Постанова Київський апеляційний суд № 756/1034/20

Справа № 756/1034/20 Головуючий в суді І інстанції - Жежера О.В. Провадження № 33/824/2043/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Воронюка С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Воронюка Сергія Олександровича на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 19.01.2020 о 02 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Г. Сталінграду, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Воронюк С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в якій не були повно та всебічно з`ясовані всі обставини справи та підлягає скасуванню. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам та необґрунтовано дійшов висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дані, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині встановлення вини ОСОБА_1 не підтверджені в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до ст.62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Апелянт зазначає, що водій не відмовлявся від проходження огляду у лікаря нарколога. Матеріали справи не містять відомостей від якого саме огляду на стан наркотичного чи алкогольного сп`яніння відмовлявся ОСОБА_1 та яким чином він відмовлявся. Окрім того, у поясненнях взагалі відсутня інформація про огляд лікаря-нарколога, та не зазначена процедура самого огляду. Захисник стверджує, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Також у матеріалах справи відсутні відсутні конкретні правові докази, які б свідчили про тимчасове затримання транспортного засобу і про відсторонення водія від керування транспортним засобом, хоча виконання вимог ст.ст. 265-2, 266 КУпАП це не право інспектора, а обов`язок. Також, наявний в матеріалах справи відеозапис не містить даних, що працівниками поліції встановлено ознаки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, що свідчили б про знаходження ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння. Окремо захисник звертає увагу на те, що в судовому засіданні не було проглянуто відео та не досліджено доказів взагалі. Як такого, судового засідання взагалі не відбувалося, не заслуховувалися пояснення ОСОБА_1 , не розглядалися його клопотання та доводи. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Воронюка С.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_2 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані. Так, ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно ж з пунктом 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення порушника, дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів. На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться: - в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 066289 від 19 січня 2020 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому протокол був підписаний особою, яка його склала. - в письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 19 січня 2020 року о 02 год. 50 хв. від проходження огляду на стан сп`яніння, та жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції як у письмових поясненнях, так і в протоколі не указали (а.с. 3-4); - відеозаписом обставин пригоди, на якому відображено, що водій ОСОБА_1 був зупинений за порушення Правил дорожнього руху України, під час спілкування з ним були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а тому водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, водію було роз`яснено порядок проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» або у медичному закладі, або особа має право відмовитись від огляду. На що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, в подальшому були запрошені свідки і в їх присутності водій також відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції п.12 Інструкції, а саме не надання йому відповідного направлення для проходження огляду на стан сп`яніння до найближчого закладу охорони здоров`я, в результаті чого він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти огляд на стан сп`яніння, є безпідставним, оскільки доказами по справі доведено, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а тому у поліцейського не було підстав для оформлення письмового направлення водія на огляд. Доводи апелянта про те, що в матеріалах провадження немає доказів того, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом, що вказує на незаконність постанови суду є безпідставними. Доводи апелянта про те, що під час складання протоколу ОСОБА_1 були сторонньою особою спричинені тілесні ушкодження, що може слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції як незаконної, є безпідставними, оскільки суд розглядає адміністративне провадження в межах протоколу, а спричинення тілесних ушкоджень може бути підставою для притягнення сторонньої особи до відповідальності в межах іншого провадження. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. З огляду на те, що апеляційним переглядом справи щодо ОСОБА_1 не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 16 квітня 2020 року відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних та допустимих доказах і не спростовуються доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу захисника Воронюка С.О. слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Воронюка Сергія Олександровича - залишити без задоволення. Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко