Постанова 4855 № 640/5612/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5612/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Епель О.В., Пилипенко О.Є., секретаря Ткаченка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування вимоги від 02 жовтня 2018 року, визнання протиправними дій щодо нарахування в інтегрованій картці заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 390377,08 грн., яка виникла на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 листопада 2017 року та зобов`язання відкоригувати дані інтегрованої картки шляхом виключення зазначеної суми заборгованості. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення про застосування штрафних санкцій та податкова вимога від 08 грудня 2017 року не скасовані, а тому визначені в них суми є узгодженим боргом по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який обліковується в інтегрованій картці платника, що і стало підставою для прийняття та направлення позивачу оскаржуваної вимоги. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішенням суду установлено протиправність проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки, а тому всі рішення, прийняті за результатами такої перевірки є протиправними. Оскільки на момент розгляду справи судом податковим органом було прийнято нову вимогу, на таку саме суму, за результатами розгляду справи таку вимогу було скасовано. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині, з таких підстав. Судом установлено, що 31 жовтня 2017 року по 06 листопада 2017 року ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку самозайнятої особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2012 року по 31 грудня 2016 року, за дотриманням законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2016 року. За результатами проведеної перевірки 13 листопада 2017 року складено акт, в якому зазначено про порушення, зокрема, пункта 4 частини 1 статті 1, частини 3 статті 7, пункта 1 частини 2 статті 6, пункта 4 статті 1, частини 11 статті 8, пунктв 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», що мало наслідком заниження єдиного внеска на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в сумі 323239,59 грн. На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 08 грудня 2017 року прийнято, зокрема, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000114203, якою донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000124203. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку. За результатом розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 26 січня 2018 року, відповідно до якого вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 грудня 2017 року № Ф-0000114203 та рішення про застосування штрафних санкцій від 08 грудня 2017 року № 0000124203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Водночас, у період, протягом якого тривав розгляд скарги у ДФС України, відповідачем складено вимогу про сплату позивачем борга (недоїмки) від 12 січня 2018 року № Ф-905-17 на суму 386498,26 грн., яка складалась з сум, зазначених у вимозі про сплату борга (недоїмки) та рішенні про застосування штрафних санкцій. Не погоджуючись з діями контролюючого органу по проведенню перевірки та прийнятими за її результатами рішеннями, позивач оскаржила їх до суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року у справі №826/4286/18 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 25 жовтня 2017 року № 11372, а також визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2017 року № 0000104203, № 0000084203, від 03 березня 2018 року № 0023331700, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 січня 2018 року № Ф-905-17. Підставою для скасування рішень контролюючого органу стало те, що вони гуртуються на акті перевірки від 13 листопада 2017 року, який здобуто з порушенням закону та не має юридичної значимості. Разом з тим, як убачається з інтегрованої картки платника податка позивача з єдиного внеска, станом на 26 березня 2018 року в ній обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 390377,08 грн., яка виникла на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 00001144203 від 08 грудня 2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеска № 000124203 від 08 грудня 2017 року, які винесені на підставі акта документальної позапланової перевірки від 13 листопада 2017 року та які не оскаржувались до Окружного адміністративного суду міста Києва. У зв`язку з наявністю заборгованості по сплаті єдиного внеска та штрафа на підставі даних, які обліковуються у інтегрованій картці платника, 02 жовтня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкову вимогу. Уважаючи зазначену вимогу та дії по внесенню до інтегрованої картки платника сум заборгованості по єдиному внеску та штрафу, визначених рішеннями, які прийняті за наслідками протиправно проведеної перевірки, протиправними, ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду визнано протиправною перевірку, за наслідками якої у інтегрованій картці платника обліковується сума заборгованості по єдиному внеску та штрафу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у реакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2464-VI). Згідно визначення, закріпленого у пункті 2 частини 1 статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункта 4 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Положеннями статті 5 Закону України №2464-VI закріплено, що облік осіб, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Взяття на облік таких осіб здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Обов`язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI передбачено обов`язок платника єдиного податку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з положеннями частини 2 статті 8 та статті 12 Закону України №2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону розмір єдиного внеска для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. Сплата єдиного внеска здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Відповідно до положень частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI, у редакції, яка діяла до 10 жовтня 2017 року платники єдиного внеска, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Наведена правова норма у редакції, яка діяла з 11 жовтня 2017 року передбачає обов`язок платників єдиного внеска, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Частиною 12 статті 9 Закону України №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу). Відповідно до частин 2 та 3 статті 25 Закону України №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Частиною 6 цієї правової норми передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частиною 4 статті 25 Закону України №2464-VI закріплено обов`язок платника сплатити суми недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначені положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 №449 (у редакції наказа від 04 травня 2018 року №469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція №449). Порядок стягнення заборгованості з платників врегульований положеннями розділа VI цієї Інструкції. Так, пунктом 3 цього розділа передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпункті 3 пункта 1 розділа II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Відповідно до пункта 4 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Як убачається із інтегрованої картки платника, яка міститься у матеріалах справи, сума заборгованості зі сплати єдиного внеска у розмірі 323239,59 грн. та сума штрафа у розмірі 64177,27 грн. відображені 03 березня 2018 року на підставі вимоги від 11 грудня 2017 року №0000114203 та рішення про застосування штрафної санкції за донарахування органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеска № 000124203 від 11 грудня 2017 року. Проте, зазначені вимога та рішення прийняті контролюючим органом 08 грудня 2017 року, що також не заперечує відповідач. До того ж, як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені вимога та рішення прийняті за результатами незаконно проведеної перевірки, що виключає правові підстави для відображення наведених у них сум у картці платника. Однак, поза увагою місцевого суду залишилась та обставина, що згідно даних інтегрованої картки платника 09 лютого 2018 року у позивача виник обов`язок по сплаті єдиного внеска за рік у розмірі 8448,00 грн. Будь-яких доказів на спростування виникнення такого обов`язку позивачем не зазначено. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 02 жовтня 2018 року в сумі 387416,86 грн., визнання протиправними дій щодо нарахування в інтегрованій картці заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 387416,86 грн., яка виникла на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 листопада 2017 року та зобов`язання відкоригувати дані інтегрованої картки шляхом виключення зазначеної суми заборгованості. Відтак, суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясував обставини у справі, що зумовило неправильне вирішення справи. Частиною 3 та 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а згідно наявної у справі квитанції від 02 квітня 2019 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., то позивачу підлягає поверненню 762,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02 жовтня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) № Ф-905-17 У в сумі 387416,86 грн. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 387416,86 грн., яка виникла на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 листопада 2017 року № 2255/26-15-45-03-2365418881. Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві відкоригувати дані інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 387416,86 грн., яка виникла на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 листопада 2017 року № 2255/ НОМЕР_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збора у розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 56 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.В. Епель О.Є. Пилипенко