Постанова Київський апеляційний суд № 2-3062/2010 (755/2100/19)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/2100/19 Головуючий у суді І інстанції Арапіна Н.Є. Провадження № 22-ц/824/11236/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 5 липня 2019 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за участю заінтересованих осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, в с т а н о в и в: У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулось до суду з вказаною вище заявою, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № CL-005/133/2008 від 28 травня 2008 року. 5 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе вимоги за кредитними договорами. 26 вересня 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу № 4-09/18, відповідно до якого заявник набув право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № CL-005/133/2008 від 28 травня 2008 року, укладеним з ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, відбулася заміна кредитора у зобов`язані, зокрема ТОВ «Вердикт Капітал» стало новим кредитором у правовідносинах з боржником та отримало право грошової вимоги за рішенням суду. На підставі викладеного, заявник просив суд замінити вибулого стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» з виконання рішення суду у справі № 2-3062/2010. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 5 липня 2019 року заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-3062/2010 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал». Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що внаслідок укладення відповідних договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором заявник став правонаступником (новим кредитором) стягувача, тому є підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, боржник через представника за довіреністю - адвоката Мороза В.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права. На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заміна сторони виконавчого провадження є можливою винятково у межах виконавчого провадження, яке здійснюється, однак суд першої інстанції не врахував, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі № 2-3062/2010 було завершено 9 грудня 2016 року, а виконавчий лист повернуто стягувачу, про що свідчить постанова державного виконавця у ВП № 48819019. Представник боржника вказав, що додані до заяви про заміну сторони виконавчого провадження письмові докази не підтверджують належним чином відступлення стягувачем прав вимоги за кредитним договором на користь заявника, а тому в районного суду не було підстав задовольняти заяву. У відзиві на апеляційну скаргу заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором № CL-005/133/2008 від 28 травня 2008 року у розмірі 215 523,77 грн, що еквівалентно 27 192,34 дол. США, та 91 301,45 грн, а також судові витрати у розмірі 1 820,00 грн. 5 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 5 листопада 2010 року між цими юридичними особами, за яким банк передав товариству права вимоги за кредитним договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до даного договору, ПАТ «ОТП Банк» також відступає ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сукупність прав, належних йому за договорами забезпечення. 26 вересня 2018 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна»уклало з ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу № 4-09/18, за умовами якого клієнт передав (відступив) фактору право грошової вимоги, а фактор прийняв право грошової вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договорами. За цим договором фактор одержує право замість клієнта вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами. Згідно з даними реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 4-09/18 від 26 вересня 2018 року та підписаний його сторонами, під № 22 значиться кредитний договір № CL-005/133/2008 від 28 травня 2008 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. За частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У відповідності до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статей 442, 512 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-122цс13, Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 6-1355/10, 5 грудня 2018 року в справі 643/4902/14. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення статті 442 ЦК України (заміна сторони виконавчого провадження) застосуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Тобто, вказана норма закону має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Тому доводи представника боржника про те, що суд першої інстанцій не звернув уваги на те, що на даний час виконавче провадження № 488190919 з примусового виконання рішення суду у цивільній справі № 2-3062/2010завершено на підставі постанови державного виконавця від 9 грудня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачу, є необґрунтованими з наведених вище підстав. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Таким чином, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі № 2-3062/2010, а саме: стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ТОВ «Вердикт Капітал». Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» на підтвердження вимог заяви надало письмові документи, які не є належними та допустимими доказами відступлення стягувачем прав вимоги за кредитним договором, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження ТОВ «Вердикт Капітал» надало суду, зокрема: копію договору факторингу № 4-09/18 від 26 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал»; копію реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 4-09/18 від 26 вересня 2018 року; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; а також на виконання ухвали суду від 17 квітня 2019 року про залишення заяви без руху копію договору про відступлення прав вимоги від 5 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Крім того, в матеріалах справи наявні інші докази, у тому числі копія свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Вердикт Капітал» як фінансової установи, виданого 30 серпня 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Вказані вище документи є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування. Варто також зазначити, що під час перегляду справи не встановлено даних про те, що укладений між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» договір факторингу у встановленому законом порядку визнаний недійсним, тому він вважається правомірним. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. В разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Таким чином право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № CL-005/133/2008 від 28 травня 2008 року, яке виникло у нього на підставі договору факторингу № 4-09/18 від 26 вересня 2018 року, презюмується. При цьому виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження і неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав стягувача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі укладеного з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору факторингу набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором, яка стягнута відповідним рішення суду, що набрало законної сили. Отже, районний суд правильно встановив правову природу питання заміни сторони виконавчого провадження, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 5 липня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній