Постанова 4854 № 400/1994/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1994/20 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року по справі № 400/1994/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до суду, у якому просить: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни про відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2020 року ВП № 61099691. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач всупереч ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» відкрив виконавче провадження не за місцем проживання, перебування, роботи та знаходження майна позивача. Позивач вважає, що оскільки виконавчий документ був пред`явлений не за місцем виконання, відповідач, на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», мав повернути його стягувачу без прийняття до виконання. За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом від 11 червня 2020 року по справі № 400/1994/20 прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Шевченко Т.С. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесено і містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП № 61099691 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та прийняття незаконного рішення. В апеляційній скарзі зазначено, що задовольняючи позов, суд першої інстанції помилково не враховано положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін. Відповідно до приписів ст. 311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 23.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис № 8144 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 64 363,02 грн. на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ". ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" звернулось до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни з заявою про примусове виконання рішення, в якій вказано місце проживання боржника : АДРЕСА_1 . Постановою від 03.02.2020 року відповідачем відкрито виконавче провадження № 61099691 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 23.11.2019 року № 8184 про стягнення з боржника заборгованості у розмірі 64 363,02 грн, а також стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 6436,30 грн. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України №1404-VIII, виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню. Статтею 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, а саме у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Частинами 1, 2 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно із ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Згідно із п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст.26 №1404-VIII). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону№1404-VIII). З аналізу вищевказаних норм права слідує наступне: якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу. Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку приватного виконавця до відкриття виконавчого провадження перевіряти місце проживання/перебування боржника, яке вказано, зокрема, у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкривається відповідне виконавче провадження. Як убачається з матеріалів справи, позивач починаючи з 22.07.2016 року по теперішній час зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.(а.с.23) За адресою АДРЕСА_1 позивач проживав до 22.08.2014 року. Колегією суддів встановлено, що у виконавчому написі приватного нотаріуса Броварського районного округу Київської області Гамзатової Аліни Анатоліївни від 23.11.2019 року № 8184, за наслідками розгляду якого приватним виконавцем Шевченко Т.С. 03 лютого 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61099691, зазначена адреса : АДРЕСА_1 . Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що виконавчий документ подано, зокрема, за місцем проживання (перебування) боржника - фізичної особи, на яке розповсюджується діяльність приватного виконавця, що є достатнім для прийняття виконавчого документа до виконання, оскільки перевірки місцезнаходження боржника приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження положеннями чинного законодавства не передбачено, колегія суддів дійшла висновку, що спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2020 року ВП № 61099691 приватним виконавцем винесено цілком правомірно та обґрунтовано. Відтак, з урахуванням означеного, колегія суддів зазначає, що наведені окружним адміністративним судом у рішенні висновки є невірними, а тому судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем належним чином обґрунтовано, викладену в апеляційній скарзі позицію, в системному зв`язку з положеннями чинного законодавства та надано до суду належні докази, які спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни - задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року по справі № 400/1994/20 - скасувати та прийняти нове рішення суду. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про визнання протиправною та скасування постанови відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.