Постанова 4855 № 620/3788/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3788/20 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Земляної Г.В., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: До Чернігівського окружного адміністративного суду 10 вересня 2020 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича, в якому просила суд: - визнати протиправною та скасувати постанову від 06.07.2020 про арешт коштів у виконавчому провадженні № 62485583, якою накладено арешт на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк". Позовні вимоги мотивовані тим, що на арештований відповідачем рахунок їй нараховується заробітна плата. Водночас, оскільки, чинним законодавством передбачено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, позивач вважає, що арешт зазначеного рахунку є неправомірним та позбавляє її права на отримання заробітної плати. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову від 06.07.2020 ВП № 62485583 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20 % надходжень заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк". У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року повністю та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує зокрема тим, що судом першої не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям оскаржуваної постанови та порушенням прав позивача на отримання заробітної палати, а також те, що в іншій спосіб неможливо захистити порушені права позивача. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору, зокрема, судом не було з`ясовано яка кількість коштів позивача на вказаному рахунку дійсно є її заробітною платою, з якої вже здійснено стягнення роботодавцем та яка підлягає звільненню з під арешту. При цьому, апелянт акцентує увагу, що задовольняючи позовні вимоги, суд не забезпечив реального захисту прав позивача, оскільки обслуговуючому банку необхідно зазначити не про призначення коштів на рахунку, з яких необхідно зняти арешт, а конкретну суму, в межах якої банк повинен виконати арешт на примусове виконання. За наведених обставин позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, що відповідно до положень ст. 317 КАС України є підставами для його скасування. Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У судове засідання учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не з`явились та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Разом з цим, позивачем було подано до суду клопотання про здійснення апеляційного розгляду справи без її участі. Відповідач та третя особа про причини неявки суду не повідомили та будь-яких заяв або клопотань до суду не надав. З огляду на зазначене та керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 КАС України колегія суддів ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. було розглянуто заяву стягувача АТ «Альфа-Банк» про примусове виконання виконавчого напису № 18239 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.05.2020 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 26058,27 грн. та винесено постанову про відкриття ВП № 62485583 (а.с.39,40). Зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена, зокрема, ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 09 липня 2020 року, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи супровідного листа від 06 липня 2020 року № 7952 та фіскального чеку АТ «Укрпошта» (а.с.41). Водночас, вказане поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 42). Одночасно з постановою про відкриття ВП № 62485583 відповідачем було прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди, а також для забезпечення реального виконання рішення - постанову про арешт коштів боржника відповідно до змісту якої приватним виконавцем постановлено накласти арешт на грошові кошти (крім коштів заробітної плати, пенсії та соціальних витрат), що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 28964,09 грн.(а.с.11,12). 09 липня 2020 року відповідачем було винесено постанову у ВП 62485583 про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відповідно до змісту якої приватним виконавцем було постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Комунальному некомерційному підприємстві «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради» та здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу з урахуванням основної винагороди та витрат виконавчого провадження 28964,09 грн. (а.с. 13). Крім того, у вказаній постанові приватним виконавцем зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради» щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійсненні відрахування виплати. Зазначені матеріали ВП 62485583 були направлені відповідачем на адвокатський запит представника позивача 28 серпня 2020 року за вих. № 11382 (а.с.8). 01 вересня позивачем було направлено до відповідача заяву про зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ "Ощадбанк", на який їй нараховується заробітна плата. Вказана заява була отримана відповідачем 09 вересня 2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.45). 09 вересня 2020 року відповідачем було винесено постанову у ВП 62485583 про зняття арешту з коштів заробітної плати, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» на які накладено арешт постановою ВП 62485583 від 06.07.2020 в межах суми стягнення 28964,09 грн., що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.47). Вказана постанова була направлена на виконання до АТ «Ощадбанк». Водночас, листом від 22.09.2020 № 46-13/8264/10456-БТ АТ «Ощадбанк» повідомило відповідача, що згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15 кошти після зарахування на рахунок отримувача стали його власністю, втратили цільовий статус (заробітна плата) та набули статусу вкладу, у зв`язку з чим кошти зараховані на рахунок є вкладом, а не заробітною платою, пенсією, соціальною виплатою тощо, а тому зазначена постанова була залишена без виконання. З урахуванням викладеного, Банком запропоновано відповідачу прийняти рішення (шляхом оформлення відповідного документу) щодо подальшого обмеження/скасування обмежень в користуванні коштами, які перебувають на рахунку. (а.с. 48). Вважаючи, що відповідачем було протиправно прийнято постанову про накладення арешту на грошові кошти, які містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», позивач 10 вересня 2020 року звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що виконавець був обізнаний, що накладений арешт на рахунок позивача, відкритий у АТ "Ощадбанк", призначений для отримання нею заробітної плати, а отже, за висновком суду першої інстанції, повинен був врахувати положення частини другої статті 70 Закону N 1404-VIII. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що накладення відповідачем арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, є протиправним. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 лютого 2020 року колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В силу положень зазначеної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" приватного виконавця. Відповідно до приписів ст. 13 вказаного Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 3 вказаної норми регламентовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів, зокрема, на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено у ст. 48 зазначеного Закону. Так, відповідно до приписів ч. 1 вказаної норми звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Положеннями ч. 2 наведеної норми регламентовано, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Разом з тим, вказаною нормою передбачено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина 4). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця (частина 6). Відповідно до приписів ст. 56 вказаного Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Як встановлено судом, відповідачем, з метою забезпечення реального виконання рішення відповідно до приписів наведених норм одночасно постановою про відкриття виконавчого провадження було прийнято постанову про накладення арешту на кошти, що містяться на відкритих рахунках позивача, а кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, у межах стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 28964,09 грн.(а.с.11,12). При цьому, у вказаній постанові відповідачем зазначено, що арешт на грошові кошти заробітної плати не накладається. Водночас, положеннями статті 52 Закону № 1404-VIII також визначено, що не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Тобто, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 16 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006270, відповідно до змісту якої судом касаційної інстанції зазначено, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи АТ «Ощадбанк» не було встановлено, що рахунок № НОМЕР_1 , який обліковується за боржником ОСОБА_1 станом на 15.07.2020 у філії - Чернігівському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» призначений для перерахування зарплати з КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» ЧОР, та у порушення вимог чинного законодавства, а також наявних у постанові про арешт коштів боржника застережень, накладено арешт у тому числі і на вказаний рахунок боржника. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII). Так, колегією суддів встановлено, що отримавши відповідне повідомлення позивача, про те, що рахунок № НОМЕР_1 призначений для нарахування заробітної плати, відповідачем 09 вересня 2020 року було прийнято постанову про зняття арешту з коштів заробітної плати, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» на які накладено арешт постановою ВП № 62485583 від 06.07.2020. Отже, з наведеного вбачається, що відповідач діяв у відповідності, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені нормами чинного законодавства. При цьому, колегія суддів зауважує, що невиконання або не належне виконання АТ «Ощадбанк» вимог чинного законодавства та прийнятих відповідачем рішень не свідчить про їх протиправність, у тому числі і про протиправність постанови приватного виконавця від 06 липня 2020 року про арешт коштів боржника. Разом з тим, колегія суддів зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції, що станом на 06 липня 2020 року відповідач був обізнаний про те, що рахунок позивача за № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Ощадбанк", призначений для отримання нею заробітної плати, оскільки відповідна заява позивача була отримана відповідачем лише 09 вересня 2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи доказами. Крім того, помилковим є також висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, оскільки відповідно до змісту оскаржуваної постанови, відповідачем взагалі не накладався арешт на кошти заробітної плати. При цьому, судом першої інстанції не правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 70 розділу IX ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки постанова відповідача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не становить предмет даного спору, а порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, у тому числі накладення та зняття арешту на кошти боржника регламентовано розділом VII ЗУ «Про виконавче провадження». Таким чином, на підставі встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються доводами апелянта та наявними у справі доказами. Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 272, 287, 308, 311-313, 317, 321-322, 328-329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді Г.В. Земляна О.В. Карпушова