Постанова 4855 № 640/12950/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12950/19 Суддя першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про: - визнання неправомірними дій ГУ ПФ у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії з 01.10.2017 року ОСОБА_1 ; - зобов`язання ГУ ПФ у м. Києві здійснити нарахування з 01.10.2017 року основної пенсії за віком в розмірі 1 671,68 грн. ОСОБА_1 та провести індексацію пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 124; - визнання протиправними дій ГУ ПФ у м. Києві щодо несплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 , віднесеного до 2-ої категорії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; - зобов`язання ГУ ПФ у м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особі, віднесеної до 2-ої категорії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дати призначення пенсії - 04.04.2017 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, у межах спірних правовідносин величина оцінки одного року страхового стажу повинна застосовуватися у розмірі 1 %, а не 1,35%, оскільки матеріалами справи підтверджується вперше призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», по-друге, зменшення пенсії внаслідок проведеного перерахунку з 01.10.2017 року не відбулося, по-третє, навіть за умови проведення індексації пенсії Позивача її розмір залишатиметься меншим від раніше призначеної, по-четверте, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачується Позивачу у визначеному чинним законодавством розмірі. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано, що всупереч вимог чинного законодавства при перерахунку пенсії Позивача з 01.10.2017 року було застосовано коефіцієнт 1% замість 1,35% та безпідставно зменшено розмір пенсії. Підкреслює, що здійсненні перерахунку пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 фактично не відбулося, позаяк, починаючи з 01.10.2017 року розмір пенсії було зменшено. Наголошує, що всупереч норм Конституції України розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, було безпідставно зменшено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ в м. Києві просить відмовити в її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%. Звертає увагу, що розмір пенсії внаслідок перерахунку не зменшився. Крім того, підкреслює, що в силу положень ст. 58 Конституції України до спірних правовідносин повинна застосовуватися норма закону в останній його редакції. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ в м. Києві та з 04.04.2017 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та становив до виплати 1 842,50 грн., який складався з: 1 671,68 грн. пенсії за віком, 170,82 грн. - додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (а.с. 31). У подальшому 01.10.2017 року Позивачу було проведено перерахунок пенсії, за яким її розмір за новою формулою складав 1 842,50 грн., у тому числі: 1 238,27 грн. - пенсія за віком, 8,73 грн. - доплата до прожиткового мінімуму, 170,82 грн. - додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, 424,68 грн. - доплата до попереднього розміру (а.с. 34). У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ в м. Києві із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.10.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2014, 2015, 2016), застосувавши величину оцінку страхового стажу 1,35% та здійснити індексацію пенсії. Також в указаній заяві Позивач просив призначити та виплачувати додаткову пенсію на підставі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту призначення пенсії (а.с. 9-10). Листом від 24.05.2019 року №110761/02/С-7420 Відповідач повідомив Позивача про те, що розмір пенсії останнього до 01.10.2017 року становив 1 842,50 грн. З 01.10.2017 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у відповідності до вимог чинного законодавства із застосуванням оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% за правилами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», за наслідками чого її розмір зменшився, а тому Позивачу виплачується доплата до старого розміру пенсії в сумі 424,68 грн. (а.с. 11). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, практики Європейського суду з прав людини та рішень Конституційного Суду України, а також ст. ст. 9, 10, 25, 42 п. п. 4, 4-3, 4-4 розділу ХV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин перерахунок та призначення пенсії здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Положеннями до ч. 1 ст. 9 Закону закріплено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1 ст. 10 Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Оцінюючи твердження суду першої інстанції про те, що коефіцієнт величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% може бути застосовано виключно у випадку призначення пенсії у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року, водночас, оскільки у межах спірних правовідносин не мало місце призначення нової пенсії, коефіцієнт величини оцінки одного року страхового стажу повинен застосовуватися у розмірі 1%, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно абз. до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року, однак застосовується з 01.10.2017 року, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Згідно абз. 1 п. 4-4 Прикінцевих положень Закону у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону врегульовано питання перерахунку призначених до 01.10.2017 року пенсій за Законом, який здійснюється органами Пенсійного фонду України самостійно. Водночас, приписами пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону регламентовано питання застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, виключно щодо призначення вперше пенсій у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року. Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що оскільки, як вірно підкреслив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів призначення Позивачу у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року пенсії, то у Відповідача були відсутні правові підстави для застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що, як було встановлено раніше, згідно протоколу ГУ ПФ в м. Києві від 31.10.2018 року №4234 (а.с. 31) станом на 04.04.2017 розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати становив 1 842,50 грн., де: 1 671,68 грн. - розмір пенсії за віком; 170,82 грн. - додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії. Із змісту розпорядження від 31.10.2018 року №4234 (а.с. 34) вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року до виплати становив 1 842,50 грн., де: 1 238,27 грн. - розмір пенсії за віком; 8,73 грн. - доплата до прожиткового мінімуму; 170,82 грн. - додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії; 424,68 грн. - доплата до попереднього розміру пенсії. Аналогічні розрахунки складових пенсії наведені й у листі ГУ ПФ в м. Києві від 24.05.2019 року №110761/02/С-7420 (а.с. 11). У подальшому, на підставі проведеного з 01.03.2019 року перерахунку загальний розмір пенсії ОСОБА_1 до виплати склав 1 842,50 грн., де: 1 448,78 грн. - розмір пенсії за віком; 170,82 грн. - додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії; 222,90 грн. - доплата до попереднього розміру пенсії (а.с. 69-70). Викладене, у свою чергу, свідчить, що внаслідок проведеного на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» перерахунку пенсії розмір призначеної ОСОБА_1 пенсії зменшено з 1 671,68 грн. до 1 238,27 грн. Наголошуючи на тому, що указаний розмір пенсії суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки його протиправно було зменшено, Апелянт посилається на п. 4 Прикінцевих положень Закону, згідно якого у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Разом з тим, ОСОБА_1 не було враховано, що зазначена норма права встановлює не неможливість зменшення розміру раніше призначеної пенсії, а гарантує виплату пенсії у раніше встановленому розмірі. При цьому, як було встановлено раніше, за результатами проведеного перерахунку пенсії Позивачу з 01.10.2017 року розмір належної до виплати пенсії останньому зменшений не був. Крім того, судовою колегією враховується, що у подальшому, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» перераховану ОСОБА_1 з 01.10.2017 року пенсію було проіндексовано та з 01.03.2019 року її розмір склав 1 448,78 грн. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав стверджувати, що призначену Позивачу пенсію не було проіндексовано відповідно до указаної постанови Уряду України. Натомість, як було встановлено вище, належний до виплати розмір пенсії ОСОБА_1 - 1 842,50 грн. залишився незмінний, оскільки розмір пенсії за віком після перерахунку - 1 448,78 грн. становив менше розміру пенсії за віком, призначеної 04.04.2017 року, а тому на виконання вимог п. 4 розд. XV «Прикінцеві положення» її виплата правомірно проводилася у попередній сумі, на чому вірно наголосив Окружний адміністративний суд міста Києва. До того ж колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що розмір пенсії Позивача внаслідок проведеного з 01.10.2017 року перерахунку не зменшився. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині невиплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон про ЧАЕС). Відповідно до ст. 51 Закону про ЧАЕС особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України, а відтак призначення та виплата Позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, у розмірі 170,82 грн. здійснювалося ГУ ПФ в м. Києві у відповідності до положень чинного законодавства. Твердження Апелянта про звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено при призначенні, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке. Статтею 46 Основного Закону закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України тільки законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Крім того, у вказаному рішенні Конституційним Судом України також було зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений. У рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 єдиним судовим органом конституційної юрисдикції було зазначено, що суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціальною захисту за рахунок коштів Державною бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції України та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у тому числі нормативно-правових, актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Крім того, право встановлювати тимчасові обмеження щодо виплати пенсії узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс («золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому ЄСПЛ зазначає, що зменшення розміру пенсії мабуть було зроблено державою через економічну політику і фінансові труднощі. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено «16» листопада 2020 року.