Постанова 4855 № 640/31307/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31307/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. судді: Пилипенко О.Є. Собків Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю сторін: представника позивача Петрик С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "26" січня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 03.03.2020, зобов`язання вчинити дії , В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03.03.2020 ВП №59674558 в частині накладення арешту на банківські рахунки позивача для отримання заробітної плати та соціальних виплат, які відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ). - зобов`язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з банківських рахунків за якими закріплено картки для зарахування заробітної плати та соціальних виплат № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ), які відкрито в АТ КБ «Приватбанк», та які належать позивачу. У обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що постановою відповідача від 03.03.2020 у виконавчому провадженні №59674558 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. Зазначив, що відповідачем накладено арешт на грошові кошти, у тому числі на рахунки, що використовуються для отримання заробітної плати та пенсії по інвалідності. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що як станом на час винесення спірної постанови, так і станом на час вирішення даного спору по суті заявлених позовних вимог, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача, як зі сторони Банку, так і зі сторони позивача про те, що рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 мають спеціальний режим використання. Також, спеціальним законом визначено обов`язок Банку повернути постанову про арешт коштів, якщо рахунок має спеціальний режим використання або на якщо на рахунку існують грошові кошти, на які заборонено звертати стягнення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням обставин в адміністративній справі, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції не досліджено той факт, що на накладення арешту на рахунки скаржника, призначені для соціальних виплат, призводить до порушення конституційних прав особи, яка отримає такі виплати. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гусєвою Яною Андріївною від 03.03.2020 ВП № 59674558, в зв`язку з несплатою боржником заборгованості згідно виконавчого документа, для забезпечення належного виконання рішення органом державної виконавчої служби, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Позивач звернулась до державного виконавця із заявою про розблокування банківських карток для отримання соціальних виплат. До свого листа позивач додала виписки з банківських рахунків, з яких видно, що на вказані карткові рахунки надходять виключно заробітна плата та пенсія по інвалідності. Листом від 13.11.2020 відповідач повідомив, що не вбачає підстав для зняття арешту з коштів. Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення арешту на кошти, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з нормами ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. При цьому, за ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 7). Відповідно до змісту ч. ч. 1-4, 10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Під час розгляду спору в суді першої інстанції досліджено, що відповідачем накладено арешт на кошти позивача, що містяться на рахунках, у розмірі суми стягнення (з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження) 140 631 грн, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. (а.с. 13). Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. При цьому, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. За ч. 3 ст. 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. З наведеного слідує, що Законом визначено обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти, зокрема: кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках; звернення стягнення на виплати, які заборонено законом. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 758 від 22 червня 2012 року, рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поротній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та не бюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів; Відповідно до постанови Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів», банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб`єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6). Тож, рахунки, стосовно яких відповідачем винесено постанову про накладення арешту, не є рахунками зі спеціальним режимом використання, і крім того, на них можуть зараховуватися будь-які надходження (грошові кошти). Як зазначалось вище, державний виконавець має право для забезпечення реального виконання виконавчого документу - застосувати арешт коштів боржника (фізичної особи), що знаходяться на рахунку такого боржника у банківській установі, однак, за винятком коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Перелік видів виплат та сум, на які не здійснюється звернення стягнення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наведений у ст. 73 зазначеного Закону. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження. Так, зі змісту наведених норм вбачається, що такі види виплат, як заробітна плата та пенсія по інвалідності, не відноситься до законодавчо визначеного переліку коштів, на які забороняється здійснення стягнення в рамках виконавчого провадження. Тобто, у державного виконавця не було заборони щодо накладення арешту саме на ці рахунки, оскільки вони не є із спеціальним режимом використання та звернення стягнення законом на них не заборонено. Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем не взято до уваги норми ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішення про стягнення періодичних платежів. Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VІІІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону № 1404-VІІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У силу положень ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зокрема, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір відрахувань, що можуть бути утримані з кожної виплаченої фізичній особі (боржнику) суми доходу у вигляді заробітної плати чітко регламентований статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку, на що, помилково не було звернуто увагу судом першої інстанції. За даними роздруківки виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ) упродовж періоду 10.03.2020 по 10.09.2020 на вказаний рахунок позивачу регулярно надходили суми коштів від Пенсійного фонду з призначенням «пенсія» (а.с. 16). За даними роздруківки виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ) упродовж періоду 13.03.2020 по 16.04.2020 на вказаний рахунок позивачу регулярно надходили суми коштів від НПУ ім. Драгоманова з призначенням «зарплата» (а.с. 17). Стаття 43 Конституції України, гарантує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. А норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності. Стаття 46 Конституції України встановлює, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Приписи ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, визначають, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що накладаючи арешт на кошти позивача, розміщені в АТ КБ «ПриватБанк» за вказаними рахунками, відповідач позбавив його джерел до існування та порушив його право на соціальний захист. Так, накладення арешту на всі рахунки боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати заробітної плати та пенсії, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі заробітної плати то соціальної виплати, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина, зокрема, на одержання винагороди за працю. Викладене, свідчить про те, що відрахування із заробітної плати або пенсії боржника у межах цієї справи можуть складати не більше 20 відсотків, як то передбачено ч. 2 ст. 70 Закону. У свою чергу, метою арешту коштів на рахунку боржника є забезпечення виконання виконавчого документа. Такий арешт, як правило, накладається у межах належної до стягнення суми та витрат виконавчого провадження. У частині мотивів суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів не вбачається що рахунок є зі спеціальним режимом використання, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України не передбачено відкриття фізичним особам рахунків зі спеціальним режимом їх використання. З установлених обставин даної справи вбачається, що рахунки, відкриті АТ КБ «Приватбанк» позивачем, на кошти на яких виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, які використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі отримання заробітної плати від роботодавця. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець перед винесенням оскаржуваної постанови про накладення арешту на кошти позивача в АТ КБ «ПриватБанк» не здійснив перевірку майнового стану боржника, в результаті чого, безпідставно накладено арешт. Зважаючи на те, що кошти, які отримує особа в якості заробітної плати та пенсії, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі, то дія арешту, накладеного на карткові рахунки особи, на які надходять заробітна плата та пенсія, порушує її гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та соціальних виплат і ставить під загрозу засоби існування такої особи. Отже, з огляду на подання позивачем приватному виконавцю необхідних і достатніх доказів на підтвердження того, що рахунки використовується позивачем для отримання заробітної плати та пенсії, відповідач мав всі передбачені Законом підстави для зняття арешту із вказаного рахунку (в частині надходжень заробітної плати). Разом з цим, колегія суддів зазначає, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII). Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, у зв`язку з чим, вона підлягає задоволенню. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази та обставини справи та порушив норми матеріального права, а тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Згідно з нормами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, у даному випадку, відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст.ст.241,242,310,317,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2021 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києвіпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03.03.2020 ВП №59674558 в частині накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та соціальних виплат, які відкриті в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ). Зобов`язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з банківських рахунків за якими закріплено картки для зарахування заробітної плати та соціальних виплат № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ), № НОМЕР_3 (картка НОМЕР_4 ), які відкрито в АТ КБ «Приватбанк», та які належать ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2021 року. Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків