Постанова Харківський апеляційний суд № 643/19940/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 01 листопада 2023 року м. Харків Справа № 643/19940/21 Провадження № 22-ц/818/1779/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря судового засідання : Носової К.В., Учасники справи: Скаржник (боржник): ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, стягувач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, стягувач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, в особі представника Хоміча Артема Анатолійовича, на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року, ухвалене судде Афанасьєвим В.О., В С Т А Н О В И В : У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, стягувач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі». В обгрунтування скарги зазначає, що постановою про арешт коштів боржника від 03 квітня 2023 року було накладено арешт на його рахунок, а саме на зарплатний рахунок в АТ «УКРСИББАНК». Вказує, що на даний рахунок зараховується тільки заробітна плата. Разом з цим, приватним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на час виникнення спору), та звернуто стягнення на її заробітну плату. Просить суд: визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. щодо накладення арешту на кошти боржника, відповідно до постанови від 03 квітня 2022 року, у виконавчому провадженні №71395980 та звернення стягнення на її кошти боржника, які знаходилися на рахунку для зарахування заробітних виплат, у виконавчому провадженні №71395980; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. скасувати постанову про арешт коштів боржника №71395980 від 03 квітня 2023 року. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року скаргу задоволено частково. Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. щодо: накладення арешту на кошти боржника, відповідно до постанови від 03 квітня 2022 року, у виконавчому провадженні №71395980; звернення стягнення на кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходилися на рахунку для зарахування заробітних виплат, у виконавчому провадженні №71395980. В іншій частині скарги відмовлено. В апеляційній скарзі Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д.В., в особі представника ОСОБА_2 , просить суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволені скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що він не знав та не міг знати про використання рахунку виключно для зарахування заробітної плати та соціальних виплат, ані банк, ані сторони виконавчого провадження не повідомили про наявність заборон для звернення стягнення на грошові кошти, які містяться на рахунку. Крім того, із довідки Банку від 14 квітня 2023 року не вбачається, що рахунок відповідачки використовується виключно для зарахування заробітної плати або соціальних виплат. Крім того, скаржником не доведено, що всі кошти, а саме 72 405,98грн., на які було звернуто стягнення, є коштами, на які заборонено звертати стягнення. Також зазначає, що після отримання ним інформації про використання боржником банківського рахунку на який накладено арешт для отримання заробітної плати, 11 липня 2023 року арешт був знятий. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про визнання протиправними дії приватного виконавця Кудряшова Д.В. щодо накладення арешту та звернення стягнення на кошти боржника, які знаходилися на рахунку для зарахування заробітних виплат, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені дії приватного виконавця здійснені з порушенням норм Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 01 квітня 2023 року, а саме до скасування або до припинення воєнного стану на території України тимчасово припинено звернення стягнення на заробітну плату боржника. Проте, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України). Отже, право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за правилами цивільного судочинства пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом, а також у випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 06 березня 2023 року Московським районним судом м. Харкова видані виконавчі листи №643/19940/21 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 55 431,87грн., яка утворилась за період з 01 листопада 2018 року по 30 вересня 2021 року, 3% річних у розмірі 2 435,06грн., інфляційна втрати у розмірі 5 644,22грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 368,83грн. з кожного. На підставі вказаних виконавчих листів постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. про відкриття виконавчого провадження від 03 квітня 2023 року були відкриті виконавчі провадження №№71395976, 71395980. 03 квітня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. в рамках виконавчого провадження №71395980 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання у розмірі 55 431,87грн., яка утворилась за період з 01 листопада 2018 року по 30 вересня 2021 року, 3% річних у розмірі 2 435,06грн., інфляційна втрати у розмірі 5 644,22грн., було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих банківських рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 . Копії вказаної постанови було направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження. Як вбачається із виписки за картковим рахунком клієнта 11 квітня 2023 року приватним виконавцем було звернуто стягнення на грошові кошти які знаходилися на картковому рахунку боржника ОСОБА_1 в розмірі 72405,98грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 14 квітня 2023 року, закінчено виконавче провадження №71395980 та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового стягнення. У скарзі, як на підставу своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що вказаною вище постановою було накладено арешт на її зарплатний рахунок в АТ «УКРСИББАНК» та приватним виконавцем звернуто стягнення на її заробітну плату, що свідчить про порушення приватним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 рокупо справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно положень частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції, яка діяла нас винесення постанови про накладення арешту 03 квітня 2023 року) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 2 частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України"Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі №905/361/19. Згідно довідки АТ «УКРСИББАНК» від 14 квітня 2023 року, вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» укладено договір та відкрито рахунок № НОМЕР_1 для зарахування, у тому числі заробітної плати у валюті «гривня» та оформлено карту. З інформації про виконавче провадження №71395980, вбачається, що 03 квітня 2023 року накладено арешт на кошти ОСОБА_1 , з метою забезпечення реального виконання рішення та усунення можливостей відчуження майна на яке можна звернути стягнення, накладено арешт на все майно боржника, в межах 72405,98грн. Разом з тим АТ «УКРСИББАНК», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Згідно положень ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. У частинах 1, 3 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 провадження № 14-218цс21 вказано, що «встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про те, що банківський рахунок, на який накладено арешт використовується нею виключно в рамках зарплатно-карткового проекту АТ «УКРСИББАНК». Самим АТ «УКРСИББАНК» також не повідомлявся приватний виконавець щодо призначення вказаного банківського рахунку боржника. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані зазначені вище норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо неправомірності дій приватного виконавця з накладення арешту на рахунок боржника та звернення на них стягнення, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні скарги боржника в частині визнання протиправними дій приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника та звернення на них стягнення відмовити. Згідно ч1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, в особі представника ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 11 липня 2023 року в частині визнання протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. щодо накладення арешту на кошти боржника, відповідно до постанови від 03 квітня 2022 року, у виконавчому провадженні №71395980 та звернення стягнення на кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходилися на рахунку для зарахування заробітних виплат, у виконавчому провадженні №71395980 скасувати і скаргу в цій частині залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича (місце знаходження: вул. Університетська, буд.33, оф.7, м. Харків, РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 536,80грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст ухвали складено 06 листопада 2023 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина