Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 338/464/15-ц

Справа № 338/464/15-ц Провадження № 22-ц/4808/827/20 Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М. Суддя-доповідач Василишин П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Максюти І.О., Горейко М.Д. секретаря Маслей А.М. за участю представника апелянта Западнюка М.А. представника заінтересованої особи Краюшкіна О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» на ухвалу Богородчанського районного суду від 28 квітня 2020 року у складі судді Битківського Л.М., постановлену у смт. Богородчани, у справі за заявою акціонерного товариства «ВТБ Банк» про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, - в с т а н о в и в: У березні 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Богородчанського районного суду від 06 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №106-07/Ф від 30 серпня 2007 року в розмірі 72 288,54 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 січня 2015 року становило 1 153 315,54 грн. Зокрема, борг за кредитом з урахуванням 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення кредиту, - 66 025,58 доларів США (що в еквіваленті становить 1 053 394,22 грн), в тому числі: поточну заборгованість за кредитом - 63 199,94 доларів США (що в еквіваленті становить 1 008 313 грн); заборгованість за простроченим кредитом - 2 800,02 доларів США (що в еквіваленті становить 44 672,46 грн); 3% річних - 25,62 доларів США (що в еквіваленті становить 408,69 грн). Борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих в зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати процентів - 5 888,31 доларів США (еквівалент - 93 944 грн), в тому числі: суму простроченої заборгованості за процентами - 2 118,12 доларів США (що в еквіваленті становить 33 793,20 грн); 3% річних - 5,61 доларів США (еквівалент - 89,42 грн); суму заборгованості за процентами, нарахованими за період з 22 серпня 2014 року по 29 січня 2015 року - 3 764,58 долари США (еквівалент - 60 061,37 грн). Пеню, нараховану в зв`язку із несвоєчасною сплатою процентів, кредиту - 374,65 долари США (еквівалент - 5 977,32 грн). Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «ВТБ Банк» по 1 827 грн судового збору. У березні 2020 року АТ «ВТБ Банк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа. Заяву мотивувало тим, що на виконання судового рішення Богородчанського районного суду від 06 травня 2015 року було видано виконавчий лист. 23 травня 2016 року заяву про відкриття виконавчого провадження за №133/1700-2 разом з оригіналом виконавчого листа, виданого Богородчанським районним судом виданого 19 квітня 2016 року у справі №338/464/15-ц було направлено для примусового виконання до ВДВС Богородчанського районного управління юстиції. Згідно відповіді Богородчанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області на запит банку було повідомлено, що станом на 15 листопада 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №338/464/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 1 153 315,54 грн боргу по кредиту на виконанні у відділі не перебуває. 04 жовтня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, а постанова була направлена на адресу банку. Однак, згідно перевірки матеріалів кредитної справи №106-07/Ф встановлений факт відсутності оригіналу виконавчого листа №338/464/15-ц виданого 19 квітня 2016 року. У зв`язку з наведеним, заявник просить видати дублікат виконавчого листа Богородчанського районного суду №338/464/15-ц, виданого 19 квітня 2016 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість в розмірі 72 288,54 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 січня 2015 року становило 1 153 315,54 грн щодо боржника ОСОБА_3 та поновити строк для пред`явлення його до виконання. Ухвалою Богородчанського районного суду від 28 квітня 2020 року в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа відмовлено. В апеляційній скарзі на дану ухвалу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що банк не отримував ані копії постанови про повернення виконавчого документа, ані оригінал виконавчого документа, доказів направлення вказаних документів саме на адресу банку орган державної виконавчої служби не надав, тому виконавчий документ є втраченим, станом на день звернення до суду із вищевказаною заявою є невиконаним у повному обсязі, а тому у банку з`явилась необхідність звернутися до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа. Вказує, що належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувану. Вважає, що така обставина як пропуск строку на подання виконавчого документа до виконання не може ставити під сумнів встановлену Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод обов`язковість виконання судового рішення. Зазначає, що причинами пропущення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є значна змінам кадрів, скорочення штату працівників, пересилання кредитної справи з регіональної дирекції до головного банку у м. Києві, низька ефективність управління попереднього керівництва та низький рівень контролю по роботі з повернення кредитної заборгованості. В тому числі контролю виконання судових рішень органами державної виконавчої служби. Як на підставу визнання поважності пропущення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання просить прийняти ту обставину, що стягувач дізнався про повернення виконавчого документа на адресу стягувача лише 20 листопада 2019 року з відповіді Богородчанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, тому вважає, що строк пропущено з поважних причин. У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати на постановити нову ухвалу, якою заяву про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа задоволити. В засіданні апеляційного суду в режимі відеконференції представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» - Западнюк М.А. апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку повідомлявся, а тому колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено факт втрати виконавчого листа та не доведено поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів. Судом встановлено, що рішенням Богородчанського районного суду від 06 травня 2015 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №106-07/Ф від 30 серпня 2007 року в розмірі 72 288,54 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29 січня 2015 року становило 1 153 315,54 грн (а.с. 78-79). Як вбачається з листа Богородчанського районного суду № 2772 від 18 червня 2015 року на виконання рішенням Богородчанського районного суду від 06 травня 2015 року було видано чотири виконавчих листи (а.с. 92). Ухвалою Богородчанського районного суду від 24 березня 2016 року заяву ПАТ «ВТБ Банк» задоволено та видано дублікати виконавчих листів, виданих 09 червня 2015 року та 12 червня 2015 року Богородчанським районним судом на виконання рішення суду від 06 травня 2015 року у справі №338/464/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в користь банку заборгованості за кредитним договором (а.с. 117). 21 травня 2019 року та 23 жовтня 2019 року АТ «ВТБ Банк» надсилалися запити до Богородчанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про надсилання їм копії постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №338/464/15-ц, виданого 19 квітня 2016 року Богородчанським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості за кредитним договором №106-07/Ф в розмірі 72 288,54 доларів США (а.с. 135, 136). З відповіді Богородчанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області №12.1-26/8864 від 20 листопада 2019 року вбачається, що станом на 15 листопада 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №338/464/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 1 153 315,54 грн боргу по кредиту на виконанні у відділі не перебуває. Вищевказаний виконавчий лист перебував на виконанні у 2016 році. 04 жовтня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 137). 11 березня 2020 року ПАТ «ВТБ Банк» складено акт про втрату дублікату виконавчого листа №338/464/15-ц від 19 квітня 2016 року (а.с. 142). Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Отже строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання у даній справі становив один рік. Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа) стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Положеннями статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ВТБ Банк» у заяві про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання взагалі не обґрунтовує причин пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, тільки посилається на статтю 433 ЦПК України. Разом з тим, у апеляційній скарзі ці причини пояснює тим, що у банку існувала значна зміна кадрів, скорочення штату працівників, пересилання кредитної справи з регіональної дирекції до головного банку у м. Києві, низька ефективність управління попереднього керівництва та низький рівень контролю по роботі з повернення кредитної заборгованості. В тому числі, контролю виконання судових рішень органами державної виконавчої служби. Разом з тим, вищезазначені посилання не можуть бути достатньою підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що АТ «ВТБ Банк» вже зверталося з заявою про видачу дублікату виконавчого документа, яку ухвалою Богородчанського районного суду від 24 березня 2016 року було задоволено та видано дублікат виконавчого документу. Даний дублікат виконавчого листа було пред`явлено до виконання, проте постановою державного виконавця від 04 жовтня 2016 року виконавчий документ було повернуто стягувачу. Проте, і з моменту видачі дублікату виконавчого документу у 2016 році по 2019 рік банк не цікавився ходом виконавчого провадження і тільки у березні 2020 року звернувся із заявою про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що стягувач дізнався про повернення виконавчого документа на адресу стягувача лише 20 листопада 2019 року з відповіді Богородчанського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області. Такі дії банку у взаємозв`язку із причинами пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, які він наводить у апеляційній скарзі, на думку суду не є поважними. Таким чином, суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б об`єктивну неможливість стягувача вчинити всі можливі дії, спрямовані на пред`явлення виконавчого документа до виконання у строки, визначені чинним законодавством України. За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо поважності причин пропуску строку та відсутність підстав для задоволення заяви є вірними. Відповідно до пункту 17.4. Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зазначеною нормою цивільного процесуального законодавства передбачено, що заява про видачу дубліката виконавчого документа може бути подана до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така ж правова позиції викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 5011-58/9614-2012, від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, від 15 серпня 2018 року у справі № 6/256, від 26 квітня 2018 року у справі № 922/6111/15 та від 21 січня 2019 року у справі № 916/215/15-г). Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. Враховуючи викладене, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11. Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що заявником не подано до суду належних та допустимих доказів, які б надавали правову можливість поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак заява про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання задоволенню не підлягає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, правильна по суті, тому підстав для її скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ВТБ Банк» залишити без задоволення. Ухвалу Богородчанського районного суду від 28 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 серпня 2020 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: І.О. Максюта М.Д. Горейко