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Крім того, суди встановили, що станом на день розгляду справи позичальник і поручителі заборгованість не погасили; доказів сплати боргу, неправильності розрахунку заборгованості або контррозрахунків відповідачі не подали; наданий позивачем розрахунок боргу за основною сумою кредиту є обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи. 5.15. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги АТ "ПУМБ" є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. 5.16. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 908/2529/23. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 5.17. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.18. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду: - викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, щодо основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту пересічного споживача банківських послуг; - викладених у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, щодо тлумачення принципу contra proferentem; викладених у постанові від 07.04.2023 у справі № 924/199/20, щодо можливості звернутися із зустрічною позовною заявою до господарського суду; - викладених у постанові від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц, щодо врахування принципів, передбачених статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під час застосування процесуального законодавства. Крім того, ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки положенням пункту 19 Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятої 09.04.1985 за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй. У цьому пункті зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти та виключення основних прав у контрактах. Скаржник також наголошує на відсутності правової оцінки висновку, викладеного в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 , щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували положення статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". На думку скаржника, суди помилково зазначили, що положення цього Закону не поширюються на спірні правовідносини, оскільки ОСОБА_1 не є господарюючим суб`єктом, натомість є учасником цього господарського процесу. Крім того, скаржник посилається на недослідження судами змісту банківських правил та умов банківського продукту, на які посилався позивач. Скаржник зазначає про порушення позивачем принципів добросовісності та справедливості на момент укладення договору поруки, оскільки, на думку ОСОБА_1 , позивач не виконав свого обов`язку щодо оцінки платоспроможності клієнта, в тому числі поручителя, а суди попередніх інстанцій не надали оцінки наведеним доводам скаржника. 5.19. Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок: "З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору". Колегія суддів зазначає, що, ухвалюючи постанову у справі № 342/180/17-ц, Велика Палата Верховного Суду послалася на пункт 19 Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятої 09.04.1985 за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй, в якому зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Велика Палата Верховного Суду також урахувала висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 , щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". За змістом цього висновку, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема в договорах про надання споживчого кредиту. 5.20. У справі № 342/180/17-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при укладенні договору з фізичною особою банк не дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. На відміну від справи, яка розглядається, правовідносини в цивільній справі № 342/180/17-ц виникли з договору споживчого кредитування, тому Суд ураховував вимоги законодавства про захист прав споживачів. 5.21. Колегія суддів зазначає, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є лише громадянин (фізична особа), який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. Порука є способом забезпечення зобов`язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору. Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника в договорі споживчого кредиту, тобто споживача. Договір поруки не є договором щодо придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов`язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії. Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому в цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів". Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 4823/144/25. 5.22. Тому ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки він є поручителем боржника - юридичної особи, а спірні правовідносини виникли на підставі договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ- ZАР-2046/КЛ5. Тому положення Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин не застосовуються. Наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи щодо неврахування судами попередніх інстанцій положень Закону України "Про захист прав споживачів" були викладені в апеляційній скарзі, і цим доводам було надано оцінку судом апеляційної інстанції з посиланням на обставини справи та докази у ній. Зокрема, суд апеляційної інстанції виснував, що оскільки договір про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 укладений між юридичними особами, то на правовідносини, що виникли за цим договором, вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються. Порука є способом забезпечення зобов`язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають із кредитного договору. Тому, за висновком суду, в цих правовідносинах позичальник (юридична особа) та поручитель (фізична особа) не можуть розглядатися як споживачі послуг банку, правовідносини між якими регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Натомість, за висновком суду, спірні правовідносини за договором поруки повністю врегульовані параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України. 5.23. Крім того, як установили суди, ОСОБА_1 добровільно підписав договір поруки, яким забезпечив виконання зобов`язань основного боржника за Генеральним договором та за договором надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 із кредитним лімітом 4 768 615,00 грн; факт підписання договору сторони не заперечують. При цьому суд апеляційної інстанції також установив, що докази обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1 відсутні; поручитель не навів та не довів наявності передбачених законом підстав недійсності правочину, зокрема, укладення договору під впливом помилки, обману, насильства, тяжких обставин або істотної омани щодо його змісту; доказів того, що волевиявлення поручителя не було вільним та усвідомленим або що він був введений в оману щодо характеру й обсягу прийнятих на себе зобов`язань, до матеріалів справи не подано. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання представника скаржника / поручителя на нерозуміння ОСОБА_1 умов договору поруки не спростовує факту належного укладення правочину та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за зобов`язаннями основного боржника. Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими доводи скаржника про його неознайомлення з відповідною редакцією Правил, якими, зокрема, передбачено порядок та черговість виконання боргових зобов`язань. При цьому суд установив, що ці доводи суперечать змісту пункту 1.3 статті 1 договорів поруки (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 25.06.2021), відповідно до яких будь-які зміни, що можуть відбутися, в тому числі й зміни до тексту Правил, розміщених на офіційному інтернет-сайті Банку за електронною адресою: https://www.pumb.ua/, не потребують письмового погодження поручителя та вважаються такими, що були заздалегідь погоджені ним. З огляду на викладене необґрунтованими є доводи скаржника про те, що суди не взяли до уваги правовий статус ОСОБА_1 як фізичної особи, яка є слабшою стороною договору поруки. Це стосується і тверджень щодо необізнаності ОСОБА_1 з умовами договору поруки та Правилами. Крім того, оскільки пункт 19 Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятої 09.04.1985 за № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй, та висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 , щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", стосуються правовідносин щодо споживчого кредитування, то не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Відтак доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій зазначених положень Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" та висновків Конституційного Суду України є необґрунтованими. 5.24. У постанові об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, на яку посилається скаржник, викладено висновок, відповідно до якого в разі якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3 та 4 статті 213 Цивільного кодексу України, слід застосовувати принцип contra proferentem. Тлумачення сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) полягає в тому, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому зазначене правило застосовується не лише тоді, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й у разі використання стандартної умови, розробленої третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але й щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party). 5.25. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дослідили зміст Генерального договору, додаткових угод до нього, Правил, що діють із 17.07.2023, заяви про надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 до Генерального договору, угоди від 25.06.2021 про зміну умов банківської послуги - кредитної лінії, наданої за заявою про надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, договорів поруки від 23.12.2019 № МБ-П-ZАР-2046/5 та № МБ-П-ZАР-2046/6, від 24.01.2019 № МБ-П-ZАР-2046/2, додаткових угод від 25.06.2021 до договорів поруки. З урахуванням змісту зазначених договорів суд першої інстанції, посилаючись на положення частини 3 статті 554 Цивільного кодексу України, виснував, що позивач має право вимагати стягнення наявної заборгованості солідарно з позичальника - ТОВ "Восток-Л" та поручителів - ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько" та ОСОБА_1 . Ураховуючи умови договорів поруки та положення статті 559 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зауважив, що жодної з підстав для припинення дії договорів поруки не встановлено. Суд першої інстанції встановив, що на момент розгляду справи позичальник і поручителі заборгованість перед кредитором не погасили. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ "ПУМБ". Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що поручитель, підписуючи договір поруки, не усвідомлював його умов, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 добровільно підписав договір поруки, яким забезпечив виконання зобов`язань основного боржника за Генеральним договором та за договором надання банківської послуги - кредитної лінії від 28.12.2020 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5 із кредитним лімітом 4 768 615,00 грн. Як зазначив суд, факт підписання договору сторонами не заперечується, відсутні й докази обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_1 . Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання представника поручителя ОСОБА_1 на нерозуміння умов договору поруки не спростовує факту належного укладення правочину та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за зобов`язаннями основного боржника. Апеляційний господарський суд установив, що матеріали справи № 908/2529/23 містять розрахунок (доданий до позовної заяви АТ "ПУМБ"), а також банківські виписки, в яких відображені відомості про рух коштів щодо видачі (перерахування) кредиту ТОВ "Восток-Л" та відомості про часткове погашення кредиту, тому відхилив доводи ОСОБА_1 про невиконання позивачем вимог щодо надання розрахунку заборгованості за кредитом. Суд апеляційної інстанції також визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про його неознайомлення з відповідною редакцією Правил, якими, зокрема, передбачено порядок та черговість виконання боргових зобов`язань. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що ці доводи суперечать змісту пункту 1.3 статті 1 договорів поруки (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 25.06.2021, підписаними поручителями), згідно з якими будь-які зміни, що можуть відбутися, у тому числі й до тексту Правил, розміщених на офіційному інтернет-сайті АТ "ПУМБ" за електронною адресою: https://www.pumb.ua/, не потребують письмового погодження поручителя та вважаються такими, що були заздалегідь погоджені ним. 5.26. Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст Правил, умови кредитування та умови забезпечення кредиту, встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. 5.27. Отже, доводи скаржника про неврахування судами наведеного висновку Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки суди не встановили обставин щодо різного тлумачення умов зазначених договорів та Правил сторонами, натомість встановили обставини щодо невиконання відповідачами своїх зобов`язань перед позивачем. 5.28. Скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц викладено висновок про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний господарський суд не забезпечив можливості представнику скаржника надати пояснення в судовому засіданні 17.12.2025, чим позбавив скаржника доступу до правосуддя. Скаржник також зазначає, що він був позбавлений можливості надати пояснення по суті апеляційної скарги. 5.29. Згідно зі статтею 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. 5.30. Частинами 1, 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку, коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. 5.31. Отже, особа, яка ініціює питання щодо участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, несе всі ризики технічних збоїв (переривання зв`язку внаслідок знеструмлення, несправності власного обладнання чи платформи, втрати інтернет-зв`язку), які сталися не з вини суду, крім випадку, коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. 5.32. Колегія суддів установила, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 908/2529/23, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 у справі № 908/2529/23; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 23.04.2025 о 10 год 20 хв; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, відзиви тощо) на електронну адресу суду (inbox@сag.court.gov.ua) через особистий кабінет в підсистемі "Електронний суд", поштою, факсом, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" і Закону України "Про електронні довірчі послуги"; зазначено, що учасникам провадження у справі, які бажають взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, необхідно надати суду електронну адресу, яка буде використана для реєстрації в системі відеоконференцзв`язку, а також документи, що посвідчують особу, яка братиме участь в судовому засіданні, та підтверджують її повноваження, номер телефону для зв`язку з судом, відмітку про наявність або відсутність електронного підпису. 5.33. Водночас у цій ухвалі від 09.12.2024 у справі № 908/2529/23 суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що достатнім для проведення судового засідання в режимі відеоконференції є направлення відповідного клопотання з даними представника і доказів його повноважень, а також зазначив, що в таких випадках ухвала як процесуальний документ у справі щодо кожного окремого представника не постановляється, оскільки питання щодо відеоконференції у справі вже вирішено цією ухвалою. 5.34. 14.04.2025 від представника ОСОБА_1 - адвоката Самборського Є. О. до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в якій адвокат просив використовувати під час судових засідань систему відеоконференцзв`язку EasyCon. 5.35. Колегія суддів зауважує, що відповідно до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції від 23.04.2025 № 4412982 представник ОСОБА_1 - адвокат Самборський Є. О. зазначений у списку запрошених учасників відеоконференції. Проте 23.04.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Самборський Є. О. не вийшов на зв`язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку. Тому Центральний апеляційний господарський суд склав акт щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 23.04.2025. 5.36. Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 16.07.2025 № 4840808 представник ОСОБА_1 - адвокат Самборський Є. О. взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку. 5.37. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.07.2025 у справі № 908/2529/23 оголосив перерву до 24.09.2025; вирішив провести судове засідання 24.09.2025 о 12 год 30 хв у справі № 908/2529/23 з представником позивача - адвокатом Брижань Ю. В., з представником СФГ "Василько" - адвокатом Євдоченко Н. Д. та представником ОСОБА_1 - адвокатом Самборським Є. О. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. 5.38. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.10.2025 у справі № 908/2529/23 призначив розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 у справі № 908/2529/23 в судовому засіданні на 17.12.2025 о 09 год 40 хв; вирішив провести судове засідання 17.12.2025 о 09 год 40 хв у справі № 908/2529/23 з представником позивача - адвокатом Брижань Ю. В., з представником СФГ "Василько" - адвокатом Євдоченко Н. Д. та представником ОСОБА_1 - адвокатом Самборським Є. О. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. 5.39. Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 17.12.2025 № 5630731 апеляційний господарський суд під час проведення судового засідання 17.12.2025 здійснив запрошення / виклик представника ОСОБА_1 - адвоката Самборського Є. О. на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте в призначений для судового засідання час (09 год 40 хв) представник ОСОБА_1 - адвокат Самборський Є. О. не вийшов на зв`язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Тому Центральний апеляційний господарський суд склав акт щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 17.12.2025 з представником ОСОБА_1 - адвокатом Самборським Є. О. 5.40. Колегія суддів зазначає, що представник скаржника був належним чином повідомлений про розгляд справи, що ним не заперечується, явка повноважних представників учасників справи у судове засідання 17.12.2025 обов`язковою не визнавалася, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, доказів на підтвердження того, що під час такого засідання суд втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції, скаржник не подав, тому безпідставними є доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції права на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 5.41. З огляду на викладене не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції доводи скаржника про неможливість взяти участь у судовому засіданні через відсутність у представника скаржника 16- 17 грудня 2025 протягом доби електроенергії, оскільки ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. 5.42. Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 924/199/20 викладено висновок щодо можливості звернутися із зустрічною позовною заявою до господарського суду. При цьому скаржник у касаційній скарзі посилається на безпідставну відмову суду першої інстанції у прийнятті до розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 , поданого 08.12.2023. 5.43. Колегія суддів установила, що 08.12.2023, після закриття підготовчого засідання у справі № 908/2529/23, до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява у справі № 908/2529/23 до АТ "ПУМБ", треті особи: ТОВ "Восток-Л, ФГ "Схід-Л", СФГ "Василько", про визнання недійсним договору поруки від 24.01.2019 № МБ-П-ZАР-2046/2, укладеного між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 . 5.44. Господарський суд Запорізької області ухвалою від 12.12.2023 у справі № 908/2529/23 відмовив ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку на подання зустрічного позову у справі № 908/2529/23, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 908/2529/23 повернув заявнику. 5.45. Ухвала суду від 12.12.2023 мотивована тим, що вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви не є поважними, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для подання зустрічного позову суд відмовив і на підставі частин 1, 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 908/2529/23. 5.46. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 02.07.2024 у справі № 908/2529/23 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.12.2023 у справі № 908/2529/23 залишив без змін. 5.47. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. 5.48. Оскільки зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була подана поза межами строку для подання відзиву на позовну заяву, строк на подання позову поновлений не був, суд першої інстанції правильно застосував положення частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 908/2529/23. Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. 5.49. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.50. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пунктів 23- 29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України до спірних правовідносин. 5.51. Пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямований на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. 5.52. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19. 5.53. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22. 5.54. Колегія суддів зауважує, що під час розгляду судом апеляційної інстанції справи № 908/2529/23, 10.08.2025 набув чинності Закон України від 27.03.2025 № 4340-ІХ "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", яким, зокрема, передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»", позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб`єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі. 5.55. Положеннями пунктів 23- 29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України врегульовано відносини сторін щодо застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання, передбаченого Законом України від 27.03.2025 № 4340-ІХ "Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", за укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором. 5.56. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 та СФГ "Василько" подали 14.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів. ОСОБА_1 в клопотанні про долучення доказів просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи, зокрема, копію своєї заяви від 10.07.2025 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням, включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі за Генеральним договором і договором поруки, та врахувати її під час апеляційного розгляду справи. СФГ "Василько" також у клопотанні про долучення доказів просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи, зокрема, копію заяви СФГ "Василько" від 10.07.2025 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням, включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі за Генеральним договором і договором поруки, та врахувати її під час апеляційного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на день подання цих заяв вони не розглянуті та рішення АТ "ПУМБ" відсутнє. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що бере до відома наведені в клопотаннях міркування сторін як процесуальну позицію сторін у справі, проте не розцінює ці заяви як додаткові докази та не враховує їх під час вирішення спору по суті. 5.57. Оскільки заяви СФГ "Василько" та ОСОБА_1 були подані до АТ "ПУМБ" до набрання чинності Законом України від 27.03.2025 № 4340-ІХ "Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", на момент прийняття рішення судом першої інстанції до суду не подавалися, то обставини щодо їх подання не мають вирішального значення у цій справі під час касаційного перегляду судових рішень, адже питання щодо застосування мораторію не було вирішено й на час постановлення рішення судом апеляційної інстанції. Отже, формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень пунктів 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є передчасним. 5.58. За таких обставин наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження. Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України 5.59. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду клопотання від 18.12.2023 про огляд письмових доказів, зокрема, про огляд та витребування оригіналів розрахунку позовних вимог АТ "ПУМБ", розрахунку заборгованості з урахуванням умов укладеного позивачем та ТОВ "Восток-Л" договору про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, укладеного в рамках Генерального договору. Тому, за твердженням скаржника, суди безпідставно визнали обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи наданий позивачем розрахунок боргу за сумою кредиту, не врахувавши умови Генерального договору та договорів поруки. Внаслідок цього, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не встановили дійсний розмір заборгованості. 5.60. ОСОБА_1 також зазначає, що суд першої інстанції ухвалою від 09.11.2023 безпідставно закрив підготовче провадження та не провів у повному обсязі підготовку до слухання справи по суті, оскільки не вирішив по суті подану заяву про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 від 02.11.2023, чим порушив положення пункту 1 частини 1 статті 177 та частини 2 статті 181 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зауважує, що 05.12.2023 в судовому засіданні суд першої інстанції розглянув його заяву про закриття провадження щодо позовних вимог до ОСОБА_1 та відмовив в її задоволенні, проте в резолютивній частині цієї ухвали зазначив лише про відкладення розгляду справи № 908/2529/23. ОСОБА_1 зазначає про безпідставну відмову суду першої інстанції в прийнятті до розгляду його зустрічного позову, поданого 08.12.2023, про визнання недійсним договору поруки від 24.01.2019 № МБ-П-ZАР-2046/2, укладеного між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 ОСОБА_1 стверджує, що апеляційний господарський суд обмежив його представника у праві та можливості надати пояснення суду апеляційної інстанції в судовому засіданні 17.12.2025, чим позбавив скаржника доступу до правосуддя. Скаржник також зауважує, що йому не було забезпечено можливості надати пояснення по суті апеляційної скарги. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , перебрав на себе повноваження суду касаційної інстанції в частині формування правових висновків. 5.61. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 5.62. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. 5.63. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. 5.64. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема, розрахунку боргу за сумою кредиту, Генерального договору та договорів поруки, за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 5.65. Колегія суддів також зазначає, що підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду визначені статтею 310 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 5.66. Розглянувши доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду клопотання від 18.12.2023 про витребування та огляд письмових доказів, Верховний Суд зазначає таке. 5.67. 18.12.2023 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про огляд оригіналів документів, в якому відповідач просив зобов`язати позивача подати до судового засідання для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів. Це клопотання ОСОБА_1 про огляд оригіналів документів мотивовано, зокрема, тим, що відповідач ставить під сумнів автентичність копій договорів поруки та додаткових угод до нього. 5.68. Розглянувши зазначене клопотання в судовому засіданні 22.08.2024, суд дійшов висновку про залишення його без розгляду. Залишаючи без розгляду зазначене клопотання ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що клопотання про витребування на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України оригіналів доказів для їх огляду було заявлено представником ОСОБА_1 на стадії розгляду справи по суті, а саме - 18.12.2023. Як зауважив суд, у відзиві, поданому ОСОБА_1 06.11.2023 та прийнятому судом до розгляду з поновленням строку на його подання, ОСОБА_1 не зазначав про неавтентичність свого підпису на долучених до позову копіях документів, відтак не ставив під сумнів справжність підпису відповідача на них тощо; заперечення ОСОБА_1 у відзиві ґрунтувалися на інших підставах. При цьому, як установив суд, відповідач не обґрунтував неможливості подання цього клопотання в межах підготовчого провадження. Тому, враховуючи положення статей 80, 91, 165, 194 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції залишив без розгляду клопотання ОСОБА_1 . 5.69. Колегія суддів зазначає, що статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено наслідки пропуску процесуальних строків, відповідно до якої право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 5.70. Відповідно до частин 1, 2 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. 5.71. Згідно зі статтею 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються в позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи. 5.72. Оскільки суд установив, що у відзиві від 06.11.2023 ОСОБА_1 не ставив під сумнів справжність підпису та не заявляв про неавтентичність поданих копій, а також не обґрунтував неможливості подання клопотання про огляд оригіналів документів в підготовчому провадженні, зазначене клопотання подане поза межами строку, встановленого положеннями Господарського процесуального кодексу України, то доводи скаржника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_1 про огляд оригіналів документів, є безпідставними. Тому відсутні підстави для скасування судового рішення, визначені статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, з наведених скаржником підстав. 5.73. Розглянувши доводи скаржника про порушення судом першої інстанції положень пункту 1 частини 1 статті 177 та частини 2 статті 181 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про закриття підготовчого провадження а також про незазначення в резолютивній частині ухвали суду від 05.12.2023 висновку стосовно заяви ОСОБА_1 про закриття провадження щодо позовних вимог до ОСОБА_1 , Верховний Суд зазначає таке. 5.74. Господарський суд Запорізької області ухвалою від 09.11.2023 закрив підготовче провадження у справі № 908/2529/23 та призначив справу до судового розгляду по суті. 5.75. Колегія суддів установила, що протокольною ухвалою від 05.12.2023 у справі № 908/2529/23 Господарський суд Запорізької області, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, відмовив у його задоволенні. 5.76. Крім того, Господарський суд Запорізької області ухвалою від 05.12.2023 у справі № 908/2529/23 відклав розгляд справи № 908/2529/23 на 18.12.2023. В описовій частини цієї ухвали від 05.12.2023 у справі № 908/2529/23 Господарський суд Запорізької області зазначив, що 03.11.2023 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі, у якій відповідач просив закрити провадження у справі № 908/2529/23 в частині позовних вимог АТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 . 5.77. Колегія суддів установила, що в мотивувальній частині ухвали від 05.12.2023 у справі № 908/2529/23 суд навів короткий зміст заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 908/2529/23 в частині позовних вимог АТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 . Відмовляючи в задоволенні цієї заяви відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та ОСОБА_1 наявний спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з положеннями частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України. 5.78. Суд першої інстанції також урахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц, та зазначив, що судові провадження, які відкриті після 15.12.2017, повинні розглядатися за процесуальними правилами залежно від сторін основного зобов`язання. Тому суд зазначив, що у випадку, якщо банк звернувся з позовними вимогами до боржника за основним зобов`язанням - юридичної особи та поручителів - фізичних осіб, справа повинна розглядатися в господарському суді, а у випадку, якщо основний боржник - фізична особа, справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства. 5.79. Колегія суддів зауважує, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" господарським судам підвідомчі спори, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц. 5.80. У справі, яка розглядається, АТ "ПУМБ" звернулося з позовними вимогами в одному провадженні про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з юридичної особи - позичальника та, зокрема, з фізичної особи - поручителя. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справу слід розглядати за правилами господарського судочинства. Таким чином, заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 908/2529/23 в частині позовних вимог АТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 не підлягала задоволенню. 5.81. Оскільки суд першої інстанції розглянув заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 908/2529/23 в частині позовних вимог АТ "ПУМБ" до ОСОБА_1 та дійшов обґрунтованих висновків про відмову в її задоволенні, які виклав у мотивувальній частині ухвали від 05.12.2023 у справі № 908/2529/23, то відсутні підстави для скасування судового рішення, визначені статтею 310 Господарського процесуального кодексу України. Отже, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про закриття підготовчого провадження та при вирішенні клопотання скаржника про закриття провадження у справі не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. 5.82. Колегія суддів зазначає, що доводам ОСОБА_1 про безпідставну відмову суду першої інстанції у прийнятті до розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 , поданого 08.12.2023, а також про незабезпечення судом апеляційної інстанції участі представника ОСОБА_1 в судовому засіданні 17.12.2025 в режимі відеоконференції була надана оцінка в пунктах 5.28- 5.48 цієї постанови. Такі доводи скаржника визнані Верховним Судом необґрунтованими з мотивів, викладених у цій постанові. 5.83. Скаржник у касаційній скарзі зауважує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та надав неправильну оцінку поданим сторонами доказам щодо спроби примирення сторін, а також перебрав на себе повноваження суду касаційної інстанції в частині формування правових висновків. 5.84. Колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 та СФГ "Василько" 14.07.2025 подали до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів. ОСОБА_1 в клопотанні про долучення доказів просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи, зокрема, копію своєї заяви від 10.07.2025 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням, включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі, за Генеральним договором та договором поруки, яку просив урахувати під час апеляційного розгляду справи. СФГ "Василько" також у клопотанні про долучення доказів просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи, зокрема, копію своєї заяви від 10.07.2025 про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням, включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі, за Генеральним договором та договором поруки, яку просив урахувати під час апеляційного розгляду справи. 5.85. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що згадані заяви ОСОБА_1 та СФГ "Василько" не можуть бути розглянуті й прийняті як додаткові докази. Водночас апеляційний господарський суд узяв до відома наведені у заявах міркування сторін як їхню процесуальну позицію у справі, проте наголосив, що не розцінює ці заяви як додаткові докази та не вбачає підстав для їх урахування при вирішенні спору по суті з викладених у постанові мотивів. 5.86. Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 5.87. Верховний Суд зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 914/475/22, від 05.02.2026 у справі № 910/9327/24. Отже, Верховний Суд, ураховуючи положення частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заяви ОСОБА_1 та СФГ "Ваасилько" не могли розглядатися і прийматися саме як додаткові докази. 5.88. Колегія суддів зауважує, що станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції набрав чинності Закон України від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом

23. Згідно із цим пунктом, зокрема, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб`єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності таких умов: 1) сукупний річний дохід позичальника за 2021 рік (з урахуванням контрагентів, які разом з позичальником входять до групи пов`язаних контрагентів, що визначаються в порядку і за критеріями, встановленими Національним банком України) не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України; 2) договір кредиту (позики) з позичальником було укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану. 5.89. Крім того, згідно із частиною 1 пункту 25 Закону України від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію. 5.90. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст Закону України від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану", виснував, що зобов`язання за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії від 25.06.2021 № МБ-ГЛ-ZАР-2046/КЛ5, укладеного в рамках Генерального договору, підпадають під ознаки, визначені цим Законом. Як зазначив суд, умовою для застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту, з-поміж іншого, є прийняття кредитором рішення про застосування мораторію за результатами розгляду відповідної заяви позичальника або якщо кредитор протягом 20 робочих днів із дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу. Як зауважив апеляційний суд, представник скаржника посилався на те, що станом на день подання цієї заяви про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту вона не розглянута, а рішення банку відсутнє. Апеляційний господарський суд зазначив, що відсутність таких доказів (підтвердження дотримання викладених умов) не дозволяє підтвердити дотримання умов, передбачених законодавством, для застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за кредитним договором. 5.91. Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотань ОСОБА_1 і СФГ "Василько" про долучення доказів та їх урахування під час апеляційного розгляду справи, навів належні мотиви для відхилення аргументів, викладених ОСОБА_1 та СФГ "Василько" в клопотаннях від 14.07.2025. 5.92. При цьому, здійснюючи правову кваліфікацію правовідносин, суд установлює фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінює докази та тлумачить закон, чим сприяє юридичній визначеності, яка гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм. Тому безпідставними є доводи скаржника про перевищення судом апеляційної інстанції повноважень у зв`язку з наданням тлумачення змісту Закону України від 27.03.2025 № 4340-IX "Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану". 5.93. ОСОБА_1 також у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували статтю 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". На думку скаржника, суди помилково зазначили, що положення цього Закону не поширюються на спірні правовідносини. 5.94. Колегія суддів установила, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договорів) цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. 5.95. Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. 5.96. Оскільки сферою регулювання цього Закону є надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг, а ОСОБА_1 не є споживачем фінансових послуг у розумінні цього Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що на правовідносини, що склалися між банком і поручителем, не поширюються положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". 5.97. Суд апеляційної інстанції констатував, що банк не надавав фінансову послугу поручителю згідно з її визначенням, наведеним у цьому Законі, укладення поруки не є фінансовою послугою, це вид забезпечення виконання зобов`язання. Жодні активи під час укладення договору поруки фізичною особою - поручителем АТ "ПУМБ" не передаються. Тому суд визнав безпідставними доводи ОСОБА_1 про обов`язок АТ "ПУМБ" надати відповідні докази про обізнаність поручителя з умовами та механізмами кредитування, оскільки, як констатував суд, жодним нормативним актом не передбачено такого обов`язку банку. 5.98. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що незастосування судами статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не може слугувати підставою для скасування судових рішень з огляду на непоширення на правовідносини з приводу договору поруки положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". 5.99. Крім того, посилання скаржника на порушення АТ "ПУМБ" принципу добросовісності та справедливості на момент укладення договору поруки, невиконання банком обов`язку щодо оцінки платоспроможності клієнта, в тому числі поручителя, а також на ненадання цим доводам оцінки судами попередніх інстанцій також є безпідставними, оскільки не спростовують висновків судів про обґрунтованість позовних вимог АТ "ПУМБ". 5.100. При цьому колегія суддів також зазначає, що відповідно до приписів статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" суд першої інстанції належним чином повідомив ФГ "Схід-Л" про відкриття провадження у цій справі, про дати, час та місце проведення судових засідань у справі шляхом розміщення текстів ухвал у справі № 908/2529/23 на офіційному веб-порталі "Судова влада України". Тому судом було забезпечено дотримання процесуальних прав відповідачів у справі. 5.101. Таким чином, підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися. 5.102. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами першої та апеляційної інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються. 5.103. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень. 5.104. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду 6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2025 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 у справі № 908/2529/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуюча Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак