Ухвала КЦС ВС № 205/10104/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2025 року м. Київ справа № 205/10104/24 провадження № 61-17291ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року в справі за клопотанням представника позивача - адвоката Сидоренка Олега Андрійовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя. 05 серпня 2024 року представником позивача було подано клопотання про забезпечення позову, у якому він просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, дарування, міна, найм, виділ часток та інше) з відчуження, реалізації, передачі іншим особам, переоформлення документів, а також вчиняти інші дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав стосовно нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомогомайна: 1442071412101. Клопотанняпредставник позивача обґрунтовував тим, що є ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разізадоволення позовних вимог, а також вважав, що забезпечити позов необхідно з метою уникнення передання відповідачем зазначеного майна третім особам. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, клопотання про забезпечення позову задоволено. Заборонено відповідачу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, дарування, міна, найм, виділ часток та інше) з відчуження, реалізації, передачі іншим особам, переоформлення документів, а також вчиняти інші дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав стосовно нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1442071412101. Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,що невжиття заходів забезпечення позовуможе в подальшому унеможливити виконання рішення суду у цій справі. Дніпровський апеляційний суд у своїй постанові від 26 листопада 2024 року вказав, що заходи забезпечення позову, які були застосовані судом першої інстанції, є співмірними заявленим позовним вимогам та пов'язаними з предметом позову. 26 грудня 2024року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Моргун І. А. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалуЛенінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постановуДніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, ухвалені за неповного з'ясування обставин справи, за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів потенційної загрози відчуження ОСОБА_1 квартири, а застосовані заходи забезпечення позову є безпідставними та неспівмірними з ціною позову і заявленими позивачем вимогами. Крім того, представник заявника зазначає, що апеляційним судом не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, на думку адвоката Моргун І. А., суди попередніх інстанцій не взяли до уваги інтереси відповідача, чиї права порушуватимуться у зв'язку із застосування відповідних заходів забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів. Частиноюпершою статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам. Велика Палата Верховного Судуу своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судомнегативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливогорішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існуванняочевидної загрозипорушення законних правта інтересівпозивача у справі у разі невжиття заходівзабезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Встановивши, що між сторонами справи виник спір предметом якого є, крім іншого, квартира АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач у справі ОСОБА_1 , а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав таінтересів позивача, суди правильно вважали, що наявні підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову. Доводи, якими представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Моргун І. А. мотивує касаційну скаргу, не можуть слугувати підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на незгоді з висновками судів щодо встановлених обставин справи та відносяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року в справі за клопотанням представника позивача - адвоката Сидоренка Олега Андрійовича про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко