Постанова 4824 № 2-3062/2010 (755/2100/19)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-3062/2010 Головуючий у суді І інстанції Чех Н.А. Провадження № 22-ц/824/11236/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за участю заінтересованої особи - боржника ОСОБА_1 , про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, в с т а н о в и в: У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 215 523,77 грн, що еквівалентно 27 192,34 дол. США, та 91 301,45 грн, а також судові витрати у розмірі 1 820,00 грн. На підставі вказаного рішення 4 листопада 2011 року банку було видано виконавчий лист № 2-3062/1-10. 9 грудня 2016 року головним державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Торбинською О.М. прийнято постанову у виконавчому провадженні № 48819019 про повернення виконавчого документа стягувачу. УхвалоюДніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі № 2-3062/2010 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал». Заявник зазначав, що у зв`язку з перебуванням ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на стадії ліквідації, кадрових змін, а саме: скорочення штатів та звільнення працівників відділу повернення проблемної заборгованості, виникла необхідність передачі документів до інших структурних підрозділів та продажу частини кредитного портфелю через електронний майданчик (електронну торгову систему - Прозоро), внаслідок чого було пропущено строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Просив також врахувати ту обставину, що після купівлі частини кредитного портфелю, що складається із прав вимоги за 233 кредитними договорами, виникла необхідність у передачі від ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ТОВ «Вердикт Капітал» оригіналів кредитних справ клієнтів(боржників), що у свою чергу є довготривалою процедурою, яка включає в: себе, поміж іншого, процедуру звірки за актами прийому-передачі переданої документації, виявлення наявності чи відсутності оригіналів відповідних документів, у тому числі оригіналів виконавчих листів та аналіз строку на їх пред`явлення, що стало ще однією підставою пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. УхвалоюДніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено. Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 2-3062/1-10 за позовом ПАТ «ОПТ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості такого рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію, а тому з урахуванням невиконання боржником рішення суду у справі № 2-3062/2010 до цього часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, боржник через представника за довіреністю - адвоката Мороза В.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що первісним стягувачем в межах цивільної справи № 2-3062/2010 використано передбачений законом правовий механізм звернення судового рішення до примусового виконання, а на разі строк дії такого правового механізму сплив і поважних причин для його поновлення правонаступником стягувача не зазначено. З огляду на відсутність поважних причин для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також на необхідність дотримання принципу правової визначеності, оскаржувана ухвала суду першої не може вважатися законною і обґрунтованою. Відзив заявника на дану апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором № CL-005/133/2008 від 28 травня 2008 року у розмірі 215 523,77 грн, що еквівалентно 27 192,34 дол. США, та 91 301,45 грн, а також судові витрати у розмірі 1 820,00 грн. На виконання вказаного судового рішення 4 листопада 2011 року було видано виконавчий лист № 2-3062/1-10. 9 грудня 2016 року головним державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Торбинською О.М. прийнято постанову у виконавчому провадженні № 48819019 про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». 30 січня 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 . УхвалоюДніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-3062/2010 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал». 24 січня 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, мотивуючи її тим, що у зв`язку з перебуванням ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на стадії ліквідації та кадрових змін, виконавчий лист не було вчасно пред`явлено до виконання. Після купівлі частини кредитного портфелю виникла необхідність у передачі від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «Вердикт Капітал» оригіналів кредитних справ клієнтів(боржників), що у свою чергу є довготривалою процедурою. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у цивільній справі № 2-3062/2010 не виконано боржником до цього часу, а доводи про поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є поважними. Однак із таким висновком повністю погодитися не можна. Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За змістом статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент видачі виконавчого листа (далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Відповідно до положень пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Згідно із статтею 23 зазначеного Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. В той же час статтею 12 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», чинного на момент повернення виконавчого листа стягувачу, встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно із частиною п`ятою статті 37 Закону № 1404-VIIIповернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Таким чином, з урахуванням пред`явлення первісним стягувачем виконавчого листа № 2-3062/1-10 до примусового виконання та його повернення державним виконавцем 9 грудня 2016 року, цей виконавчий документ міг бути повторно пред`явлений стягувачем до виконання відносно боржника до 9 грудня 2019 року. За частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Отже, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування. Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. З матеріалів справи вбачається, що 5 липня 2019 року в судовому порядку було замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-3062/2010 на ТОВ «Вердикт Капітал», проте новий стягувач у встановлений законом строк, а саме до 9 грудня 2019 року виконавчий лист до виконання не пред'явив. Заявником не зазначено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали йому чи первісному стягувачу повторно звернутися до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду у встановлений законом строк після повернення виконавчого документа державним виконавцем, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. При цьому, відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Посилання заявника на довготривалу процедуру передачі від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «Вердикт Капітал»оригіналів кредитних справ клієнтів(боржників) є необґрунтованою підставою для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки договір факторингу № 4-09/18, за умовами якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передав (відступив) ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами, було укладено між цими юридичними особами ще 26 вересня 2018 року. Згідно з даними реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 4-09/18 від 26 вересня 2018 року та підписаний його сторонами, під № 22 значиться кредитний договір № CL-005/133/2008 від 28 травня 2008 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Питання внутрішньої діяльності ТОВ «ОТП Факторинг Україна», навіть у випадку доведення обставин його перебування на стадії ліквідації та кадрових змін, чого, до речі, під час розгляду справи зроблено не було, та проблематики взаємодії із заявником як стороною укладеного правочину також не можуть в достатній мірі впливати на вирішення питання поновлення пропущеного строку. Колегія суддів вважає, що заява ТОВ «Вердикт Капітал» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин для пред`явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви. Наявність норм Конституції України, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення та рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення. Враховуючи наведене, надаючи оцінку обставинам, на які посилалося ТОВ «Вердикт Капітал» як на причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та встановивши, що такі причини є неповажними, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин, оскаржувана ухваласуду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки ухвала суду першої інстанції скасовується повністю з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог, то відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України із заявника стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені боржником у межах даної справи (судового провадження), а саме 420,40 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за участю заінтересованої особи - боржника ОСОБА_1 , про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 420,20 грн (чотириста двадцять гривень 20 копійок) сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній