Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-447/06
від 08.12.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДата документу 08.12.2020 Справа № 2-447/06 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 2-447/06 Провадження №22-ц/807/3496/20 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2020 року в складі судді Фетісова М.В. за заявою ОСОБА_2 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. В обґрунтування заяви зазначає, що 02 квітня 2007 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчі листи по справі №2-447/2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 44935, 13 грн. та 449, 35 грн. 03 серпня 2010 року стягувач повторно направив виконавчі листи по справі №2-447/2006 на виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя. Проте, ніяких виконавчих документів (ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні постанови про повернення виконавчого документа, ні виконавчий лист) на адресу ОСОБА_2 не надходили. Також у своєму листі від 12.08.2020 №47682 Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-східного міжрегіонального управління міністерства юстиції не підтвердив жодними доказами, що постанова та виконавчий лист були направлені на адресу стягувача. Вказане свідчить про втрату виконавчого документа та залишення його без виконання відділом ДВС. Зазначає, що відсутність виконавчого листа унеможливлює його звернутись до органу виконавчої служби для виконання рішення суду, що є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист. Ураховуючи викладене, просить суд видати йому дублікат виконавчого листа № 2-447/2006 від 02.04.2007 на суму 44 935, 13 грн. та поновити пропущений строк для пред`явлення цього виконавчого листа до виконання; а також видати йому дублікат виконавчого листа № 2-447/2006 від 02.04.2007 на суму 449, 35 грн. та поновити пропущений строк для пред`явлення цього виконавчого листа до виконання. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_2 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволено. Видано дублікати виконавчих листів у справі № 2-447/2006, виданих на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості по договору позики 32210,46 грн., 3% річних 2586,72 грн., суми інфляції 10134,95 грн., а всього 44935, 13 грн. та держмита у сумі 449, 35 грн. Поновлено ОСОБА_2 строк для пред`явлення дублікатів виконавчих листів у справі № 2-447/2006 до виконання. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що виявлення втрати виконавчого документа через 10 років після пред`явлення його на виконання до органів виконавчої служби, в сукупності із тими фактами, що стягувач не здійснював ніяких дій для з`ясування стану виконання судового рішення, перевірки існування виконавчого документа, не може бути поважною причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Висновок суду про те, що відсутні докази отримання виконавчого документа стягувачем після повернення державним виконавцем спростовується самим стягувачем. Видача дублікатів виконавчих листів передбачена законодавством лише в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. У відзиві зазначає, що під час повторного виконання рішення суду, він постійно спілкувався з державним виконавцем телефонним зв`язком з приводу виконання судового рішення, який відповідав, що провадження зареєстровано в електронному реєстрі та виконання з боку боржника неможливо в зв`язку з відсутністю зареєстрованого за ним майна. Вказує, що постійний моніторинг дій виконавчої служби був неможливий із суб`єктивних причин, а саме: участь в утриманні багатодітної родини, навантаження на основній роботі та роботі за сумісництвом, утримання дитини-інваліда і періодичні відрядження з дитиною в медичні заклади, утримання дружини, матері дружини (інваліда), батька дружини (інваліда). Учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, повідомлялись про місце та час розгляду справи. 07 грудня 2020 року від представника ОСОБА_1 адвоката Железняка О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він приймає участь в проведенні слідчих дій за кримінальним провадженням, а також зазначає, що йому стало відомо про те, що в матеріалах справи іншою стороною подані додаткові документи, які були відсутні під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному суді станом на 23 листопада 2020 року. Просить також надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи. Колегія суддів, дослідивши доводи заяви про відкладення справи, вважає, що вона не підлягає задоволенню. Так, до апеляційного суду 23 листопада 2020 року надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якого додано копії письмових доказів на підтвердження заперечень, викладених у відзиві. При цьому долучено квитанцію про направлення поштової кореспонденції на ім`я ОСОБА_1 від 20 листопада 2020 року ( а.с.51-69). Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду на 24 листопада 2020 року на 17 год 20 хвл, проте судове засідання було перенесено у зв`язку із хворобою судді-доповідача на 08 грудня 2020 року на 12год 40 хвл. Починаючи з 24 листопада 2020 року по 08 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Железняк О.В. не скористався своїм процесуальним правом щодо ознайомлення з матеріалами цієї справи. Причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника ОСОБА_1 адвоката Железняк О.В. є надання ним переваги участі у проведенні слідчих дій за кримінальним провадженням. Колегія суддів, зазначає, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі. Колегія суддів, з мотивів викладених вище та зважаючи на межі розгляду в суді апеляційної інстанції ( ст.. 367 ЦПК України), ураховуючи, що вирішення цього спору не потребує дослідження додаткових доказів, визнає причину неявки представника ОСОБА_1 адвоката Железняка О.В. в судове засідання неповажною та ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив з того, що виконавчі листи були втрачені, про що свідчить їх відсутність у стягувача та відсутність доказів про їх отримання стягувачем після повернення державним виконавцем. Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2006 року в справі № 2-447/2006р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по договору позики 32 210, 46 грн., 3% річних 2 586, 72 грн., суму інфляції 10 134, 95 грн., а всього 44 935, 13 грн., а також стягнуто держмито в розмірі 449, 35 грн. (а.с.14). Рішення набрало законної сили 24.11.2006. Згідно з довідкою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2020 № 2-447/2006 цивільна справа № 2-447/2006 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики була знищена у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Оригінал рішення зберігається в архіві Ленінського районного суду м. Запоріжжя (а.с. 15). ОСОБА_2 двічі, а саме 17.07.2020 та 08.08.2020 звертався до начальника Дніпровського відділу ДВС у м. Запоріжжі з запитами про надання інформації стосовно того, на якій стадії знаходиться виконання виконавчих документів, виданих Ленінським районним судом м. Запоріжжя 02.04.2007 у справі №2-447/2006 (а.с. 9-11). Листом від 12.08.2020 № 47682 Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Дніпро) повідомив, що згідно перевірки бази даних ВП/ВД (спец розділ) та АСВП встановлено, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебував виконавчий лист № 2-447/2006 виданий 02.04.2007 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 держмита 449,35 грн., але постановою головного державного виконавця від 13.08.2007 виконавчий документ було повернуто стягувачу. Повторно виконавчі документи до відділу не надходили. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки (а.с. 12). На час відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-447/2006 (2007 рік) та повернення виконавчого документа стягувачеві діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року . Тоді як на час звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання вже діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року. Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2016 року) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчі листи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа) після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент повернення виконавчого листа) повернення виконавчого документа стягувачеві не позбавляє його права пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених ст. 21 цього Закону. Ураховуючи, що 13.08.2007 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа № 2-447/2006 від 02.04.2007 стягувачу, строк пред`явлення виконавчого листа закінчився у серпні 2010 року. Відповідно до ч.6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2016 року) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Частиною першою статті 433 ЦПК Українивизначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Крім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Як на поважність пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник посилався на те, що він 03.08.2010 повторно направив виконавчі листи на виконання до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя, проте, взагалі ніяких виконавчих документів (ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні постанови про повернення виконавчого документа, ні виконавчий лист) на його адресу не надходило. Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Так, зі змісту листа Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі (а.с. 12) вбачається, що 13.08.2007 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа № 2-447/2006 стягувачу, повторно виконавчі документи до відділу не надходили. Заявником не надано доказів того, що ним 03.08.2010 повторно направлялись виконавчі листи до виконавчої служби. Колегія суддів звертає увагу, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. Позивач зобов`язаний здійснювати контроль за судовими та виконавчими документами при їх виконанні в органах ДВС. Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Доведеність поважності причин пропуску цього строку за правилами статті 81 ЦПКУкраїни покладається на заявника. Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. Стягувач протягом тривалого часу не цікавився ходом виконання судового рішення, із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання звернувся до суду лише в 2020 році. Заявником не надано доказів щодо неможливості звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та із заявою про поновлення строків для пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання рішення суду протягом періоду з 2010 року по 2020 рік. Зазначені заявником підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не можна розцінювати як наведення поважних причин пропуску строку із зазначенням обставин, які були об`єктивно непереборними для вчасного звернення до суду. Заявник лише констатує, що виконавчий документ втрачено, без зазначення об`єктивно непереборних обставин. Сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець був обізнаний, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, тим чином забезпечуючи рівність сторін виконавчого провадження. Наявність норм Конституції України та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" заява № 32053/13 ). Окрім того, не можуть бути визнані поважними та об`єктивно непереборними причини пропуску строкудля пред`явлення виконавчих листів до виконання, зазначені ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу. До того ж, відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Об`єктивних причини неможливості надання доказів, долучених до відзиву на апеляційну скаргу, заявником не зазначено. Ураховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки заявником не доведено поважності причин пропуску строку для подання виконавчих листів до виконання, заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення вказаної заяви. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили. Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Оскільки строк для пред`явлення виконавчих документів № 2-447/2006 до виконання сплив, і апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, відповідно до частини 1 пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України відсутні підстави для видачі дублікатів виконавчих листів № 2-447/2006. Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_2 про видачу дублікатів виконавчих листів задоволенню не підлягає. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що ухвала Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2020 року в цій справі на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2020 року в цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту: У задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова